ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2016 року 10 год. 55 хв. Справа № 808/1250/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати заробітної плати позивачу за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачу за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
В обґрунтування позову посилається на те, що позивач, працюючи з 19.01.2015 на посаді прокурора відділу нагляду у кримінальному проваджені у сфері транспорту прокуратури Запорізької області мав право на отримання посадового окладу за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 включно відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Вважає, що його посадовий оклад, у звязку із змінами у законодавстві, мав складати 14 616 грн. (з 15.07.2015 по 01.09.2015), а після вказаної дати 16 536 грн. за період з 01.09.2015 по 13.10.2015 (день звільнення), а також повинна бути нарахована надбавка за вислугу років у розмірі 18 % від посадового окладу, оскільки стаж його роботи складає понад 5 років. Стверджує, що згідно бухгалтерської роздруківки, прокуратурою Запорізької області йому упродовж 2015 року нараховувався та виплачувався посадовий оклад та надбавка за вислугу років у меншому, ніж встановлено законодавством розмірі. У звязку із цим, позивач вважає, що його права на отримання заробітної плати у встановленому законом розмірі були порушені, а відтак підлягають судовому захисту.
У судове засідання 30.05.2016 позивач не зявився, клопотанням (вх. № 16489 від 30.05.2016) просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 11.05.2016 вих. № 05/2-2593-16 посилається на те, що дійсно, 15.07.2015 набрали чинності норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, статтею 81 якого встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами. Разом з цим, відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи із наявних фінансових ресурсів Державного бюджету. Таким чином, в силу положень ст. 19 Конституції України, ст. 98 Кодексу законів про працю України, прокуратурою Запорізької області нарахування та виплата заробітної плати здійснювалась виключно на підставі штатного розпису та кошторису, затверджених Генеральним прокурором України, з урахуванням постанов КМУ від 31.05.2012 № 505 та від 09.12.2015 № 1013. У звязку із викладеним вважає, що оскільки у період з 15.07.2015 по 13.10.2015 жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати прокурорам нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати позивачу різниці в заробітній платі немає. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання 30.05.2016 зявився представник відповідача та підтримав заперечення з підстав викладених вище.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 20.04.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача було залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.
У письмових поясненнях від 04.05.2016 № 12-12/365-3338 Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області послалось на те, що жодним чином не порушувало прав позивача по цій справі та не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Просить справу розглянути за відсутності уповноваженого представника.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини шостої статті 12 та статті 41 КАС України, у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Починаючи з 05.09.2007 ОСОБА_1 працював у органах прокуратури Запорізької області. Зокрема, наказом № 40 ц від 19.01.2015 призначений на посаду прокурора відділу нагляду у кримінальному проваджені у сфері транспорту прокуратури Запорізької області.
Наказом № 38 ц від 25.11.2015 звільнений з посади у звязку зі скороченням штату працівників (ст. 40 п. 1 КЗпП України).
Вважаючи, що прокуратурою Запорізької області не виплачено позивачу у повному обсязі заробітну плату за період з 15.07.2015 по 31.10.2015, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
26.10.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі Закон України № 1697-VІІ), який регулює правові, організаційні, економічні та соціальні умови діяльності працівників прокуратури.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 10 Закону України № 1697-VІІ у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
Відповідно до ч.1 ст.81 Закону України № 1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.3 ст.81 цього Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною 4 ст. 81 Закону України № 1697-VІІ посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Тобто законом встановлений конкретний розмір посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, а прокурора регіональної прокуратури - з конкретно визначеним коефіцієнтом до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.
Частиною 9 ст. 81 Закону України № 1697-VІІ передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.13 розділу XIII Закону України № 1697-VІІ, Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
Проте, Кабінетом Міністрів України не були виконані вимоги зазначеної норми.
Лише 09.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» якою визначено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі прокуратури, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено:постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
Отже, у період з набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» (15.07.2015 в частині розміру заробітної плати) до набрання чинності змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 (15.12.2015), розмір посадового окладу працівника регіональної прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням коефіцієнту 1,2.
До цього часу, відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», якою затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що не відповідають вимогам ст.81 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи те, що у період з 15.07.2015 по 13.10.2015 Кабінетом Міністрів України не було вжито заходів щодо приведення у відповідність своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України № 1697-VІІ, то відсутні підстави вважати протиправними дії прокуратури Запорізької області у не нарахуванні та невиплаті заробітної плати позивачу відповідно до вимог ст. 81 Закону України № 1697-VІІ.
У звязку із цим, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
В той же час, суд зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» (як спеціальним нормативним актом), у зв'язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки закони України мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв'язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Подібна бездіяльність з боку Уряду України у справі «Суханов та Ільченко проти України» була кваліфікована Європейським судом з прав людини як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізація особою права, пов'язаного з отриманням заробітної плати, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органу державної влади на відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань як на причину невиконання своїх зобов'язань, як на підставу для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених Законом, гарантій, пільг і компенсацій, колегією суддів не приймається до уваги.
У справі «Кечко проти України» (Заява N 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобовязання прокуратури Запорізької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням вже здійснених виплат за цей період, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 04.11.2015 № 21-1461а15 та від 30.03.2016 № 21-271а16 суд дослідивши відхиляє, оскільки в останніх йде мова про застосування інших норм права, а ніж у справі, що наразі розглядається.
Частиною першою статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити адміністративний позов та зобов'язати прокуратуру Запорізької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позивач, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати прокуратуру Запорізької області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, адреса: 72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Червоногірська, 35) за період з 15.07.2015 по 13.10.2015 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко
Судове рішення № 59132946, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 30.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 808/1250/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: