Ухвала суду № 59129040, 19.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 325/1782/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 325/1782/15-к Головуючий в 1 інст. Шеїна Л.Д

Провадження № 11-кп/778/1183/16 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

Категорія ч. 1 ст. 121КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року місто Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Рассуждай В.Я.,

суддів Симонець О.І., Булейко О.Л.,

при секретарі Хрипченко Н.А.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвоката Ковальова Д.В.,

представника потерпілого - адвоката Шкарупи П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в апеляційному порядку кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ковальова Д.В. на вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та із застосування ст. 69 КК України засуджено до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Строк покарання відраховано з моменту фактичного затримання при приведенні вироку суду до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто у відшкодування моральної шкоди 70000 грн., в частині відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено. Стягнуто витрати на правову допомогу в розмірі 501,95 грн. Стягнуто на користь держави судові витрати в розмірі 1843,2 грн.

Вирішено долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 9 квітня 2015 року близько 00.10 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території належного йому домоволодіння АДРЕСА_1, діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно, з метою спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, здійснив один постріл з належної йому згідно дозволу на зброю Приазовського РВ ГУМВС України в Запорізькій області № 47/ГН-45 мисливської рушниці ТОЗ 34 Р НОМЕР_1 в потерпілого ОСОБА_5, що перебував на території вищевказаного домоволодіння, в результаті чого спричинив ОСОБА_5 вогнепальне поранення лівого стегна, а саме тілесне ушкодження у вигляді множинних сліпих і наскрізних ран лівого стегна в середині третині по передній внутрішній і задній поверхні, відкриті оскольчаті переломи лівої стегнової кості зі зміщенням уламків і наявності великої кількості іншорідних тіл металевої щільності (дробинок) в зоні перелому кості та в навколишніх м'яких тканинах, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м'якості. Вказує на те, що судом необґрунтовано застосовано вимоги ст. 69 КК України, оскільки злочин скоєно ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною. Крім того, необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст.121 КК України, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 23667,68 грн., у відшкодування моральної шкоди 250000, та судові витрати в розмірі 4000 грн.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Ковальов Д.В. в апеляційній скарзі вважає, що вирок суду підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок суворості призначеного покарання. Вказує, що наявні всі підстави для застосування при призначенні покарання вимог ст. 75 КК України. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначивши покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник потерпілого - адвокат Шкарупа П.В. в повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги потерпілого, просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його адвокат Ковальов Д.В. підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого. Крім того, адвокат Ковальов Д.В. вважав, що лише призначення покарання з випробуванням буде відповідати меті цього покарання, тільки перебуваючи на волі, обвинувачений зможе відшкодувати шкоду, завдану потерпілому. На підтвердження наміру обвинуваченого відшкодувати шкоду надав суду фіскальний чек від 15 липня 2016 року, згідно якого обвинувачений здійснив грошовий переказ на користь потерпілого в сумі 1530 грн.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційних скарг як потерпілого, так і захисника обвинуваченого, вирок суду вважала законним та обґрунтованим, просила його залишити без змін. Вважала, що підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні, оскільки злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, призначаючи покарання, суд також врахував і думку потерпілого.

Заслухавши доповідь судді по справі, пояснення представника потерпілого - адвоката Шкарупу П.В., обвинуваченого та його захисника - адвоката Ковальова Д.В., прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, а також вислухавши сторін в судових дебатах та останнє слово обвинуваченого, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у заподіянні потерпілому ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтвердженні наявними в ній доказами, аналіз яких наведений у вироку та ніким не оспорюються.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо порядку дослідження доказів, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не перевіряється відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

Що стосується апеляційних доводів потерпілого про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі в наслідок м'якості та доводів захисника обвинуваченого в обґрунтування невідповідності покарання внаслідок суворості, то судова колегія з ними не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Частиною 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирок суду свідчить про те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання в повному обсязі виконані вимоги ст.ст. 65-67 КК України, а також дотримані умови застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України і мотиви прийнятого рішення у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 КПК України зазначені в мотивувальній частині рішення суду.

Зокрема, суд встановив та врахував в якості обставини, що обтяжує покарання вчинення ОСОБА_2 злочину в стані алкогольного сп'яніння і прийшов до вірного висновку, що для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде необхідне та достатнє покарання лише вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд першої інстанції також врахував обставини, які пом'якшують покарання і полягають в щирому каятті обвинуваченого, активному сприянню у розкритті злочину, добровільному відшкодуванні потерпілому матеріальної шкоди.

Також суд прийняв до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, але займається корисною працею з ведення домашнього господарства, одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку в спеціалізованих медичних установах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Враховуючи вказані дані про особу обвинуваченого в їх сукупності з кількома обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд першої інстанції пришов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

В ході апеляційного перегляду вироку суду встановлено дійсність наведених вище обставин, врахованих судом першої інстанції.

Судова колегія вважає необґрунтованими апеляційні доводи потерпілого про з приводу неврахування судом першої інстанції обставин вчиненого злочину, ставлення до нього обвинуваченого та як наслідок призначення покарання, яке явно є несправедливим через м'якість, оскільки такі доводи потерпілого повністю спростовуються наведеними вище обставинами, які пом'якшують покарання у сукупності з даними про особу обвинуваченого, встановленими та вірно оціненими судом першої інстанції.

Поведінка обвинуваченого після вчинення злочину не свідчить про наявність у нього наміру уникнути відповідальності, матеріали провадження свідчать про відшкодування обвинуваченим витрат на лікування потерпілого, намагання відшкодовувати завдану моральну шкоду, про що також свідчить наданий захисником фіскальний чек про перерахування грошових коштів в розмірі 1530 грн. вже після проголошення вироку суду.

Статтею 69 КК України не визначено заборону для призначення покарання ніжчого від найнижчої межі, передбаченого у санкції частинки статті Особливої частини цього Кодексу, у разі вчинення умисного злочину та за наявності обставини, яка обтяжує покарання.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного ОСОБА_2 покарання, доводами, викладеними в апеляційній скарзі потерпілого, які були перевірені апеляційним судом, спростовані не були і в цій частині апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Також судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання внаслідок його суворості і необхідності зміни в цій частині вироку шляхом звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Наявність такої обтяжуючої обставини як вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також спосіб вчинення злочину - із застосуванням вогнепальної зброї особою, яка володіла цією зброєю на підставі спеціального дозволу, що безумовно свідчить про обізнаність наслідків її застосування до людини, вказують на відсутність підстав для застосування до призначеного покарання положень ст. 75 КК України.

Що стосується апеляційних доводів потерпілого про безпідставність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні його цивільного позову про відшкодування витрат на лікування, витрат на пальне, витрат на продукти харчування, а також витрат на правову допомогу, то судова колегія з ними не погоджується з наступних підстав.

З вироку суду вбачається, що в цій частині цивільний позов потерпілого судом першої інстанції розглянутий в межах заявлених позовних вимог, рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оцінених у відповідності до норм процесуального законодавства, висновки суду ґрунтуються на нормах матеріального права,

Ретельно дослідивши надані позивачем докази на підтвердження завданої злочином майнової шкоди (витрати на лікування, придбання медичних засобів та препаратів, витрати на придбання палива для автомобіля, витрати на придбання продуктів харчування) в сукупності з доказами відшкодування цієї шкоди, наданими відповідачем, суд першої інстанції пройшов до обґрунтованого висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки до прийняття рішення відповідачем відшкодовано шкоду в розміні 5000 грн. і доведені належними доказами витрати на лікування потерпілого не перевищують цю суму, а витрати на придбання пального для автомобіля та витрати на харчування належними доказами в суді не доведено.

Судом першої інстанції належним чином мотивоване прийняте рішення і доводи апеляційної скарги потерпілого розрахунків суду, приведених в обґрунтування цього рішення, не спростовують.

Також судова колегія не погоджується з апеляційною вимогою потерпілого про збільшення суми, яка підлягає стягненню на його користь з обвинуваченого у відшкодування витрат за надання правої допомоги, оскільки мотивувальна частина вироку суду свідчить про те, що судом першої інстанції належним чином оцінено докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, проведено відповідний розрахунок кількості часу, витраченого представником для надання правової допомоги позивачу та прийняте обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову в цієї частині.

Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги потерпілого щодо порушення вимог розумності та справедливості при вирішенні цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілим було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди грошових коштів в розмірі 250000 грн.

Судом першої інстанції в цій частині позов було задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

Однак, судова колегія не погоджується з таким рішенням суду.

Так, мотивуючи прийняте рішення, суд врахував те що моральну шкоду позивачу було завдано внаслідок вчинення ОСОБА_2 відносно нього умисного тяжкого злочину.

Суд також врахував вік потерпілого та глибину його душевних страждань, довготривале лікування, відчуття постійного дискомфорту та фізичного болю, порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення звичайного образу життя, те що потерпілий позбавлений можливості вести активний спосіб життя, те що внаслідок злочинної дії обвинуваченого потерпілий залишився інвалідом, позбавлений можливості працювати, забезпечити себе та свою сім'ю.

Разом з тим, судова колегія вважає, що об'єктивно встановивши всі наведені вище підстави виникнення у потерпілого моральної шкоди, обсяг страждань та їх тривалість, істотні негативні наслідки для потерпілого, які досі тривають, суд першої інстанції недостатньо їх оцінив у сукупності та прийняв рішення, яким у відшкодування завданої моральної шкоди стягнув суму, яка явно не відповідає принципам розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 408 КПК України в цій частині вирок суду підлягає зміні шляхом збільшення суми, яка підлягає стягненню на користь потерпілого у відшкодування завданої йому злочином моральної шкоди.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Ковальова Д.В. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Приазовського районного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року у відношенні ОСОБА_2 в частині стягнення суми у відшкодування моральної шкоди змінити шляхом збільшення суми, яка підлягає стягненню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди в розмірі 125 (сто двадцять п'ять) тисяч гривень.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

В.Я.Рассуждай О.І. Симонець О.Л. Булейко