Ухвала суду № 59128685, 13.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3171/16 Головуючий у 1 інстанції: Сакоян Д.І.

Є.У.№ 317/1003/16-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 19.09.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 064-02/К-07. Банк свої зобов'язання виконував та відповідно до договору надав відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах кредитні кошти, з лімітом кредитування -1629,45 грн., з розрахунку в розмірі 18,80 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 19.09.2007 року по 18.09.2013 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь AT «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до п. 2.4 видача кредиту здійснювалась окремими траншами в межах ліміту кредитної лінії згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування, який є невід'ємною частиною договору з дотриманням вимог п. 2.2 договору: в перший рік кредитування - за заявою позичальника в день укладення договору; надання кожного наступного траншу здійснюється банком згідно Графіка зменшення ліміту кредитування за договором з дотриманням вимог п. 2.2 договору. Відповідно п. 2.5 договору строк користування кожним траншем, що буде наданий в межах ліміту за договором один рік. Період користування кожним з траншів починається з дати його перерахування з позичкового рахунку. Повернення кожного з траншів здійснюється протягом одного року рівними частинами починаючи з місяця наступного за місяцем надання траншу на позичковий рахунок шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку. Згідно п. 1.5, 2.6, 2.7 договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 10 число (включно) кожного наступного місяця за місцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Зазначає, що виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки № 064-02/П-07-2 від 19.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий Банк» та ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_3 (боржник), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 064-02/К-07 від 19.09.2007 року. Відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за договором. ОСОБА_3 умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 03.02.2016 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 3337,27 грн., яка складається з: 950,51 грн. - тіло кредиту; 1240,49 грн. - відсотки; 1083,73 грн. - пеня; 28,52 грн. - сума за ставкою 3 % від простроченого тіла кредиту; 34,02 грн. - сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам.

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 3337,27 грн. за кредитним договором № 064-02/К-07 від 19.09.2007 р., яка складається з: 950,51 грн. - тіло кредиту; 1240,49 грн. - відсотки; 1083,7 грн. - пеня; 28,52 грн. - сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту; 34,02 грн. - сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом було встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір в 2007 році з визначенням графіку платежів та періодів надання траншів.

Також договором визначено строк дії кредитної лінії -72 місяці з датою повернення кредиту 18.09.2013р.

Відповідно до п. 1 кредитного договору № 064-02/К-07, позивач надав відповідачу відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах кредитні кошти, з лімітом кредитування - 1629,45 грн., з розрахунку в розмірі 18,80 % річних за весь час фактичного користування кредитом.

Також судом першої інстанції ретельно досліджені умови кредитного договору.

Підпунктом 1.11 кредитного договору № 064-02/К-07 встановлено, що позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та Графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку з укладенням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладенням цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

За приписами п.п. 2.5 кредитного договору № 064-02/К-07 строк користування кожним траншем, що буде наданий в межах ліміту за цим договором - 1 рік. Період користування кожним з траншів починається з дати його перерахування з позичкового рахунку.

Підпунктом 2.5.1 кредитного договору № 064-02/К-07 конкретизовано, що повернення кожного з траншів за цим договором здійснюється протягом 1 року рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання траншу на позичковий рахунок, шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку (-ів) позичальника (його поручителів, гарантів та інших осіб у відповідності до п. 2.16 цього договору) та/або шляхом внесення готівки до каси банку.

Згідно п. 2.6 кредитного договору № 064-02/К-07 проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.

Відповідно до п. 2.7 кредитного договору № 064-02/К-07 нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 10 число (включно) кожного наступного місяця за місцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника.

Згідно Графіка зменшення ліміту кредитування, який є невід'ємним додатком до кредитного договору, транш у розмірі 1629,45 грн. наданий на період до 18.09.2009 р.

У Графіку платежів по договору, який є додатком до кредитного договору, визначено розмір щомісячних платежів, визначено дати їх вчинення та остаточну дату повернення траншу - 18.09.2009 р.

Як зазначив позивач у позовній заяві, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 03.02.2016 року за ним є заборгованість у сумі 3337,27 грн., з яких: 950,51 грн. - тіло кредиту; 1240,49 грн. - відсотки; 1083,73 грн. - пеня. Крім того, позивачем нараховане: 28,52 грн. - сума за ставкою 3 % від простроченого тіла кредиту; 34,02 грн. - сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам.

Зобов'язання позичальника були забезпечені порукою ОСОБА_4, відповідно до укладеного договору поруки № 064-02/П-07-2 від 19.09.2007 року.

Згідно п. 1 договору поруки № 064-02/П-07-2 від 19.09.2007 р. поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №064-02/К-07 від 19.09.2007 року.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, в наслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість ТОВ «Укрпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 064-02/К-07 від 19.09.2007 року.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Як правильно зазначив суд в оскаржуваному судовому рішенні, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Саме такі положення були викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та була відтворена у оскаржуваному судовому рішенні.

Судом встановлено, та не оспорювалося сторонами, що ОСОБА_3 не здійснював погашення заборгованості за кредитом після 30.06.2010 р.

Розрахунок заборгованості за період до укладення Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банку», тобто 30.06.2010 р., відсутній.

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що на час укладання договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банку», строк виконання зобов'язань вже настав, оскільки згідно Графіка зменшення ліміту кредитування, який є невід'ємним додатком до кредитного договору, транш у розмірі 1629,45 грн. наданий на період до 18.09.2009 р., відтак це до дати укладення договору виникло право кредитора на звернення до суду.

До суду ж з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише 12.02.2016 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно із ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності, що зумовило можливість застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності та стало підставою для відмови у позові щодо вимог до боржника.

Щодо вимог до поручителя - ОСОБА_4, судом першої інстанції також детально проаналізовані положення закону та фактичні обставини справи.

Так відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки п. 10 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як встановлено судом, згідно п.п. 2.5.1 кредитного договору № 064-02/К-07 повернення кожного з траншів за цим договором здійснюється протягом 1 року рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання траншу на позичковий рахунок, шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку (-ів) позичальника (його поручителів, гарантів та інших осіб у відповідності до п. 2.16 цього договору) та/або шляхом внесення готівки до каси банку.

У Графіку платежів по договору, який є додатком до кредитного договору, визначено розмір щомісячних платежів, визначено дати їх вчинення та остаточну дату повернення траншу - 18.09.2009 р.

Виходячи з того, що на час укладання вказаного договору строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 064-02/К-07 вже настав, тож з 30.06.2010 р. у ПАТ «Дельта Банк» вже було право звернутися з вимогою до поручителя.

Таким чином, звернувшись до суду лише 12.02.2016 року, тобто зі значним спливом встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку, позивач позбавив себе можливості вимагати сплати борг від поручителя.

При вирішенні питання щодо можливості стягнення боргу з поручителя, суд першої інстанції послався на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 08 жовтня 2014 року № 6-128цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів та на п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за якими роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «Дельта-банк» набуло право вимоги за кредитним договором не спростовує висновків суду .

Не є обґрунтованим посилання в апеляційній скарзі і на те, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що свідчить нібито про збільшення строку позовної давності, позаяк судом першої інстанції ці доводи позивача були перевірені та їм надана відповідна правова оцінка. Крім зазначеного строк позовної давності та строк дії оговроу є різними правовими категоріями.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: