Вирок № 59131745, 24.05.2016, Старобільський районний суд Луганської області

24.05.2016

ЄУН 431/1607/16-к

Провадження № 1-кп/431/130/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної А.С.,

прокурора Шут В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, зарахованого у березні 2012 року на службу до Управління Служби Безпеки України в Луганській області, з 07 березня 2012 року проходив військову службу на посаді оперативного співробітника відділу ЦСО «А» УСБ України в Луганській області, у військовому званні старшого лейтенанта, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення за наступних обставин.

Старший лейтенант ОСОБА_1 відповідно наказу начальника Управління СБ України в Луганській області № 463-ос від 03 квітня 2012 року був призначений на посаду офіцерського складу оперативного співробітника відділу ЦСО «А».

30 червня 2013 року на підставі наказу УСБ України №724-ос, ОСОБА_1 було присвоєно військове звання «старший лейтенант».

ОСОБА_1 в період часу проведення «АТО» знаходився в зоні проведення «АТО» на території м. Луганська, тобто, на підконтрольній незаконним збройним формуванням, угрупованням території, де за наказом командування виконував окремі оперативні завдання.

13 червня 2014 року розпорядженням Голови СБ України № 122 від 13 червня 2014 року з метою відвернення загрози життю та здоровю співробітників УСБ України в Луганській області та членів їх родин внаслідок терористичної діяльності на території Луганської області незаконних збройних формувань, було прийнято рішення про вибуття підлеглого особистого складу співробітників УСБ України в Луганській області з 17 червня 2014 року, протягом 7 днів, з міста дислокації регіональних органів УСБУ в Луганській області до м. Старобільська Луганської області для виконання ними функціональних (посадових) обовязків за новим місцем дислокації.

16 серпня 2014 року старший лейтенант ОСОБА_1 добровільно повернувся до відділу ЦСО «А» УСБ України в Луганській області, який дислокується у м. Старобільськ, Луганської області

Відповідно до наказу начальника СБ України № 2090-ос від 14 листопада 2014 року старший лейтенант ОСОБА_1 звільнений з військової служби у звязку з невиконанням умов контакту.

Відповідно до наказу начальника УСБУ в Луганській області № 471-ос від 14 листопада 2014 року, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу з 18 листопада 2014 року.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1, будучи оперативним співробітником відділу ЦСО «А» УСБ України в Луганській області, проходячи військову службу за контрактом на посаді офіцерського складу - оперативного співробітника, діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою тимчасово ухилитися від несення обовязків військової служби, 24 червня 2014 року не зявився вчасно до місця дислокації регіональних органів УСБУ в Луганській області до м. Старобільська Луганської області для виконання ними функціональних (посадових) обовязків за новим місцем дислокації, проводячи час на власний розсуд, ухиляючись від військової служби до 16 серпня 2014 року незявлення вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад один місяць.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 3 ст. 407 КК України, як незявлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особою, зазначеною в частині другій цієї статті.

30 березня 2016 року між прокурором Нагорним Д.П. та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, була укладена угодапро визнання винуватості, яка була надана суду в підготовчому судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений не заперечував своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся.

Судом встановлено, що, згідно даної угоди, прокурор Нагорний Д.П. та обвинувачений ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 407 КК України,істотнихдля відповідного кримінального провадження обставин, а також про міру покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51000 грн. В угоді передбачені наслідкиукладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Умовиданої угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України щодо змісту та порядку укладення угоди та Кримінального кодексу України щодо узгодженого виду та міри покарання.

Прокурор Нагорний Д.П. та обвинувачений ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2 просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд, розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду.

Відповідно п. 2 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Судом зясовано, що обвинуваченийцілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи звикладеного, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, яка була укладена 30 березня 2016 року між прокурором Нагорним Д.П. та обвинуваченим ОСОБА_1, за участю захисника ОСОБА_2, відповідає вимогам КПК України щодо змісту та порядку укладення угоди, закону про кримінальну відповідальність щодо узгодженої міри покарання, укладена добровільно, вона відповідає закону та не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб. У звязку з цим, суд вважає, що її слід затвердити, призначивши узгоджену сторонами міру покарання.

Процесуальні витрати по справі не значаться.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 березня 2016 року між прокурором Нагорним Дмитром Петровичем та обвинуваченим ОСОБА_1(номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), за участю захисника ОСОБА_2.

ОСОБА_1визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51000 (пятдесят одна тисяча) грн. Одержувач: державний бюджет Старобільського району, р/р 31114106700331, код 21081100 в ГУДКСУ Луганської області, МФО 804013, ідентифікаційний код 37858396.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.