Рішення № 59128717, 13.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3293/16 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Є.У.№ 336/727/16-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа П'ята Запорізька державна нотаріальна контора про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 25.01.1997 року по 08.01.2003 рік вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_6

06.12.2002 року рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя шлюб між ними було розірвано.

Під час перебування в шлюбі позивач та ОСОБА_6 придбали у спільну сумісну власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6 Жодних документів, що грошові кошти є особистою власністю того чи іншого з подружжя не має.

26.09.2015 року позивач дізналася про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, відкрилася спадщина за заповітом ОСОБА_6 від 14.12.2007 p.,яким ОСОБА_6 заповів все належне йому майно донці ОСОБА_4, інші спадкоємці за законом син ОСОБА_5 прав спадкоємця не набув в силу існування заповіту.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2012 року задоволено позов ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_6 було задоволено. Однак до сьогоднішнього дня відповідач ОСОБА_4 не вживала жодних заходів щодо оформлення спадщини після померлого ОСОБА_6, встановлений законом строк для прийняття спадщини пропустила.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, визнати рівними частки цієї квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_6, припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, визнати за позивачкою право часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає таким вимогам.

Так, судом було встановлено, що під час перебування у шлюбі позивача ОСОБА_3 з ОСОБА_6 була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2000 року однокімнатна квартира.

В силу ст. ст. 22, 28 КпШС України, який діяв на час придбання майна, майно, придбане у шлюбі є спільним сумісним майном подружжя, і в разі його поділу їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Отже, посилання позивача що квартира перебувала у спільній сумісної власності та відповідно вимоги про визнання за нею права спільної часткової власності на половину цієї нерухомості є законними і обґрунтованими.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, який встановлено ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача після розірвання шлюбу 2003 році, що передбачено ч. 23 ст. 29 КпШС України, а з позовом до суду позивач звернулася лише у лютому 2016 року, тобто більше ніж через три роки після розірвання шлюбу.

Сплив позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові (ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР).

Відповідно до ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Суд першої інстанції виходив з того, право на позов у позивачки виникло після розірвання шлюбу.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Згідно роз'ясненням абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Судом першої інстанції встановлено, що за життя між колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спору про поділ спільного майна не існувало.

Зазначена обставина не оспорювалась сторонами.

За довідкою (а.с. 45) ОСОБА_7 як колишня дружина, навіть була зареєстрована у спірній квартирі на день смерті ОСОБА_6

Таким чином, враховуючи що трирічна позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України, ст. 11, ч. 3 ст. 29 КпШС України 1969 року), а позивач дізналася про порушення свого права власності на майно через значний час після смерті свого колишнього чоловіка, коли спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріальної контори та заявила свої вимоги на всю квартиру як спадкове майно, позаяк саме тоді спадкоємцем стало оспорюватися право позивачки на квартиру.

Так, спадкоємець ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в 2015 роц.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки, що перебіг строку позовної давності розпочався в даному випадку після розірвання шлюбу та сплинув до моменту звернення до суду з даним позовом, оскільки положеннями ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що перебіг строку позовної давності може починатися з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Відтак задоволенню підлягають позовні вимоги про визнання за позивачкою права власності на ? частку спірної квартири.

Позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності з ОСОБА_6 та припинення спільної сумісної власності задоволенню не підлягають, позаяк на час розгляду справи ОСОБА_6 помер, а отже втрата правоздатності унеможливлює як визнання за померлим будь-яких прав так і їх припинення з інших підстав, не пов'язаних з втратою правоздатності.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: