Рішення № 59127811, 18.07.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4133/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 липня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КЕМІНЯ М.П., ІГНАТЮКА Б.Ю.

при секретарі КУХТІ М.В.

за участю представника ОСОБА_2 адвоката Логая І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4, про визнання договору поруки недійсним, за апеляційною скаргою ПАТ «ВіЕс Банк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

05.06.2014 ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_2, у подальшому збільшило позовні вимоги та мотивувало їх наступним. За договором від 09.11.2007 № KF41195 ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого згодом стало ПАТ «ВіЕс Банк», надало ОСОБА_4 кредит у розмірі 65000,00 дол. США зі сплатою за нього 12% річних і строком по 08.11.2027. Виконання зобов'язань позичальником було забезпечено порукою ОСОБА_2, із якою банк 09.11.2007 уклав договір поруки.

Банк свої зобов'язання виконав, тоді як позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що станом на 01.03.2016 склав 92680,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 долар США/27,094802 грн на цю дату є еквівалентом 2511159,26 грн, у т.ч.: 46372,80 дол. США боргу за кредитом, 11304,27 дол. США боргу за процентами, 35003,41 дол. США пені. Претензії банку щодо сплати боргу, надіслані відповідачам, залишилися без задоволення.

Посилаючись на ці обставини, на право вимагати дострокового повернення боргу та на положення ЦК України щодо солідарного обов'язку позичальника і поручителя його сплатити, банк просив стягнути на свою користь із відповідачів заборгованість за кредитним договором від 09.11.2007 № KF41195, що виникла станом на 01.03.2016, у розмірі 92680,48 дол. США, які є еквівалентом 2511159,26 грн, і покласти на них судові витрати.

29.04.2015 ОСОБА_2, від імені та в інтересах якої діяв адвокат Логай Іван Іванович, пред'явила до ПАТ «ВіЕс Банк» зустрічний позов про визнання договору поруки недійсним. Зазначала, що про існування договору поруки, начебто укладеного для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, дізналася лише із заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04.08.2014, яке раніше ухвалювалося в цій справі. Проте, договір поруки позивач за зустрічним позовом не укладав і не підписував, до банку для цього не звертався. Тобто, позивач не проявляв свого волевиявлення для укладання договору поруки, цей договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, не є укладеним, оскільки не підписаний поручителем і сторони не досягали відповідної згоди із дотриманням форми договору (ст. 638 ч. 1 ЦК України), тому на підставі ст. 215 ч. 1, ст. 216 ч. 1 ЦК України договір поруки підлягає визнанню недійсним і не створює жодних юридичних наслідків. Позовну давність для пред'явлення вимоги про визнання договору недійсним позивач не пропустив.

ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір поруки між нею та ПАТ «ВіЕс Банк» від 9 жовтня 2007 року та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 30.04.2015 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11.03.2016:

первісний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором від 09.11.2007 № KF41195 у розмірі 92680,48 дол. США, що еквівалентно 2511159,26 грн, а також 32764,27 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору, у решті вимог збільшеного первісного позову відмовлено;

поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності щодо пред'явлення зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір поруки без номера, укладений 9 жовтня 2007 року між ВАТ «Електрон Банк» і ОСОБА_2, стягнуто з ПАТ «ВіЕс Банк» на користь ОСОБА_2 243,60 грн у відшкодування витрат по оплаті судового збору;

стягнуто з ПАТ «ВіЕс Банк» на користь Закарпатського НДЕКЦ МВС України 900,48 грн витрат у рахунок оплати за проведення судової почеркознавчої експертизи.

ПАТ «ВіЕс Банк» рішення суду оскаржило в частині задоволення зустрічного позову та, відповідно, в частині відмови у задоволенні вимоги первісного позову про стягнення боргу з поручителя солідарно із позичальником. Сторона посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що потягло неправильне вирішення справи в оскарженій частині.

Так, належних підстав для задоволення зустрічного позову суд не мав, оскільки ОСОБА_2 особисто підписала договір поруки, проте, зазначила своє дошлюбне прізвище «ОСОБА_2».

Суд безпідставно поновив позовну давність за вимогою зустрічного позову та поклав в основу свого рішення висновок експерта, який не відповідає вимогам законодавства, а тому є неналежним доказом, крім того, взяв до уваги цей висновок без урахування інших обставин справи. У клопотанні банку про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи суд відмовив необґрунтовано, чим порушив процесуальні права сторони.

Суд не досліджував ніяких доказів, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_2 чи про порушення такого стосовно саме договору поруки від 09.10.2007.

Просить рішення суду змінити в частині відмови у стягненні боргу з ОСОБА_2 і стягнути солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором відповідно до збільшених позовних вимог, відмовити в зустрічному позові та покласти на відповідачів судові витрати.

Інші учасники процесу рішення суду не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвоката Логая І.І., який апеляцію не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності зустрічного позову, а тому й із відсутності підстав для стягнення на користь банку боргу з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 Однак, погодитись із таким розв'язанням спору не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суд першої інстанції розглядає цивільну справу в межах заявлених позивачем вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, і не зв'язаний доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ст. 11 ч. 1, ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України).

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо правочинів, кредитних зобов'язань і поруки у редакції, чинній на час їх виникнення. Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 541, 543, 553, 554, 611, 612, 614, 622, 623, 625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов'язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов - достроково, з боржника і поручителя, які відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

ЦК України встановлює, що багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202 ч. 4, ст. 626 ч.ч. 1, 3, 4); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 203 ч.ч. 3, 4); правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст. 207 ч. 2); договір поруки належить вчиняти у письмовій формі, він є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та підписали його (ст. 208 ч. 1 п. 2, ст. 547 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 639 ч. 3, ст. 640 ч. 1); правомірність правочину презюмується, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629).

Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України); кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-61 ЦПК України).

Встановлено, що за кредитним договором від 09.11.2007 № KF41195, із урахуванням додаткових угод до нього від 06.08.2008 і від 01.07.2009, Відкрите акціонерне товариство «Електрон Банк», правонаступниками якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», надало ОСОБА_4 кредит у розмірі 65000,00 дол. США зі сплатою за нього 12% річних і строком по 08.11.2027 (а.с. 6-13, 22-23 т. 1).

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором від 09.11.2007 № KF41195 ВАТ «Електрон Банк» (сторона 1), ОСОБА_2 (сторона 2) і ОСОБА_4 (сторона 3) уклали 09.11.2007 договір поруки (а.с. 14 т. 1). За умовами цього договору поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань за кредитним договором солідарно із останнім у повному обсязі, сплатити на вимогу кредитора заборговане за кредитним договором (зокрема, п.п. 1.1.-1.3., 2.1.-2.3. договору поруки). Договір поруки підписаний представником банку Веєм І.М., боржником ОСОБА_4 і поручителем ОСОБА_2

Позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором і спричинив виникнення боргу, вимоги банку від 18.03.2014 щодо дострокової сплати всього боргу, надіслані відповідачам рекомендованими поштовими відправленнями із повідомленням про вручення, за яким ОСОБА_4 не з'явився, а ОСОБА_2 отримала 02.04.2014 (а.с. 15-18 т. 1), залишилися без задоволення. Кредитор визначив борг станом на 01.03.2016 із такими складовими: 46372,80 дол. США борг за кредитом, 11304,27 дол. США борг за процентами, 4141,20 дол. США борг за комісією, 35003,41 дол. США пеня, проте, до солідарного стягнення пред'явив борг загальним розміром у 92680,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 1 долар США/27,094802 грн на цю дату є еквівалентом 2511159,26 грн, без суми боргу за комісією (а.с. 244-247 т. 1). Право банку вимагати дострокового повернення всього заборгованого за кредитним договором у разі порушення зобов'язань позичальником окрім того, що ґрунтується на положеннях закону та на умовах договору поруки, випливає й з умов кредитного договору (п.п. 5.2.9., 5.3. та ін.).

У суді першої інстанції відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не заперечували факту виникнення боргу за кредитним договором, його розрахунку, встановленим процесуальним порядком не спростовували розміру боргу, його елементів, пред'явлених до солідарного стягнення, не подавали своїх доказів на заперечення доводів кредитора в цій частині тощо. Отже, позичальник не довів відсутності вини у порушенні зобов'язання, відповідачі за первісним позовом не спростували підстав позову та доводів, якими обґрунтовувалася власне вимога про стягнення конкретно визначеного боргу.

Правова позиція ОСОБА_2 у справі полягала в тому, що у неї не виникли обов'язки поручителя за виконання зобов'язань ОСОБА_4, позаяк вона не підписувала, а відтак, не укладала договору поруки, тому просила визнати недійсним договір поруки між нею та ПАТ «ВіЕс Банк» від 9 жовтня 2007 року (а.с. 91-92 т. 1). Позивач за зустрічним позовом пред'явив вимогу про визнання договору від 09.10.2007 недійсним, чим визначив конкретний предмет свого позову та межі судового розгляду, за які не вправі виходити ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 17.12.2015 № 4/10, виконаної судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ МВС України, на питання про те, чи виконано підпис у графі «Поручитель» у договорі поруки від 09 листопада 2007 року… ОСОБА_2 чи іншою особою дана відповідь, що відпис у цій графі договору поруки від 09.11.2007 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 206-208 т. 1). Утім, та обставина, що досліджувався договір, датований 09.11.2007, копії якого є в справі, оригінал якого надавався для дослідження (а.с. 195, 203 т. 1), на цей договір посилався суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення від 11.03.2016 (а.с. 9-12 т. 2), не усувають того, що зустрічний позов був пред'явлений про визнання недійсним договору від 09.10.2007 і саме щодо датованого таким чином договору прийняв рішення суд першої інстанції, сформулювавши його в резолютивній частині рішення. Вирішення справи щодо договору, датованого 09.10.2007, не є опискою, це не може бути виправлено за правилами ст. 219 ЦПК України, оскільки є вирішенням спору в тих межах, які були визначені для суду позивачем за зустрічним позовом.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не пред'являла вимогу про визнання недійсним договору поруки, що був укладений 09.11.2007, досліджувався експертом і знаходиться в справі, а суд першої інстанції, відповідно, не ухвалював рішення про визнання цього договору недійсним. Позов був пред'явлений ОСОБА_2 і був вирішений судом щодо дійсності договору поруки, датованого 09.10.2007, доказів укладання якого та стосунку його до справи немає. Тобто, суд постановив рішення щодо предмету за відсутності доказів існування такого, що виключає законність рішення. Відсутність предмета спору, щодо якого вирішено справу, є обов'язковою в розумінні ст. 303 ч. 3 ЦПК України підставою для скасування рішення в цілому чи, залежно від конкретних обставин справи, у відповідній частинні, а не для його зміни.

З наведеного випливає, що правомірність договору поруки від 09.11.2007 наразі не спростована, договір, яким зафіксовано волевиявлення його сторін, є чинним, обов'язковим до виконання із відповідними обумовленими ним правовими наслідками. Обставини щодо пред'явлення зустрічного позову саме в такий спосіб представник сторони адвокат Логай І.І. в апеляційному суді визнав.

Далі. У справі за позовом сторони договору, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, про визнання правочину недійсним відповідачем є інша сторона (сторони) правочину. ОСОБА_2 пред'явила вимогу про визнання договору поруки недійсним до ПАТ «ВіЕс Банк», тоді як стороною договору поруки є і боржник ОСОБА_4, прав та обов'язків якого безпосередньо стосується спір, підлягають доказуванню факти і обставини, що мають для цієї сторони договору істотне значення. До цієї сторони договору - боржника ОСОБА_4 вимога не пред'являлася, боржника зазначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, саме відповідачу належить право визнавати, заперечувати позов, укладати мирову угоду, пред'явити зустрічний позов (ст. 10 ч. 3, ст. 31 ч.ч. 2, 3, ст. 60 ч. 1, ст.ст. 123, 128, 174, 175 ЦПК України); предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 60 ч. 3, ст. 179 ч. 1 ЦПК України). Отже, докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються в порядку цивільного судочинства, за сукупністю яких вирішується питання про цивільні права і обов'язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі. Оскільки комплекс процесуальних прав і обов'язків сторони в справі та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, різний, участь у справі особи, яка мала бути відповідачем, в якості третьої особи без самостійних вимог участі в якості відповідача не замінює та істотно звужує її процесуальні можливості, а тому порушує право на належний захист від позову.

Таким чином, про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови його пред'явлення до усіх належних і необхідних за обставинами справи відповідачів, обґрунтованості та доведеності позовних вимог. За умов, коли позов про визнання договору недійсним не був пред'явлений до усіх сторін договору, позов не міг бути задоволений незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

Суд першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 10 ч. 4, ст. 33, ст. 160 ч. 2 ЦПК України, питання про належний процесуальний статус учасників справи за вимогами зустрічного позову не обговорив і не мав процесуальних підстав за таких обставин для вирішення цього спору щодо сторін по суті, що, крім іншого, може тягти наслідки, які випливають із положень ст. 292 ч. 1 ЦПК України. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, ця вада справи теж є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Виходячи з викладеного, рішення суду в частині, пов'язаній із вирішенням зустрічного позову та із відповідними наслідками для вирішення первісного позову, не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, вищенаведені обставини виключали можливість задоволення зустрічного позову через відсутність його дійсного предмету та через неналежний процесуальний статус учасників справи у відповідному спорі, у зв'язку з чим про законність розв'язання спору не йдеться. Беручи до уваги чинність договору поруки, слід визнати безпідставною відмову суду у стягненні боргу з ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_4, а первісний позов про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у заявленому кредитором, доводи якого не були спростовані, розмірі, належить визнати обґрунтованим і доведеним.

Відтак, з урахуванням положень ст. 303 ч.ч. 1, 3 ЦПК України та на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 цього Кодексу апеляцію, доводи якої, зокрема, стосовно відсутності доказів волевиявлення ОСОБА_2 саме щодо договору поруки від 09.10.2007, заслуговують на увагу, слід задовольнити частково, оскільки рішення у відповідній частині підлягає скасуванню. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову слід скасувати, у цьому позові відмовити, у частині відмови у задоволенні вимоги збільшеного первісного позову про стягнення з поручителя боргу солідарно із боржником рішення скасувати, цю вимогу задовольнити, у зв'язку з чим відповідним чином змінити резолютивну частину рішення суду. Питання про судові витрати належить вирішити з урахуванням сплаченого та відповідних дій учасників процесу.

Керуючись ст. 303 ч.ч. 1, 3, ст. 307 ч. 1 п.п. 2, 3, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року:

у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору поруки недійсним скасувати, у задоволенні цього позову - відмовити;

у частині відмови у задоволенні вимоги збільшеного первісного позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про стягнення з ОСОБА_2 боргу солідарно із ОСОБА_4 скасувати, цю вимогу задовольнити, у зв'язку з чим рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 березня 2016 року змінити, виклавши перший і другий абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: «збільшений позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу задовольнити, стягнути на користь ПАТ «ВіЕс Банк» (код ЄДРПОУ 19358632) солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором від 09.11.2007 № KF41195 у розмірі 92680,48 дол. США (дев'яносто дві тисячі шістсот вісімдесят доларів США 48 центів), що за офіційним курсом НБУ 1 дол. США/27,094802 грн на 01.03.2016 складає еквівалент 2511159,26 грн (двох мільйонів п'ятисот одинадцяти тисяч ста п'ятдесяти дев'яти гривень 26 коп.), з яких борг за кредитом - 46372,80 дол. США, борг за процентами - 11304,27 дол. США, пеня - 35003,41 дол. США».

За результатом справи розподілити судові витрати, стягнувши:

на користь ПАТ «ВіЕс Банк» у відшкодування витрат по оплаті судового збору:

з ОСОБА_4 і ОСОБА_2 по 16382,14 грн;

з ОСОБА_2 36040,70 грн;

в дохід держави з ОСОБА_2 267,96 грн судового збору;

на користь Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (код ЄДРПОУ 25575144) на розрахунковий рахунок 31259201118496 в ГУДКСУ в Закарпатській області МФО 812016 з ОСОБА_2 900,48 грн за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді