Рішення № 59127298, 21.07.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/1913/2016

Єдиний унікальний № 243/11931/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2016 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Чемодуровій Н.О.,

при секретарі - Жмарьові П.Б.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Слов'янська справу за позовом публічного акціонерного товариства ЕНЕРГОБАНК до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду звернулось ПАТ ЕНЕРГОБАНК з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року у сумі 210931, 78 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ПАТ ЕНЕРГОБАНК відповідно до договору про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VІSА № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року та додаткової угоди № 1 до договору №10-003175/01 від 22 квітня 2013 року надав кредит відповідачу ОСОБА_3 у межах кредитного ліміту, що становить 100000, 00 грн. Враховуючи, що за договором кредиту, позичальник - ОСОБА_3 не виконує свого зобов'язання, не повертає кредит та відсотки за користування, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. А також просить, суд стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3163, 98 грн.

Заочним рішенням від 22 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» заборгованість за договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року у розмірі 210 931,78 грн. (двісті десять тисяч девятсот тридцять одна грн. 78 коп.) та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3163,98 грн. (три тисячі сто шістдесят три грн. 98 коп.).

29 березня 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного заочного рішення, просив його скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 22 квітня 2016 року заочне рішення від 22 січня 2016 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №09/05-123 від 19 липня 2016 року, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, додатково пояснив, що строк дії картки вказано на її лицьовій стороні, картка дійсна до останнього дня зазначеного місця і року, точний строк картки ОСОБА_3А йому невідомий, проте ця інформація не впливає на суть спору, оскільки, закінчення строку дії кредитної картки не передбачає закінчення дії кредитного договору. Правилами користування кредитною карткою «VISA», з якими ОСОБА_3 був ознайомлений при укладенні кредитного договору № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA передбачено, що якщо користувачу потрібна нова картка, він повинен сповістити про це банк в письмовій формі, не пізніше як за місяць до вичерпання терміну дії старої картки. Вищевказаної заяви до банку не надходило. Крім того зазначив, що пунктом 4.1.2.1 договору передбачено, що держатель доручає банку здійснювати списання з карткового рахунку всіх сум операцій, комісійної винагороди, штрафних санкцій, інших платежів, які виникли у звязку з використанням кредитної картки. Пунктом 4.3 договору визначено, що банк надає кредит для проведення держателем чи додатковим держателем платіжних операцій та сплати винагород банку. Кредит для погашення винагород банку надається банком в день списання таких винагород. Після надання банком кредиту для здійснення платіжних операцій чи сплати винагород банку держатель вважається таким, що отримав кредит у повному обсязі. Згідно застереження до п.4.3.3. кредит для здійснення платіжних операцій та сплати винагород банку надається незалежно від наявності на картковому рахунку власних коштів держателя або наявності невичерпаного кредитного ліміту. Таким чином, зауважив, що за рахунок кредитних коштів банк має право здійснювати погашення, зокрема винагороди банку (проценти за користування кредитом, щомісячна плата за обслуговування кредитної карти, інші комісії, штрафні санкцій (якщо такі матимуть місце) визначено в правилах користування кредитною карткою «VISA») незалежно від наявності на картковому рахунку власних коштів держателя або наявності чи відсутності невичерпаного кредитного ліміту (понадліміт Овердррафт). Також зазначив, що повідомлення-вимога від 19 травня 2014 року, де вказана сума заборгованості в сумі 4095,27 грн. носить суто інформативний характер, та зазначена сума, могла бути вказана помилково, є наслідком технічної помилки. Крім того, в подібних листах Банк може і не зазначати конкретні суми заборгованості, це є правом, а не обовязком. Точна сума заборгованості зазначена в розрахунках, що додані до позовної заяви та є належним доказом, крім того, відповідно до повідомлення-вимоги від 24 вересня 2016 року, сума заборгованості становить 189646,68 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не зявився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом поштового виклику (а.с.120), надав до суду заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, за участю його представника ОСОБА_2 (а.с.141).

Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на довіреності №04/04/1052/2016 від 04 квітня 2016 року, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, додатково зазначила, що відповідач визнає суму заборгованості за договором кредиту № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року у розмірі, що був зазначений в повідомленні-вимозі банку від 19 травня 2014 року, а саме - 4095,27 грн. Так, після закінчення строку дії картки, вона є неактивною, у звязку з чим користуватися нею неможливо та вона не обслуговується. Крім того, з 12 квітня 2014 року, за змістомст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики, тобто нарахування ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» пені або штрафів є незаконним. Всі ж інші нараховані банком суми не можуть бути стягнені, оскільки вони були нараховані після закінчення строку користування кредитною карткою. Повідомлення-вимога банку від 24 вересня 2015 року на адресу ОСОБА_3 не надходила та він її не отримував, у звязку з чим вона та її довіритель визнають суму заборгованості в розмірі 4095,27 грн. та відсотки на дану суму, що була нарахована на момент закінчення строку дії картки, доки ОСОБА_3 мав можливість користуватися даною карткою, а з 2014 року картка не використовувалася, не дивлячись на те, що банк продовжував нараховувати суму боргу.

Крім того, надала до суду письмову заяву про застосування до вимог ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» про стягнення пені (штрафних санкцій) позовної давності в один рік (а.с.216).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так у ході судового засідання достовірно було встановлено, що 10 квітня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VІSА № 10-003175-01 та додаткову угоду № 1 до договору № 10-003175-01, згідно якого позивач надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії. Кредит надається в межах кредитного ліміту за винятком випадків, передбачених цим договором, а відповідач зобовязався повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п.п.2.1.3, 2.3. договору, розмір кредитного ліміту зазначається в додатковій угоді до договору, що є його невідємною частиною. Порядок здійснення платіжних операцій з використанням кредитної картки, а також порядок отримання кредиту регулюється чинним законодавством України, правилами міжнародної платіжної системи VISA INTERNATIONAL, цим договором, правилами, а також тарифами банку.

Пунктом 2.6 кредитного договору встановлено, що строк дії кредитної лінії становить один рік з моменту підписання сторонами цього договору.

У відповідності до п. 3.3.1, 3.3.6 договору відповідач зобовязався вчасно та в повному обсязі погашати банку суму боргових зобовязань та повністю погасити боргові зобовязання у день скасування банком кредитного ліміту.

Пунктом 4.1.2.1 договору визначено, що держатель доручає банку здійснювати списання з карткового рахунку всіх сум операцій, комісійної винагороди, штрафних санкцій, інших платежів, які виникли у звязку з використанням кредитної картки.

Пунктом 4.3 договору визначено, що банк надає кредит для проведення держателем чи додаткових держателем платіжних операцій та сплати винагород банку. Кредит для погашення винагород банку надається банком в день списання таких винагород. Після надання банком кредиту для здійснення платіжних операцій чи сплати винагород банку держатель вважається таким, що отримав кредит у повному обсязі.

Згідно застереження до п.4.3.3. кредит для здійснення платіжних операцій та сплати винагород банку надається незалежно від наявності на картковому рахунку власних коштів держателя або наявності невичерпаного кредитного ліміту. Таким чином, зауважили, що за рахунок кредитних коштів банк має право здійснювати погашення, зокрема винагороди банку (проценти за користування кредитом, щомісячна плата за обслуговування кредитної карти, інші комісії, штрафні санкцій (якщо такі матимуть місце) визначено в правилах користування кредитною карткою «VISA») незалежно від наявності на картковому рахунку власних коштів держателя або наявності чи відсутності невичерпаного кредитного ліміту (понадліміт Овердррафт).

Відповідно до пункту 5.7 договору, проценти на залишок коштів на картковому рахунку нараховуються згідно тарифів банку.

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами склалися спірні кредитні правовідносини, які регулюються нормами статей 523, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданого ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_3 в порушення умов кредитного договору не погашав своєчасно кредитну заборгованість, відсотки, у звязку з чим, відповідно до умов Договору станом на 27 листопада 2015 року виникла заборгованість за кредитом - 210931, 78 грн., з яких: заборгованість за кредитом 107650,18 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості 65791,10 грн., заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт (переліміт) 5029,32 грн., заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа) 1735,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 30726,18 грн.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки. Згідно ст. 530 ЦК України зобовязання підлягає виконанню у встановлений строк. Договором передбачені строки погашення кредиту, однак відповідач не виконував ці умови договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитом та заборгованості за нарахованими процентами.

Розвязуючи вимоги, щодо стягнення штрафів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Певний період часу, початок якого визначений календарною датою або подією, починається з наступного дня після вказаної дати або дня події, які, в свою чергу, до цього строку не включаються.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Як установлено судом, за користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому тарифами. Проценти за користування (в тому числі простроченим кредитом) нараховується на фактичну суму наданого кредиту (в тому числі) простроченого кредиту) і за фактичний час користування кредитом протягом всього розрахункового циклу, включаючи день надання зазначених коштів, що передбачено пунктами 5.1, 5.2 кредитного договору.

За умов п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору сторони несуть майнову відповідальність у розмірі, передбаченому тарифами, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором, а також за порушення правил. У випадку несвоєчасного погашення мінімального платежу чи виникнення овердрафту, відповідач зобовязаний сплатити на користь банку штраф у розмірі, передбаченому тарифами.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З наданого позивачем суду розрахунку заборгованості за Договором вбачається, що будь-які платежі за договором ОСОБА_3 припинив здійснювати 28 листопада 2014 року, з первісним позовом, до скасування заочного рішення суду, ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» звернулось до суду 16 грудня 2015 року.

В своїй заві від 21 липня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 просила суд застосувати до вимог про стягнення пені річний строк позовної давності.

Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня після 28 листопада 2014 року, а до суду він звернувся лише 16 грудня 2015 року, то пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня предявлення позову, а саме з 16 грудня 2014 року.

В той же час, відповідност.1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістомст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015року № 1275-р, м. Словянськ Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Суд також зазначає, що виходячи з аналізу норм ч.2ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за якими банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції, слід дійти до висновку, що у випадку нарахування пені у період проведення АТО, вона повинна бути скасована.

При цьому розпорядження КМУ про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначає коло осіб, на яких розповсюджується дія нормЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч.2ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені.

Як встановлено у судовому засіданні, зареєстроване місце проживання відповідача по справі ОСОБА_3 є селище Мирне Словянського району Донецької області, тобто в населеному пункті, який віднесено згіднорозпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-рдо населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів, а тому банк був зобовязаний скасувати пеню, нараховану на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитним договором вже з 14 квітня 2014 року.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 пені за кредитним договором № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року - відсутні.

Крім того, відповідно ч. 1ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із розясненнями п. 36 Постанови Пленуму ВССУ України № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Оскільки заявлені позивачем вимоги задоволені частково (на 65,6 %), саме така частка понесених витрат на його оплату підлягає компенсації на користь позивача за рахунок відповідача, що становить 2075 грн. 57 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 523, 526, 530, 536, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10, 58, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Мирне, вул.Конотопська, буд.17, на користь публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», код ЄДРПОУ 19357762, заборгованість за договором про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA № 10-003175-01 від 10 квітня 2013 року у розмірі 138376,36 грн. (сто тридцять вісім тисяч триста сімдесят шість грн. 36 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом 107650,18 грн. та заборгованості за нарахованими процентами 30726,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, селище Мирне, вул.Конотопська, буд.17, на користь публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», код ЄДРПОУ 19357762, понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2075, 57 грн. (дві тисячі сімдесят пять грн. 57 коп.).

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено «22» липня 2016 року.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_4