Рішення № 59126938, 19.07.2016, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5235/16-ц

Провадження № 2/234/2688/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Карпенко О.М.

при секретарі Аксеніної В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до Комунальна медична установа «Міська лікарня №2», ОСОБА_3, третя особа первинна профспілкова організація КМУ «Міська лікарня №2» про поновлення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунальної медичної установи «Міська лікарня №2», ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення матеріальної та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації.

Із позову вбачається, що позивач працював на посаді завідувача урологічним відділенням комунальної медичної установи «Міська лікарня №2» м.Краматорська (далі-лікарня) з 04.08.2015 року. 01.12.2015 року за його участі було проведено оперативне втручання пацієнту «Д.А.А.», після якого виникли ускладнення у стані здоров'я.

Наказом по лікарні від 04.12.2015 № 300-В комісії у складі ОСОБА_5, заступника головного лікаря з лікувальної роботи; ОСОБА_2, юрисконсульта; ОСОБА_6, лікаря урологічного відділення; ОСОБА_7, завідувача анестезіологічним відділенням, доручено проведення службового розслідування щодо лікування пацієнта «Д.А.А.».

Наказом по лікарні від 04.12.2015 № 301-В позивача відсторонено від виконання свої посадових обов'язків на час проведення службового розслідування, що є грубим порушенням трудового законодавства, а саме глави X, ст.ст. 147-149. Законом не передбачено відсторонення працівника роботодавцем на час проведення службового розслідування, про що він повідомляв адміністрацію лікарні та вимагав відмінити цей наказ. Незважаючи на незаконність видання наказу, керівництвом лікарні наказ не був відмінений, а тільки за результатами його звернення до суду, наказ відмінено за рішенням суду від 03.03. 2016 за справою № 234/2290/16-ц.

Службове розслідування з приводу лікування пацієнта «Д.А.А.», з висновками якого позивач не погоджується, було закінчено 23.02.2016 року. А 25.01.2016 року головним лікарем ОСОБА_3 видано неправомірний, згідно статті 148 КЗпП України, наказ № 90-В «Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача урологічним відділенням ОСОБА_1М.». На час видання наказу 25.01.2016 з моменту виявлення проступку 04.12.2015, не враховуючи час перебування позивача на листку непрацездатності з 05.12.2015 по 22.01.2016 року, пройшло більше одного місяця. Стаття 148 КЗпП України не передбачає винесення дисциплінарного стягнення у термін більший ніж один місяць з моменту виявлення проступку.

02.03.2016 позивач звернувся з письмовою заявою до головного лікаря лікарні ОСОБА_3 (вх. № 01-26/30 від 02.03.2016) щодо незаконності виданого наказу, але ж і до сьогодні відповіді не отримав, у зв'язку з чим він повторно вимушений був звернутися до суду щодо відміни дисциплінарного стягнення. 03.03.2016 наказом по лікарні № 98-В до позивача застосовано ще одне дисциплінарне стягнення за результатами службового розслідування за фактом лікування пацієнта «Л.О.П.», з яким він також не згоден, про що повідомив адміністрацію лікарні. Також 16.02.2016 адміністрацією лікарні було видано наказ № 87-В щодо проведення службового розслідування лікування пацієнта «Ф.О.В.», оперативне втручання якому проводилось 01.12.2015. За результатами цього розслідування позивача було звільнено наказом по лікарні від 14.03.2016 № 104-В за систематичне невиконання посадових обов'язків. Оперативне лікування пацієнта «Ф.О.В. проводилось 01.12.2015 року, тобто до застосування дисциплінарного стягнення 03.03.2016, і не може бути враховано при звільненні. Позивач вважає дії адміністрації лікарні, головного лікаря ОСОБА_3 незаконними. Своїми діями адміністрація лікарні, головний лікар лікарні ОСОБА_3, нанесли позивачу матеріальну та моральну шкоду, а саме він не отримує заробітної плати з 15.03.2016 року і не має можливостей утримувати себе і свою родину, тобто йому нанесено значну матеріальну та моральну шкоду. Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано заробітну плату з дня звільнення, відповідач при поновленні його на раніше займаній посаді зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також діями відповідача позивачу завдано моральних страждань, яка полягає у наступному. Позивач втратив душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, почалися розлади у родині. Також моральна шкода підтверджується нанесенням шкоди честі, гідності та ділової репутації як лікаря-уролога, завідувача урологічним відділенням, наукового працівника. Неправомірними діями відповідача принижена його честь та гідність, ділова репутація, так як він працює лікарем-урологом вже довгий час і має науковий ступень кандидата наук за фахом, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідач принизив його перед іншими працівниками лікарні та поширює відомості стосовно його, які не відповідають дійсності. Просить суд винести рішення, яким поновити його на посаді завідувача урологічним відділенням КМУ «Міська лікарня №2», стягнути з КМУ «Міська лікарня №2» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня та моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача КМУ «Міська лікарня №2» ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що позивача звільнено з посади законно.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що позивач дійсно систематично неналежним чином виконував свої обовязки, тому його було звільнено з займаної посади законно.

Представник третьої особи ОСОБА_4 пояснила, що вона працює на посаді голови первинної профспілкової організації КМУ «Міська лікарня №2». 11.03.2016 року до неї із заявою звернувся ОСОБА_1 про вихід із членів організації. В цей же день протоколом засідання профспілкового комітету його було виведено із членів організації. Чому на заяві позивача стоїть дата про прийняття 14.03.2016 року вона може пояснити, що це помилка при оформленні документів, просила винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності зібрані в справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини по даному позову регулюються Кодексом законів про працю.

Згідно п.3 ст.40 КЗпП України «Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таке звільнення відбувається пр. певних умовах:

1) працівник не виконує або неналежно виконує свої трудові зобовязання, які покладені на нього трудовим договором;

2) неналежне виконання повинно бути систематичним.

3) накладення дисциплінарного стягнення допускається лише на протязі місяця з моменту виявлення проступку.

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1)догана;

2) звільнення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 «Про порядок розгляду судами трудових спорів» (із змінами), а саме п.23: «За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково

Згідно наказу № 36-К від 3 серпня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято до КМУ «Міська лікарня №2» на посаду завідувача урологічним відділенням з 04.08.2015 року. (а.с.5).

Згідно наказу №300-В від 04.12.2015 року призначене службове розслідування у відношенні ОСОБА_1 (а.с.25).

Згідно акта службового розслідування від 28 січня 2016 року, комісія радить розглянути питання про відповідність займаній посаді завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_8І.(а.с.29-31).

Згідно наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 №90-В від 25.02.2016 року, останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану. (а.с.36).

Згідно наказу №86-В від 11 лютого 2016 року, у звязку з вимогою Краматорської міської прокуратури від 09.02.2016 року призначене проведення службового розслідування.(а.с.56).

Згідно акта службового розслідування від 29 лютого 2016 року, комісія радить розглянути питання про відповідність займаній посаді завідуючого урологічним відділенням ОСОБА_8І.(а.с.59-61).

Згідно наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 №98-В від 03.03.2016 року, останнього притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану. (а.с.62)

Згідно наказу №104-В від 14.03.2016 року, у звязку з систематичним невиконанням завідуючим урологічним відділенням ОСОБА_1 своїх обовязків, його звільнено з посади завідуючого урологічним відділенням з 14 березня 2016 року на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.(а.с.63).

Згідно заяви від 11 березня 2016 року, ОСОБА_1 подав заяву до первинної профспілкової організації КМУ «Міська лікарня №2» про виведення його з членів організації. (а.с.148).

Згідно протоколу засідання профспілкової організації КМУ «Міська лікарня №2» від 11 березня 2016 року, ОСОБА_1 виведено з членів первинна профспілкова організація КМУ «Міська лікарня №2». (а.с.149).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно неналежно виконував свої трудові зобовязання, які покладені на нього трудовим договором, це неналежне виконання було систематичним, що потягло два рази за короткий термін притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що йому було оголошено догани, тому звільнений був на законних підставах, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи диспозицію ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Комунальна медична установа «Міська лікарня №2», ОСОБА_3, третя особа первинна профспілкова організація КМУ «Міська лікарня №2» про поновлення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації до задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 21, 32, 40, 147 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунальна медична установа «Міська лікарня №2», ОСОБА_3, третя особа первинна профспілкова організація КМУ «Міська лікарня №2» про поновлення на роботі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене у нарадчий кімнаті й надруковано у єдиному примірнику.

Суддя