Рішення № 59134399, 13.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/3302/16

Справа №760/5255/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі : Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів та просила виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та їх малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та їх малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідача ОСОБА_2 вона зареєструвала в належному їй на праві власності житловому приміщенні в будинку АДРЕСА_1 у 2007 році, оскільки ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням зареєструвати його, у зв'язку з необхідністю наявності реєстрації в м. Києві для вигідного працевлаштування.

Позивач є власником 19/50 частин приватного будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку № 181 від 07.11.2003 р.

Про те, що ОСОБА_2 проживатиме у вказаному приміщенні між ним і позивачем жодних домовленостей не було і позивач не дозволяла йому фактично проживати в належному їй житлі.

У 2011 році ОСОБА_2 самовільно фактично заселився в належне позивачу житлове приміщення в будинку АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 та їх малолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3

Малолітніх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач зареєстрував у вказаному помешканні без згоди та відома власниці житла ОСОБА_1

Протягом 2012-2016 рр. відповідачі перешкоджають позивачу користуватись належним їй на праві власності житлом, не надають доступу до помешкання, використовують для власного проживання, виселятись відмовляються.

З урахуванням викладеного просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.07.2016 року самовільно залишив зал судового засідання після надання пояснень представником позивача.

Враховуючи те, що представник відповідача ОСОБА_2 не надав пояснення суду з приводу пред'явленого позову, проте, судом досліджені всі матеріали справи та докази і заперечення сторін, підстави, передбачені ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи та оголошення перерви в ній відсутні, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі викладеного, суд вважає неявку відповідачів неповажною, у зв'язку з чим приходить до висновку про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 19/50 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку № 181 від 07 листопада 2003 року (а.с. 5-6).

У вказаному приміщенні позивач зареєстрована з 12 березня 2005 року, що підтверджується довідкою форми №3, виданої ЖЕД №905 10.02.2016 року за №943 (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному житловому приміщенні з 10 липня 2007 року, малолітня дитина ОСОБА_4 зареєстрована у вказаному помешканні з 31 травня 2012 року, малолітня дитина ОСОБА_5 зареєстрована з 15 листопада 2012 року (а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_3 за вказаною адресою не зареєстрована, однак проживає фактично без реєстрації.

З пояснень представника позивача вбачається, що жодних домовленостей між позивачем та відповідачами щодо їх проживання в належному їй на праві власності помешканні не існує.

Зазначене підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05.03.2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та поділ майна було відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник відповідача також не спростував в судовому засіданні вказану інформацію та не надав суду жодних доказів існування між сторонами будь-яких домовленостей щодо проживання відповідачів в помешканні позивача.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що 19/50 частини будинку АДРЕСА_1 належать позивачу на праві власності, відповідачі жодних прав на вказане житлове приміщення не мають і дозволу на проживання у вказаному приміщенні відповідачам позивач не надавала.

Також встановлено, що протягом тривалого часу відповідачі чинять перешкоди позивачу у користування належним їй на праві власності приміщенням та проживають в ньому неправомірно, що підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.05.2012 року, яким було виселено ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішення набрало законної сили.

Зазначеним рішенням встановлено, що відповідач ОСОБА_3 незаконно була вселена та безпідставно проживає в спірному житловому приміщенні.

Також встановлено, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, остання без відома та дозволу власника спірного житла ОСОБА_1 поселилася в спірному будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно з ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

Згідно зі ст. 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно зі ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачі, проживаючи в помешканні за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу та згоди власника житла - ОСОБА_1, порушують її права як власника на володіння, користування та розпорядження належним їй нерухомим майном.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що перешкоди, які чиняться відповідачами позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні належним їй житлом за адресою: АДРЕСА_1, можуть бути усунуті шляхом виселення відповідачів із займаного помешкання.

Крім того, враховуючи той факт, що позивач не надавала дозволу та своєї згоди на проживання відповідачів у належному їй помешканні, не надавала дозволу на реєстрацію малолітніх дітей у її помешканні, а також те, що відповідачі підлягають виселенню з будинку АДРЕСА_1, суд приходить до висновку, що відповідачі: ОСОБА_2, та малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають бути визнані такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача суми судового збору 1102,40 в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 109, 116, 150, 155 ЖК України, ст. ст. 317, 319, 321, 383, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27-30, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 та їх малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 з житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, без надання їм іншого житлового приміщення.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір в сумі 551,20 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя