Рішення № 59126423, 19.07.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11916/15-ц

Провадження № 2/219/799/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

за участі секретаря Кудла Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення заборгованості по оплаті лікарняних, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» на його користь заборгованість по оплаті лікарняних в сумі 12736 гр. 92 коп., середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні, вказуючи, що з 2.04.2012 року по 5.08.2014 року він працював на ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Багато років він працював на шкідливих роботах, його праця тривалий час була у шкідливих умовах під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. З березня 2014 року заробітна плата йому виплачувалась нерегулярно, на день його звільнення 5.08.2014 року йому не були оплачені лікарняні, у відповідача є заборгованість перед ним по заробітній платі та по оплаті лікарняних: № 611318 за період з 28.03.2014 року по 4.04.2014 року на суму 2 729 гр. 34 коп., № 836514 за період з 5.04.2014 року по 5.05.2014 року на суму 10007 гр. 58 коп., а всього 12736 гр. 92 коп. Вказує, що вказані лікарняні листки здавалися роботодавцю для оплати своєчасно, але він їх не оплатив, посилаючись на брак коштів. Вважає дії роботодавця по невиплаті йому вказаних сум незаконними.

18.04.2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд залишити без розгляду його позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, вказав, що оскільки йому не вдалося витребувати у відповідача довідку про його середньомісячний дохід, то вважав можливим задовольнити його позов, враховуючи встановлену тарифну ставку. Зазначив, що він має розрахунковий лист роботодавця за червень 2014 року про нараховану заробітну плату, з якого вбачається, що розмір його тарифної ставки встановлено в розмірі 35 гр. 63 коп. в годину. При стандартній нормі вироблення робочого часу 8 годин на день, його денний заробіток, розрахований виходячи з тарифної ставки, становить 285 гр. 04 коп. Весь час затримки з розрахунком при звільненні знаходиться в періоді з 5.08.2014 року по даний час 18.04.2016 року та становить 440 робочих днів. А тому середній заробіток за весь час з розрахунком становить 125417 гр. 60 коп.

Остаточно просив суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті лікарняних в розмірі 12736 гр. 92 коп. та середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні в розмірі 125417 гр. 60 коп.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно листа Центру поштового звязку № 2 Донецької дирекції українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» від 4.12.2015 року № 01/3-3342, м. Жданівка входить до переліку населених пунктів, на території яких приймання поштових відправлень не здійснюється, а тому представник відповідача викликався судовими повістками, що направлялися електронною поштою на електронну адресу відповідача. Судом було зроблене оголошення в газеті «Урядовий курєр» про необхідність явки представника відповідача до суду для участі в судовому засіданні, але він на виклик через засоби масової інформації до суду не зявився. Крім того, представник відповідача повідомлявся шляхом розміщення оголошення про його виклик до суду на офіційному веб-сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області http://arm.dn.court.gov.ua, численними телефонограмами, однак на виклики суду відповідач не зявився. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Відповідно дост. 224 ЦПК України суд вважає можливими проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що згідно трудової книжки з 2.04.2012 року по 5.08.2014 року ОСОБА_1 працював на публічному акціонерному товаристві «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» робочим підземної шахтної професії (а.с.5-6).

Згідно з листком непрацездатності № 611318 за період з 28.03.2014 року по 4.04.2014 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, сума до виплати становить 2 729 гр. 34 коп. (а.с.8).

Відповідно до листка непрацездатності № 836514 за період з 5.04.2014 року по 5.05.2014 року ОСОБА_1 також знаходився на лікарняному, сума до виплати становить 10007 гр. 58 коп. (а.с.9).

Позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» станом на 21.12.2015 року, де зазначено місцезнаходження підприємства, перелік засновників та інші дані, що стосуються даної юридичної особи (а.с.10-12).

25.02.2016 року судом було зроблено запит для отримання спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська», де зазначено ідентифікаційний код юридичної особи: 32953421, місцезнаходження: м. Жданівка Донецької області, дата реєстрації: 19.10.2004 року, керівник ОСОБА_2, інформація про здійснення звязку з юридичною особою: 067524 56 00, електронна адреса, а також перелік засновників юридичної особи, вид діяльності та інша інформація (а.с.41-44).

21.01.2016 року, 19.02.2016 року, 28.03.2016 року судом електронною поштою на електронну адресу відповідача направлялися запити з проханням надати інформацію про те, чи існує заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з 2.04.2012 року по 5.08.2014 року? якщо так, то яка саме? чи проведений з ОСОБА_1 остаточний розрахунок при звільненні станом на 5.08.2014 року? якщо ні, то яка заборгованість існує перед ним? чи проведений з ОСОБА_1 розрахунок по оплаті лікарняних за період з 28.03.2014 по 4.04.2014 року, з 5.04.2014 року по 5.05.2014 року? якщо ні, то в якому розмірі існує заборгованість перед ним? А також з проханням надати на адресу суду довідку про розмір середньоденного (середньомісячного) заробітку ОСОБА_1, в тому числі за два місяці перед звільненням, належним чином посвідчену копію наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу та копію наказу про його звільнення (а.с.31-32, 38-39, 51).

Проте на вказані запити суду від публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» відповіді надано не було.

18.04.2016 року судом була постановлена ухвала, згідно якої у відповідача - публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» витребувані наступні докази: довідка про наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 за період з 2.04.2012 року по 5.08.2014 року; остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 станом на 5.08.2014 року; розрахунок по оплаті лікарняних за період з 28.03.2014 по 4.04.2014 року, з 5.04.2014 року по 5.05.2014 року; довідка про розмірсередньомісячного заробітку ОСОБА_1, в тому числі за два місяці перед звільненням; належним чином посвідчена копія наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу; копія наказу про звільнення ОСОБА_1 (а.с.59-60).

Вказана ухвала неодноразово направлялася електронною поштою на електронну адресу ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» для виконання, однак вказана ухвала відповідачем виконана не була, вказані докази на адресу суду надані не були.

Згідно ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, якіберуть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістомстатті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв'язку з положеннями статей117,237-1цьогоКодексуроз'яснив, що застаттею 47 КЗпП Українироботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-114цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що передбачений ч.1ст.117 КЗпП Україниобов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 22 січня 2014 року у справі № 6-159цс13.

Позивач вказує, що фактичний розрахунок з ним не проведений. Зазначає, що з відповідача необхідно стягнути на його користь заборгованість по оплаті лікарняних в розмірі 12736 гр. 92 коп. та середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні в розмірі 125417 гр. 60 коп., який був розрахований ним, виходячи з тарифної ставки та розрахункового листа роботодавця на червень 2014 року.

Разом з тим, середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В свою чергу, відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На виконання вказаних вимог, судом було зроблено всі необхідні дії щодо витребування у відповідача - публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» доказів стосовно наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, по оплаті лікарняних, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні ОСОБА_1 Проте, представник відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів на вимогу суду не надав, а тому суд позбавлений можливості перевірки фактів, що вказані позивачем в частині наявності чи відсутності заборгованості по заробітній платі як такої. Суду також не надано достовірних та належних доказів того, що з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, про наявність чи відсутність заборгованості виплати лікарняних.

Безумовно, вказані обставини виникли не з вини позивача, однак судове рішення, в свою чергу, не може ґрунтуватися на припущеннях або неналежних доказах. Судом були проведені все необхідні та відповідні дії щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, однак на вимогу суду відповідачем та позивачем доказів суду надано не було, а тому суд позбавлений можливості перевірити або встановити факти, на які посилається позивач.

Крім того, судом не може бути прийнятий до уваги розрахунок, здійснений позивачем щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні, зважаючи на те, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Cуду не надано достовірних доказів, що такий розрахунок не був проведений з позивачем.

Статтею 46 Конституції Українигарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КЗпП Українипрацівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Позивач вказує, що відповідачем йому не сплачені лікарняні в розмірі 12736 гр. 92 коп.

Разом з тим, суду не надано достовірних доказів наявності заборгованості по виплаті лікарняних позивачу, оскільки наявність лікарняних листів як таких не є доказом того, що такі розрахунки з позивачем не були проведені. Судом були здійснені всі необхідні заходи щодо витребування у відповідача інформації щодо наявності чи відсутності перед позивачем заборгованості з виплати лікарняних, однак на численні запити суду відповідачем такої інформації надано не було, в звязку чим суд позбавлений можливості перевірити вказані обставини.

Позивач розпочинає формування предмета доказування під час складання позовної заяви, у якій він вказує обставини, якими обґрунтовує свої вимоги. Відповідач долучається до процесу формування предмета доказування, висловлюючи і обґрунтовуючи свої заперечення проти позову. Тому факти підстави позову чи заперечення проти нього є основою предмета доказування.

Разом з тим, суду не надано достовірних доказів щодо тих обставин, на які посилається позивач, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити,оскількивони не знайшли свого підтвердження доказамиу судовому засіданні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення заборгованості по оплаті лікарняних, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 11, 57-60, 64, 212-215, 224, ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта Жданівська» про стягнення заборгованості по оплаті лікарняних, середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя -

ОСОБА_3