Ухвала суду № 59129387, 21.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 321/1575/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1013/16

Єдиний унікальний № 321/1575/15-к Головуючий в 1-й інстанції - Носик М.А.

Категорія - ст. 289 ч. 3 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Гончара О.С., Дутова О.М.,

при секретарі Корнієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015080290000486 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, громадянина України, який має освіту 8 класів, учня 9-го класу КЗ «Михайлівський НВК І-ІІ ступенів», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 19 травня 2015 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на один рік, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на один рік,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, який навчається на 1-му курсі ДНЗ «Михайлівське вище професійне училище», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, який навчається на 2-му курсі ДНЗ «Михайлівське вище професійне училище», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

1) 05 листопада 2014 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді сто годин громадських робіт;

2) 15 квітня 2015 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на три роки три місяці, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на один рік,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України;

за участю: прокурора Ремез О.А., потерпілого ОСОБА_5, захисників - адвокатів Ганюкова В.Д., Самофала Ю.В., Бондарєва О.Г., законного представника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за апеляційними скаргами законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9, захисника Ганюкова В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Самофала Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника Бондарєва О.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок колегії суддів Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року.

в с т а н о в и л а:

в апеляційних скаргах:

- законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9 посилаючись на суворість покарання зазначає, що суд не врахував, що обвинувачений раніше не судимий, скоїв злочини у неповнолітньому віці, щиросердно покаявся, активно сприяв розкриттю та розслідуванню злочинів, навчається на першому курсі у ВПУ № 52, вчителями характеризується позитивно, потерпілому відшкодовані витрати на лікування, скоїв злочини під впливом ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які вже притягувались до кримінальної відповідальності. Крім того, вирішуючи цивільний позов ОСОБА_5 не врахував, що матеріальна шкода виключно складається з витрат, понесених останнім на ремонт автомобіля, хоча ОСОБА_3 до його пошкодження відношення немає, а тому не повинен відповідати за цим позовом. З огляду на вказане, просить вирок змінити та призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна за кожний злочин, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі, згідно до ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду;

- захисник Ганюков В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 також посилаючись на суворість призначеного останньому покарання зазначає, що суд не врахував, що обвинувачений активно сприяв розкриттю та розслідуванню злочинів, скоїв злочини під впливом інших співучасників, які вже раніше були судимі, перед скоєнням злочинів намагався добровільно відмовитись від його скоєння, але не зміг, так як його не підтримали інші співучасники, що, на думку захисника, є обставинами, які пом'якшують покарання. Безпідставно вказав, що ОСОБА_3 характеризується за місцем навчання посередньо, хоча з допиту свідка ОСОБА_10 - педагога училища було встановлено, що обвинувачений після скоєних злочинів змінив своє ставлення до навчання та свою поведінку на краще, продовжує навчання та має намір отримати освіту і спеціальність, виховується у багатодітній сім'ї, батьки здатні його контролювати та надати належне виховання, батьками ОСОБА_3 були надані кошти в сумі 2 000 грн. на лікування потерпілого. Крім того, вирішуючи цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди, не надав уваги тому, що позов до останнього не заявлявся, а також не врахував 2 000 грн., які були сплачені батьками обвинуваченого на лікування потерпілого. Більш того, що матеріальна шкода складається в основному з витрат, понесених потерпілим на ремонт автомобіля, у пошкодженні якого ОСОБА_3 участі не приймав. Тому захисник просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України за ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна за кожний злочин, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі, згідно до ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням. Цивільний позов ОСОБА_5 залишити без розгляду;

- захисник Самофал Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 вважаючи вирок незаконним в частині призначеного останньому покарання вказує, що суд не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_4 дійсно щиросердно розкаявся у скоєному, навчається, має постійне місце проживання, попросив вибачення у потерпілого, не заперечував проти цивільного позову, є найстаршим членом родини, де відсутні батьки та є утриманцем шести дітей, внаслідок чого безпідставно не застосував положення ст. 69 КК України.

На підставі цього, захисник просить вирок суду першої інстанції змінити і призначити ОСОБА_4 покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 357 КК України у виді 1 місяця арешту, за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за принципом поглинення покарань, призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, згідно до ст. 71 КК України з урахуванням вироку від 15.04.2015 року, остаточно призначити покарання у виді 6 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна;

- захисник Бондарєв О.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 вважаючи вирок незаконним внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого вказує, що під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_2 має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, навчається у школі, за місцем проживання та навчання характеризується посередньо, щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю злочинів, вчинив злочини у неповнолітньому віці, є наймолодшим серед обвинувачених, що є обставинами, які пом'якшують покарання, обтяжуючи покарання ОСОБА_2 обставини відсутні, а тому захисник вважає, що суд необґрунтовано не застосував до останнього положення ст. 69 КК України. Крім того, вирішуючи цивільний позов вийшов за межі позовних вимог та ухвалив стягнути з ОСОБА_2 кошти на користь потерпілого, хоча останній з позовом до обвинуваченого не звертався.

З урахуванням цього, захисник просить вирок змінити та призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України. Скасувати вирок в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 коштів на загальну суму 14 551 грн. 89 коп.

У запереченнях прокурор просить вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисників, законного представника, обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, зокрема і в останньому слові, які підтримали апеляційні скарги, потерпілого, який вважав, що судове рішення слід залишити без змін, прокурора, який вважав необхідним задовольнити апеляційні скарги частково; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9, захисника Ганюкова В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Самофала Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника Бондарєва О.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Вироком колегії суддів Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року:

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України і йому призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на сім років без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на сім років шість місяців без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 357, ст. 101 КК України у вигляді арешту строком на тридцять діб; за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років шість місяців без конфіскації майна. Згідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року і остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років без конфіскації майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 16 жовтня 2015 року.

Зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення з 16 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України і призначено покарання: за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років шість місяців без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 289, ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на шість років без конфіскації майна; На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років без конфіскації майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено у виді особистого зобов`язання. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання, строк затримання в порядку ст. 208 КПК України з 15 жовтня 2015 року по 16 жовтня 2015 року, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, з розрахунку один день ув`язнення за два дні позбавлення волі;

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на сім років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності; за ч. 3 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності; за ч. 3 ст. 357 КК України у вигляді арешту строком на один місяць; за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності. Згідно ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 квітня 2015 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на дев`ять років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з 16 жовтня 2015 року.

Зараховано ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року, у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 72 КК України із змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково і ухвалено стягнути:

з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди - 2 551 грн. 89 коп., моральної шкоди - 10 000 грн., процесуальні витрати у розмірі 2 000 грн., а всього 14 551 грн. 89 коп.;

з ОСОБА_2, а за відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди, стягнути суму відшкодування у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди - 2 551 грн. 89 коп., моральної шкоди - 10 000 грн., а всього 12 551 грн. 89 коп.;

з ОСОБА_3, а за відсутності у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди, стягнути суму відшкодування у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 на відшкодування майнової шкоди - 2 551 грн. 89 коп., моральної шкоди - 10 000 грн., а всього 12 551 грн. 89 коп.;

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати у розмірі по 2 000 грн., з кожного;

з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз у розмірі по 409 грн. 20 коп. з кожного.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно вироку, 14 жовтня 2015 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_4, неповнолітній ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_2, маючи злочинний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, знаходячись в автомобілі марки ВАЗ моделі 21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_5, застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я, що виразилось у заподіянні йому тілесних ушкоджень, у вигляді рани, садна та синців на обличчі, садно на голові, струсу головного мозку, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, з короткотривалим розладом здоров'я, заволоділи мобільним телефоном марки Samsung C 3322 вартістю 383, 33 гривень, в якому знаходились дві сім карти мобільних операторів ПрАТ «Київстар», кожна вартістю по 10 гривень, на рахунку кожної були грошові кошти в сумі 13 гривень, з карткою пам'яті Mikro SD 4 Gb вартістю 60 гривень 30 копійок, чохол для мобільного телефону вартістю 46 гривень 75 копійок.

Далі, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, залишивши територію с. Бурчак Михайлівського району Запорізької області, та знаходячись на узбіччі автодороги Т0818 сполученням Михайлівка - Василівка, заволоділи грошовими коштами в сумі 250 гривень, які належали потерпілому ОСОБА_5, чим завдали потерпілому майнову шкоду на загальну суму 786, 38 гривень.

Крім цього, 15 жовтня 2015 року, приблизно в 00.00 годин, знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_4 неповнолітній ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_2, маючи злочинний умисел направлений на заволодіння транспортним засобом, застосовуючи до потерпілого ОСОБА_5, насильство небезпечне для його життя та здоров`я, що виразилось у заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, у вигляді рани, садна та синців на обличчі, садно на голові, струсу головного мозку, кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, з короткотривалим розладом здоров'я, повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом, а саме, автомобілем марки ВАЗ моделі 21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 82 852, 91 гривні, який належить ОСОБА_5, чим завдали потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.

В подальшому 15 жовтня 2015 року, приблизно в 00 годин 10 хвилин, знаходячись на узбіччі автодороги Т0818 сполученням Михайлівка - Василівка, на території Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_2, заволоділи паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_5, який в подальшому шляхом спалювання, знищили.

Крім того, 16 жовтня 2015 року, приблизно о 07.00 годині, знаходячись в лісосмузі, яка розташована поблизу колишнього аеродрому, який розташований поблизу с. Бурчак Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб з неповнолітнім ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з умислом направленим на заволодіння чужим майном, з транспортного засобу, яким незаконно заволоділи, з автомобіля марки ВАЗ моделі 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрали автомобільний MP3 ресивер Pioneer 1092, вартістю 383, 62 грн., який належав потерпілому ОСОБА_5, чим завдали потерпілому майнову шкоду на суму 383, 62 грн.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок районного суду відносно обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому п. 7 ч. 2 згаданої статті передбачає, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження суду першої інстанції.

До того ж з огляду на ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Крім того, ч. 5 ст. 27 КПК України встановлено, що під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК України. Якщо у матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, і така фіксація була обов'язковою, судове рішення підлягає скасуванню.

Згідно з розділом III Інструкції про порядок роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2012 року № 108, окрім іншого, передбаченого положеннями згаданої Інструкції, секретар судового засідання перед початком роботи зобов'язаний перевірити працездатність пристроїв, провести тестування для перевірки того, що складові комплексу звукозапису (мікрофон, мікшер тощо) працюють нормально та запис іде правильно.

У разі виникнення непрацездатності, неможливості налагодження коректної роботи комплексу звукозапису секретар зобов'язаний терміново повідомити адміністратора та суддю про такі обставини. Під час звукового запису секретар здійснює поточний контроль якості запису шляхом прослуховування через навушники, а контроль працездатності комплексу звукового запису шляхом спостереження за його станом. У разі виявлення ознак непрацездатності обладнання комплексу звукозапису секретар доповідає судді про неможливість подальшого звукового запису судового засідання та повідомляє про це керівника апарату і адміністратора.

Разом із тим, при перевірці матеріалів кримінального провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно до акту від 24.03.2016 року, відсутні журнал судового засідання та фіксація судового засідання із розгляду цього кримінального провадження з 13-00 по 16-20 год. цього дня (т. 2 а.п. 50).

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону - п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право при скасуванні вироку - ухвалити новий вирок, призначити новий розгляд у суді першої інстанції або закрити кримінальне провадження.

Враховуючи вищевказані вимоги закону, а також те, що згідно до п. 2 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо буде встановлено порушення п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, колегія суддів вважає необхідним скасувати обвинувальний вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого необхідно перевірити доводи апеляційних скарг законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9, захисника Ганюкова В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Самофала Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника Бондарєва О.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2

Колегія суддів залишає обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про їх особу, і вважає необхідним продовжити останнім строк дії цього запобіжного заходу на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_9, захисника Ганюкова В.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника Самофала Ю.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, захисника Бондарєва О.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Вирок колегії суддів Василівського районного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до того ж районного суду на новий розгляд в іншому складі суддів.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 19 вересня 2016 року.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Білоконев В.М. Дутов О.М. Гончар О.С.