Вирок № 59131554, 29.12.2015, Старобільський районний суд Луганської області

29.12.2015

ЄУН 431/3209/15-к

Провадження № 1-кп/431/206/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурорів Редько О.А., Ковальчук Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, 29 липня 1991 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, раніше засудженого 19 червня 2013 року Старобільським районним судом Луганської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 6 червня 2014 року застосована ст. 6 ЗУ «Про амністію у 2014 році» та був скорочений не відбутий строк 1 рік 9 місяців 5 днів на 1/2 і всього 10 місяців 17 днів обмеження волі, звільненого 11 грудня 2014 року з Луганського ВЦ-134 по відбуттю строку покарання, офіційно не працюючого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_2 Старобільського району Луганської області, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, раніше не судимого, офіційно не працюючого, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_6 Старобільського району Луганської області, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 296 КК України,

встановив:

20 червня 2015 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного спяніння, знаходилися в районі лісосмуги в кінці вул. Радянській с. Лозовівка Старобільського району Луганської області, де побачили раніше знайомих їм ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_7, які йшли по дорозі. Після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побачили татуїровку у вигляді «скорпіона» на тілі ОСОБА_4, між ними та потерпілим відбувся словесний конфлікт, в процесі якого ОСОБА_2, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, вдарив ОСОБА_4 запястям правої руки по ніжній губі, чим причинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забитої рани перехідної облямівки нижньої губи зліва. Вказані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи № 167 від 22 червня 2015 року, по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_1, який знаходився біля ОСОБА_2 та ОСОБА_4, схватив посліднього за ліву руку, різко її смикнув, в результаті чого ОСОБА_4 впав. Після цього, ОСОБА_1, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_4 та, скориставшись тим, що останній лежав на землі, відкрито заволодів грошима у сумі 270 грн., які він дістав з правої кишені шортів, в яких був одягнений ОСОБА_4 Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані по ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані по ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, повторно.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину визнав частково, пояснивши, що 20 червня 2015 року, приблизно об 11 годині, він спільно зі своїм знайомим ОСОБА_1 і двома йому незнайомими хлопцями сиділи біля дороги по вул. Радянській с. Лозовівка і знаходилися в стані алкогольного спяніння. Біля них проходили ОСОБА_4 і ОСОБА_7, яких він трохи знав. Коли вони проходили повз них, він побачив на торсі ОСОБА_8 татуїровку у вигляді скорпіона, після чого запитав у ОСОБА_8 не наркоман він, на що той відповів, що наркотики він не вживає. На цьому ґрунті між ними виник словесний конфлікт і він ударив ОСОБА_8 долонею правої руки в область губи. Після удару на його руці осталась невелика рана. Бив ще хто-небудь ОСОБА_8 він не знає. Після того, що сталося, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 попрямували в бік с. Хворостянівка. Факт заподіяння ОСОБА_8 тілесного ушкодження він не заперечує, але стверджує, що цьому послужили образливі слова з боку потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав в повному обсязі, пояснивши, що 20 червня 2015 року, приблизно об 11 годині, він спільно зі своїм знайомим ОСОБА_2 і ще двома хлопцями сиділи біля дороги по вул. Радянській с. Лозовівка і знаходилися в стані алкогольного спяніння. Біля них проходили ОСОБА_4 і ОСОБА_7, яких він знав. Він позвав їх і попросив гроші до понеділка. Спочатку ОСОБА_4 відмовив йому в цьому а потім погодився і позичив 270 гривень. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт на ґрунті татуїровки у ОСОБА_4 і ОСОБА_2 вдарив його долонею в область губи. Вину не визнає, так як гроші йому потерпілий дав добровільно, без примусу.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 20 червня 2015 року, приблизно о 10 годині, він разом з племінником ОСОБА_7 пішов в с. Лозовівка до ОСОБА_5, щоб забрати у нього борг у сумі 400 гривень. Приблизно об 11 годині вони пішли додому. По дорозі зайшли в магазин і купили продукти харчування, витративши близько 130 гривень. Вийшовши з села, в районі лісопосадки вони помітили чотирьох осіб, двоє з яких він знає, це були ОСОБА_1 та ОСОБА_10. Вони сиділи на галявині біля дороги і пили пиво. Коли вони з племінником проходили повз них, їх окликнув ОСОБА_1. Він з племінником підійшов ближче до них. ОСОБА_1 і ОСОБА_10 також підійшли до них, а решта хлопців залишилися сидіти пити пиво. ОСОБА_10 почав розпитувати його з приводу татуїровки у вигляді скорпіона, яка була на лівій стороні. ОСОБА_11 почав говорити, що її треба вивести. Між ними стався словесний конфлікт і ОСОБА_10 вдарив його запястям правої руки по нижній губі. У нього відразу потекла кров. Після цього ОСОБА_1 схопив його за ліву руку і смикнув, в результаті чого він впав. ОСОБА_1 ніяких ударів йому не наносив, фізичних ушкоджень не заподіював. Потім ОСОБА_11 підійшов до нього, з кишені шортів витягнув гроші в сумі 270 гривень і пішов показувати гроші своїм друзям, які сиділи і пили пиво. Весь цей час конфлікту його племінник стояв осторонь і спостерігав за подіями. Після цього він підійшов до племінника і вони пішли додому. Вмившись і переодягнувшись він вирішив звернутися за медичною допомогою. 21 червня 2015 року, приблизно о 8 годині, до нього додому приїхала мама ОСОБА_1 і розпитувала про обставини події, після чого вона повернула гроші, який у нього забрав ОСОБА_1. Претензій до обвинувачених він не має, покарання призначити на розсуд суду.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав пояснення, аналогічні поясненням потерпілого ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що 20 червня 2015 року він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_13 сиділи в лісовій посадці та пили пиво. ОСОБА_10 та ОСОБА_1 відлучалися приблизно на 10 хвилин. Потім він побачив як по дорозі пішли двоє хлопців, яких він не знає. Били когось ОСОБА_10 та ОСОБА_1 він також не знає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_12

Суд не вважає необхідним наводити пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 так як вони не були свідками подій між обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4 Їх пояснення не впливають на кваліфікацію дій обвинувачених.

З протоколу огляду місця події від 20 червня 2015 року слідує, що в присутності понятих був проведений огляд ділянки місцевості в кінці вулиці Радянській с. Лозовівка в напрямку с. Хворостянівка Старобільського району Луганської області. В ході огляду нічого не вилучалось (т. 2 а.к.п. 6-9).

Згідно висновків експерта № 166 від 22 червня 2015 року, судово-медичною експертизою у ОСОБА_2 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани долонної поверхні правої кисті. По ступеню тяжкості вказане тілесне ушкодження кваліфіковане як легке тілесне ушкодження (т. 2 а.к.п. 38).

З висновків експерта № 167 від 22 червня 2015 року слідує, що судово-медичною експертизою у ОСОБА_4 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани перехідної облямівки нижньої губи зліва. Вказане тілесне ушкодження по ступеню тяжкості кваліфіковане як легке тілесне ушкодження. Встановлений у лікарні діагноз: забій лівого плеча і лівого плечового суглоба врахований як необґрунтовано виставлений, не підтверджений обєктивними даними (т. 2 а.к.п. 43).

Суд, допросивши обвинувачених, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати не по ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, а по ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що конфлікт між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2, які раніше були знайомі, виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час словесного конфлікту. Вказана обставина підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7

Вказана обставина свідчить про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. В той же час, суд вважає доведеним, з вищевказаних підстав наявність, в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, завдання умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_4

Допросивши обвинувачених, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового слідства по ч. 2 ст. 186 КК України, так як в судовому засіданні було встановлено, що він вчинив відкрите викрадення чужого майна, повторно. Не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 суд вважає одним із способів захисту.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

12 квітня 2015 року, в проміж часу з 9 годин 30 хвилин до 10 годин 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на вул. Трудовій буд. 9 с. Лозовівка Старобільського району Луганської області, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою його використання за власним розсудом, незаконно заволодів автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, червоного кольору, 2006 року випуску, шасі № TMBDK41U17B006702, зареєстрований на ОСОБА_18, що перебуває у власності ОСОБА_5, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду, згідно висновку експерта № 35/5 від 18 квітня 2015 року, на суму 164294 грн. 72 коп.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину не визнав в повному обсязі, пояснивши, що 12 квітня 2015 року він з ОСОБА_1 прийшли до ОСОБА_5, де ОСОБА_1 купив самогон, після чого ОСОБА_1 з ОСОБА_5 почали розпивати, він не пив. Потім підійшли ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і також почали розпивати спиртне. Приблизно через годину ОСОБА_21 пішов до туалету, а ОСОБА_19 і ОСОБА_20 вийшли за двір з кимось поговорити. З ним залишився ОСОБА_1, який втратив свідомість, але швидко прийшов в себе. Він підняв ОСОБА_1, сказав йому, щоб посидів на східцях. Після чого він підійшов до ОСОБА_5 та сказав що ОСОБА_11 треба везти в лікарню, бо той тримається за печінку і втратив свідомість. ОСОБА_5 сказав, що не буде сідати за кермо, бо пяний. Тоді він запропонував відвезти самому, на що ОСОБА_21 погодився. ОСОБА_5 сам виніс йому ключі і віддав йому. Посадивши ОСОБА_1 на переднє сидіння, він сів за кермо і вони поїхали короткою дорогою. Їхали приблизно півтори години, бо ОСОБА_1 постійно нудило і вони часто зупинялись. Проїхали с. Титарівка і коли підїжджали до Старобільськоїтраси, на його телефон подзвонила його мати і сказала, що до них додому приїхав ОСОБА_5 і сказав, що начеб то він та ОСОБА_1 угнали машину.Він відповів, що ОСОБА_21 сам дав машину. Після чого він відвіз ОСОБА_1 у с. Байдівку до його бабусі, а сам на автомобілі повернувся до ОСОБА_5 додому і повернув тому автомобіль. ОСОБА_5 сказав що він викликав міліцію, на що він запитав навіщо. Після цього він підійшов до хлопців, випив 3-5 чарок горілки, спянів і пішов додому, по дорозі ліг на траву і заснув, де його і знайшли працівники міліції. До того, як сісти в машину, він не випивав. «Швидку» не викликали одразу, оскільки бували випадки що лікарі «швидкої допомоги» відмовлялись до них їхати. У селі є фельдшер, але до нього не звертались, оскільки він знав, що ОСОБА_1 не нададуть допомоги. Крім того показав, що з потерпілим ОСОБА_5 вони знайомі довгий час і він раніше їздив з ним на його автомобілі і міг попросити у того взяти автомобіль. ОСОБА_21 давав йому ключі від автомобіля міг чути і бачити ОСОБА_1, який сидів на порозі. Машину він пригнав близько 12-ї години. ОСОБА_5 не пояснював чому він викликав міліцію.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 12 квітня 2015 року вранці він спав у себе вдома. Приблизно о 8 годині до нього в кімнату зайшов ОСОБА_2, розбудив його і сказав що потрібно випити. Він сказав що не хоче, дістав пляшку горілки і виніс на східці дому де вже сидів ОСОБА_1. Він виніс чарки, закуску і ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали пити. Він не пив. Після чого у двір зайшли ОСОБА_20 і ОСОБА_19 і також попросили випити, він виніс чарки і на них і пішов у будинок за закускою. Він був відсутній 3-5 хвилин, коли вийшов з будинку на східці, то побачив, що його автомобіль відїжджає від двору. Він почав по кишеням шукати ключі від автомобіля ключів не було. Обвинувачений ОСОБА_2 знає де у нього в будинку зберігаються ключі. Він запитав ОСОБА_19 та ОСОБА_22 куди поділись ОСОБА_2 і ОСОБА_1. Вони відповіли що ті вийшли за двір. Він почав дзвонити ОСОБА_2, той не відповідав, він дзвонив матері ОСОБА_23, ОСОБА_19 також дзвонив ОСОБА_23. Після цього приїхав його батько та сказав щоб він викликав міліцію.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 12 квітня 2015 року, близько о 9 годині, він разом з ОСОБА_23 прийшли до ОСОБА_5 і викликали його з будинку. Після цього він взяв у ОСОБА_5 самогон і разом з ним на порозі будинку почали випивати, ОСОБА_23 не пив. Потім прийшли ОСОБА_19 і ОСОБА_20 і почали випивати з ними. Вони випивали в коридорі. Йому стало погано, він став на коліно і втратив свідомість. ОСОБА_23 йому казав що він впав. Потім ОСОБА_23 попросив ОСОБА_5, щоб той відвіз його у лікарню, на що ОСОБА_21 відмовився і сказав що він пяний, погодився щоб віз ОСОБА_23 і виніс йому ключі. Вони з ОСОБА_23 сіли в машину і поїхали. По дорозі вони багато зупинялись, він пив воду Коли доїхали до с. Титарівка, ОСОБА_23 подзвонив ОСОБА_21 і сказав, щоб той повернув автомобіль, а то він заявить в міліцію. ОСОБА_23 довіз його до бабусі в с. Байдівка і погнав машину назад. Потім його забрала «швидка» і довезла до лікарні.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що 12 квітня 2015 року, близько о 9 години, його брат ОСОБА_1 і ОСОБА_23 пішли до ОСОБА_5 додому випивати. Через 15 хвилин прийшов він і ОСОБА_19. Чи пив ОСОБА_23 він не бачив. Потім він з ОСОБА_19 вийшов за двір а ОСОБА_23 і ОСОБА_1 зостались у дворі. Він стояв за двором, ворота були відчинені і двір йому повністю було видно. ОСОБА_1 стало погано і він присів, до нього підійшов ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_5 відвезти ОСОБА_1 до лікарні. ОСОБА_5 відповів що він пяний і не поїде, дав ОСОБА_2 ключі і той з ОСОБА_1 поїхали. Потім ОСОБА_2 подзвонили і сказали, щоб він їхав назад, бо викликали міліцію. ОСОБА_21 йому відомо, ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 в с. Байдівка і поїхав назад. Наполягає на тому, що бачив як ОСОБА_21 віддавав ОСОБА_2 ключі від автомобіля.

З протоколу огляду місця події від 12 квітня 2015 року слідує, що в присутності понятих був проведений огляд місця події, яким є автомобіль червоного кольору марки «SKODA OCTAVIA», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шасі номер ТМBDK41U17B006702, який знаходився біля двору будинку № 9 по вул. Трудовій с. Лозовівка Старобільського району. В ході огляду вилучено сліди пальців рук та вказаний автомобіль (т. 1 а.к.п. 4-11).

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані по ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Суд, допросивши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні ознаки складу злочину, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 289 КК України, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 КПК Українизакріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідност. 62 Конституції України,обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обовязок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідност. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 92 КПК України, обовязок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цимКодексом випадках, на потерпілого.

Відповідно дост. 2 КК Українипідставою кримінальної відповідальності є здійснення особою суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинною в скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її провина не буде доведена в законному порядку і не встановлена звинувачувальним вироком суду. З цієї норми закону виходить, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є здійснення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченогокримінальним Кодексом, тобто об'єктивні і суб'єктивні ознаки, які характеризують певне небезпечне діяння як злочин, а також наслідки, що настали.

Оцінивши сукупність наданих доказівз точки зору їх достатності та взаємозвязку,в межах предявленого ОСОБА_2 обвинувачення, суд вважає, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено суду про наявність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 289 КК України.

Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_20, допитаних під час судового слідства, потерпілий ОСОБА_5 добровільно передав транспортний засіб обвинуваченому ОСОБА_2

До свідчень потерпілого ОСОБА_5 суд відноситься критично, так як, під час судового слідства він не зміг пояснити конкретні обставини незаконного заволодіння обвинуваченим транспортним засобом, а також, його показання спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_20

Згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

З наведених підстав суд не сприймає в якості належного доказу показання свідка ОСОБА_19, так як він безпосередньо в судовому засіданні не допитувався. Стороною обвинувачення не виконані вимоги ч. 3 ст. 23 КПК України що до забезпечення явки свідка до судового засідання.

В звязку з вищевикладеним обґрунтуванням, суд вважає, що ОСОБА_2 не може бути визнаний винним та повинен бути виправданий за ч. 1 ст. 289 КК Україниза не доведенням в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

При призначенні виду покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд, у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особистість винних та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше судимий, не одружений, за місцем проживання характеризується негативно. Офіційно не працює. На обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра або у лікаря-фтизіатра не перебуває.

ОСОБА_2 раніше не судимий, не одружений, за місцем проживання характеризується позитивно. Офіційно не працює. На обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра або у лікаря-фтизіатра не перебуває.

Обставин, що помякшують покарання ОСОБА_1, суд не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Обставин, що помякшують покарання ОСОБА_2, суд не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 діяння є тяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 діяння є злочином невеликої тяжкості, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст. 69 КК України, суд не вбачає.

У відповідності до ст. 126 КПК України, суд вважає за необхідне витрати на залучення експерта для проведення автотоварознавчої експертизи № 35/5 від 18 квітня 2015 року та для проведення дактилоскопічної експертизи № 409/98 від 21 квітня 2015 року віднести за рахунок держави.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу. Строк покарання обчислювати з 29 грудня 2015 року.

ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (пятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) грн.

ОСОБА_2 у предявленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Обрати засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироку чинності, взявши його під варту в залі суду.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у виді застави залишити без змін до набрання вироку чинності.

З набранням вироку чинності заставу в сумі 6090 грн., які внесені на депозитний рахунок № 37318003000730 МФО 804013 код ЄДРПОУ суду 26297948 ГУДКСУ в Луганській області, повернути заставодавцю ОСОБА_2.

Витрати на залучення експерта в сумі 368 грн. 28 коп. за проведення автотоварознавчої експертизи № 35/5 від 18 квітня 2015 року та в сумі 306 грн. 90 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи № 409/98 від 21 квітня 2015 року віднести за рахунок держави.

Речові докази: автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться під охороною розпискою у потерпілого ОСОБА_5, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Озеров В.О.