Рішення № 59131296, 15.07.2016, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7624/14-ц

Провадження № 2/211/98/16

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бардін О. С.

при секретарі Зоріній С.М., Мариненко Е.П.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

в с т а н о в и в :

позивач 05 грудня 2014 року звернувся до суду з позовом вказавши, що з 10 листопада 2001 р. по 27 грудня 2004 р. його син ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 28 січня 2002 року відповідачка народила доньку ОСОБА_6. 12 жовтня 2014 року ОСОБА_5 помер.

Після смерті сина до позивача дійшли чутки, що донька ОСОБА_6 не є рідною донькою його сина, що підтверджується його розмовою із сином, який напередодні смерті висловив сумнів щодо свого батьківства, так як перед укладенням шлюбу відповідач їздила на заробітки до Російської Федерації. Крім того його син ОСОБА_5 ще перед укладенням шлюбу перехворів на гепатит, після якої як повідомили йому лікарі, чоловіки майже не здатні зачати дитину.

За життя син був власником квартири АДРЕСА_1, яку він сам подарував синові. Після смерті сина він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак у нотаріуса йому стало відомо, що на все майно сина накладено арешт постановою Центрально-Міського відділу Державної ДВС КМУЮ у звязку з наявністю рішення про стягнення з сина аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 та наявною заборгованістю з їх сплати.

Тобто після смерті сина відкрилася спадщина у вигляді належної йому квартири та грошові зобовязання по сплаті аліментів. На дану квартиру може претендувати донька відповідача, а частину боргу зі сплати аліментів може успадкувати він, позивач, що є неприпустимим, якщо ОСОБА_5 не є біологічним батьком ОСОБА_6.

Тому позивач просить виключити запис про ОСОБА_5 як батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з актового запису про народження дитини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на заявлених вимогах наполягали з підстав, викладених в позові.

Позивач суду пояснив, що його син з відповідачкою після реєстрації шлюбу спочатку проживали у них, а потім він подарував сину квартиру та вони перейшли жити туди. Про свої сумніви щодо свого батьківства у відношенні доньки ОСОБА_6 син йому сказав за два дні до своєї смерті.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнали.

Відповідач пояснила, що після реєстрації шлюбу вони жили деяких час у його батьків, а потім переїхали. Шлюб розпався, вона подала на аліменти, однак продовжувала з ним спілкуватися, як і їх донька. Коли ОСОБА_5 хворів та був прикутий до ліжка, вона приходила до нього. Однак за весь час він ні разу не висловлював сумніви у своєму батьківстві щодо їх донька. Напередодні його смерті вона теж приходила до ОСОБА_5, але той не говорив, що донька не його.

Вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 (а.с. 7 копія свідоцтва про народження).

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували з 10 листопада 2001 року в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26.10.2009 р., яким шлюб розірвано (а.с. 9 копія рішення).

27 грудня 2004 року зареєстровано розірвання шлюбу (а.с. 8 копія свідоцтва про розірвання шлюбу).

28 січня 2002 року народилася ОСОБА_6, матірю якої записана ОСОБА_3, батьком ОСОБА_5 (а.с. 99 копія запису акта про народження).

12 жовтня 2014 року ОСОБА_5 помер (а.с. 10 копія свідоцтва про смерть).

В позовній заяві позивач просить задовольнити позов про оспорювання батьківства, посилаючись на норми Сімейного кодексу України від 2002р., який відповідно до Прикінцевих положень набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01.01.2004 року.

В пункті 1 постанови від 15.05.2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норма Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України вказав, що необхідно звернути увагу судів на те, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі - СК) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.

Таким чином, в даному випадку необхідно керуватися лише вимогами ст. 56 КпШС України, відповідно до якої особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.

Згідно розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 р. «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю», оскільки перебіг встановленого ст. 56 КпШС річного строку на оспорювання батьківства починається з того часу, коли особа, яка з її відома записана батьком дитини, дізналася або повинна була дізнатися про вчинення запису, та обставина, що особа, з відома якої вчинено запис, дізналася, що вона не є батьком дитини, після закінчення цього строку, не змінює порядок його обчислення, але може бути врахована при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку.

Тобто оспорити батьківство позивач міг протягом року з дня реєстрації народження ОСОБА_6.

Актовий запис про народження ОСОБА_6 проведений 18 лютого 2002р. ОСОБА_5 знав про народження ОСОБА_6, та про те, що батьком дитини в актовому записі про народження зареєстрований він, про що позивач стверджує в позовній заяви.

Річний термін, коли ОСОБА_5 відповідно до ст. 56 КпШС України, міг оспорити батьківство, сплив 19 лютого 2003 року.

Щодо оспорювання батьківства іншими особами крім батьків дитини, то Кодекс про шлюб та сім'ю цього не передбачав. Тому суд вважає, що в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. 56 КпШС України, ст. 137 СК України, ст. ст. 10,60,88,212 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_7