Вирок № 59126405, 21.07.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8151/16-к

Провадження№1-кп/263/410/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І.,

при секретарі Масюк М.С., Пахніц О.І.,

за участю прокурора Юрєва М.О.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

заставодавця ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене 4.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015050000000668, щодо обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та мешкає в м.Маріуполь, по вул.Лавицького, буд.90, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом начальника Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області (далі ДМС) № 7-к від 19.01.2015 року ОСОБА_2 призначено на посаду завідувача сектора централізованого оформлення документів (ЦОД) № 2 Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області.

В силу здійснення нею функцій представника влади відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.п. 38 п.4 Положення «Про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, вона є працівником правоохоронного органу, службовою особою та представником влади.

Відповідно до п.3.17 посадової інструкції завідувача сектором ЦОД №2 управління паспортної роботи, громадянства та роботи з громадянами на тимчасово окупованій території України ГУ ДМС України в Донецькій області, затвердженої начальником ГУ ДМС України в Донецькій області 25.03.2015 року, ОСОБА_2 приймає від громадян документи, необхідні для оформлення паспортів для виїзду за кордон.

ОСОБА_2, перебуваючи на вказаній посаді, будучи службовою особою центрального органу виконавчої влади, яка постійно обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, діючи умисно, одержала неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за сприяння у видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон поза загальної черги, без присутності особи та подання нею повного пакету документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон за наступних обставин.

Так, приблизно у квітні 2015 року, більш точний час розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4, який займав посаду директора туристичного агентства ТОВ «Центр подорожей «Шик Тур», під час здійснення своєї підприємницької діяльності познайомився з завідувачем сектору ЦОД № 2 ГУ ДМС України в Донецькій області ОСОБА_2

Під час однієї з розмов ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 про необхідність передання їй неправомірної вигоди за сприяння в оформленні паспортів для виїзду за кордон для клієнтів ТОВ «Центр подорожей «Шик Тур», на що той погодився.

28.02.2016 року ОСОБА_4, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_2, звернувся з відповідною заявою до управління Служби безпеки України в Донецькій області.

Далі, 29.02.2016 року, діючи з відома працівників правоохоронних органів, ОСОБА_4 приблизно о 15 годині зустрівся з ОСОБА_2 в її службовому кабінеті № 1-9, розташованому за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 30 «А». Під час зустрічі ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_4 про необхідність передання їй наступного дня неправомірної вигоди в розмірі 10 200 гривень за сприяння в оформленні паспортів для виїзду за кордон клієнтам ТОВ «Центр подорожей «Шик Тур».

1.03.2016 року приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_4 прийшов до службового кабінету № 1-9, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 30 «А». Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_2, діючи умисно, керуючись корисним мотивом, маючи умисел на протиправне особисте збагачення, використовуючи своє службове становище, отримала від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 10 200 гривень за сприяння в оформленні паспортів для виїзду за кордон клієнтам ТОВ «Центр подорожей «Шик Тур».

Зазначені дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, а так само прохання надати таку вигоду для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища.

Обвинувальний акт надійшов до Жовтневого районного суду м.Маріуполя, під час підготовчого судового засідання учасники кримінального провадження надали суду угоду про визнання винуватості, укладену 6 липня 2016 року між прокурором прокуратури Донецької області ОСОБА_5, якому на підставі ст.ст. 36,37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42015050000000668 та обвинуваченою ОСОБА_2, з додержанням наступних умов.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачена ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 368 ч. 1 КК України. Обвинувачена ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинна, понести за вчинене кримінальне правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.), з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України терміном на 1 рік.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченій.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Донецької області ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_2 будучи службовою особою одержала неправомірні вигоди для себе, а так само прохання надати таку вигоду для себе, за вчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, а тому ці її дії кваліфікує за ч.1 ст.368 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Під час досудового розслідування кримінального провадження ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 3.03.2016 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України визначена застави у розмірі 110240 грн.

За ухвалою на ОСОБА_2 в разі внесення застави покладені наступні обовязки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду по першому виклику; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі всіма особами по даному кримінальному провадженню, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в України.

З квитанції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.515430502.1 від 4.03.2016 року (операційний час 9:20) вбачається, що ОСОБА_3 було внесено заставу у сумі 110240 грн., враховуючи ухвалу слідчого судді, на розрахунковий рахунок № 3731104701192, отримувач: ТУ ДСА України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України м.Київ, код отримувача 26288796, МФО 820172.

За ч.6 ст.182 КПК України, з моменту звільнення ОСОБА_2 зпід варти, що мало місце 4.03.2016 року, внаслідок внесення застави, обвинувачена ОСОБА_2, заставодавець ОСОБА_3 зобовязані виконувати покладені нам них обовязки, повязані із застосування запобіжного захожу у вигляді застави.

Згідно ч.3 ст.182 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави обвинуваченому розяснюються його обовязки і наслідки їх невиконання, а заставодателю у вчинені якого кримінального правопорушення обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обовязки із забезпеченням належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обовязків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною розяснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця увязнення.

Згідно ч.8, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обовязків заставодавцем, внесена ним застава звертається в дохід держави, в протилежному випадку повертається заставодавцю.

Допитаний в судовому засіданні заставодатель ОСОБА_3 поясни в, що як ним так і обвинуваченою ОСОБА_2 під час досудового розслідування і тепер, покладені на них обовязки ними не порушувались, тому вимагає повернення внесеної ним застави.

Наведені заставодателем ОСОБА_3 обставини в судовому засіданні підтвердив прокурор, тому суд, враховуючи наведене, вважає за необхідне повернути ОСОБА_3 внесену заставу.

За таких обставин запобіжний захід обраний обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді застави слід скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

При цьому судом не застосовується спеціальна конфіскація до грошей, одержаних внаслідок вчинення злочину, оскільки вони згідно із законом підлягають поверненню власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України , суд -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 6 липня 2016 року про визнання винуватості укладену між прокурором прокуратури Донецької області ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 6 липня 2016 року покарання за ч.1 ст.368 КК України у вигляді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України терміном на 1 рік., без спеціальної конфіскації.

Роз'яснити ОСОБА_2, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Запобіжний захід обраний обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді застави - скасувати.

Речові докази:

- грошові кошти в сумі 10200 гривень, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області - повернути власнику ОСОБА_4;

- аркуш паперу формату Ф-4 з рукописним записом зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 суму застави у розмірі 110240 грн., яка не підлягає стягненню за виконанням вироку суду, що була внесена на розрахунковий рахунок на розрахунковий рахунок № 3731104701192, отримувач: ТУ ДСА України в Донецькій області, банк отримувача: Держказначейська служба України м.Київ, код отримувача 26288796, МФО 820172 (квитанції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №0.0.515430502.1 від 4.03.2016 року).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя: П.І.Папаценко