Рішення № 59126130, 15.03.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20243/14-ц

Провадження № 2/761/288/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бешировій В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни про повернення банківського вкладу, відсотків та втраченої вигоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 09 липня 2014 року звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Відповідач) про повернення банківського вкладу, відсотків та втраченої вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2014 між сторонами було укладено Договір-заяву № 3000131/5040/3-14 банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» (далі - Договір-заява), на суму 48 869 доларів США, строком на три місяці, до 28.04.2014. Вказує, що після закінчення строку договору, Відповідач кошти по депозитному вкладу їй в повному обсязі не повернув. Крім того, зауважує, що 18.09.2015 у Відповідача була введена тимчасова адміністрація і, що їй Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була виплачена гарантована сума відшкодування в розмірі 200 000 грн., що є меншою від загальної суми заборгованості Відповідача за її вкладом. Крім того, зауважує, що за користування її грошовими коштами Відповідач нараховував 9% річних. Крім того, також вважає, що внаслідок зазначених дій Відповідача, вона вважає, що на її користь підлягає стягненню упущена вигода, оскільки якби вона вчасно отримала б свої грошові кошти, то розмістила б їх в іншому Банку, у зв'язку з чим, вона б отримала дохід у вигляді відсотків за користування її грошовими коштами. Просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь 48 869 доларів США банківського вкладу, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 572 255 грн. 99 коп., відсотки за вкладом у розмірі 1 096, 55 доларів США, в еквіваленті за курсом НБУ складає 12 840 грн. 60 коп., упущену вигоду у розмірі 843,50 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 9 877 грн. 39 коп.

В ході судового розгляду справи, Позивачем подано заяву, відповідно до якої остання збільшила позовні вимоги, у зв'язку зі зміною курсу гривні до долара США та просила стягнути з Відповідача на свою користь борг в розмірі 40 814,23 долари США за банківським вкладом, що становить 1 026 477, 80 грн., відсотки за вкладом (депозитом) - 1096, 55 доларів США, що становить 27 578, 23 грн., втрачену вигоду, що становить 204 233, 41 грн.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Відповідача постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 визнано неплатоспроможним. 17.12.2015 постановою правління НБУ № 898 відкликано банківську ліцензію Відповідача, 18.12.2015 прийнято рішення про його ліквідацію. Тому, враховуючи ту обставину, що чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, яке здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», представник Відповідача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2014 року між сторонами було укладено Договір-заяву № 3000131/5040/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 місяці в іноземній валюті, відповідно до якого Позивач внесла, а Банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок НОМЕР_2 в розмірі 48 869 доларів США, строком з 28 січня 2014 року по 28 квітня 2014, відсоткова ставка - 9.00% річних, у порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі-заяві (п.п.1,2 Договору-заяви).

Відповідно до п. 3 Договору-заяви, виплата процентів, нарахованих на Вклад, здійснюється Банком у день закінчення строку, визначеного п. 1 цього Договору-заяви, у порядку та на умовах, викладених у п. п.п 4.2., 4.3.1 Основних умов, одночасно з поверненням суми Вкладу.

Пунктом 6 Договору-заяви визначено, що після закінчення, строку, визначеного п. 1 цього Договору-заяви, Вклад повертається Вкладникові в порядку, строки та на умовах, викладених у п. 5.2 Основних умов.

Крім того, умовами п. 5 Договору-заяви передбачено, що Вкладник має право вимагати дострокового повернення суми Вкладу протягом строку, визначеного п. 1 Договору-заяви (або протягом будь-якого з строків, на які було процентів продовжено розміщення Вкладу), у порядку та на умовах, викладених у п. 5.3. Основних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір підписаний сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з визначеними умовами.

Позивач виконала свої зобов'язання за Договором-заявою, внесла на рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 48 869 доларів США, що підтверджується квитанцією від 28.01.2014р., наявною в матеріалах справи (а.с. 7), проте, Відповідач свої зобов'язання щодо повернення належних Позивачеві грошових коштів не виконав належним чином, грошові кошти не повернув.

Судом встановлено, що 28.04.2014р. Позивач зверталася до Відповідача із заявою про повернення суми вкладу (а.с. 10), але кошти за її заявою Відповідачем повернуті не були.

Згідно з інформацією, розміщеною 17.09.2015 року на офіційному сайті Національного Банку України відповідно до вимог статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», 17 вересня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних».

На підставі вищевказаної постанови НБУ від 17.09.2015р. № 612, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 17.09.2015 прийнято рішення № 171 про запровадження у Відповідача тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно).

Кім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінаси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації вказаного банку.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Позивач звертався до Відповідача після закінчення строку дії Договору-заяви - 28.04.2014.Тимчасову адміністрацію введено з 18.09.2015, а процедуру ліквідації запроваджено з 18.12.2015. Проте, до моменту введення тимчасової адміністрації зобов'язання за Договором-заявою належним чином умови Договору-заяви Відповідачем виконано не було.

Судом встановлено, що Позивачеві було виплачено суму вкладу в розмірі гарантованому Фондом гарантування вкладів фізичних осіб - 200 000 грн., що підтверджується квитанцією № TR.13768296.14084.11925 від 26.01.2016, яка наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суму вкладу в повному обсязі Позивачеві не повернуто.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також, ч.ч. 1, 2, ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Також, слід зазначити, що згідно вимог ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

При цьому, положеннями ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Проте, представником Відповідача не надано до суду жодних доказів, з яких би вбачалося, що фінансові операції щодо видачі належних Позивачеві коштів обмежені за рішенням суду або зупинені в порядку, визначеному ст. 17 Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», як такі, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав вимоги Договору-заяви належним чином без поважних на те причин .

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача банківського вкладу в розмірі 40 814, 23 доларів США та стягнення відсотків в розмірі 1 096, 55 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивачем в ході судового розгляду не надано належних та допустимих доказів того, що їй було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 204 233, 41 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача банківського вкладу в розмірі 40 814, 23 доларів США та стягнення відсотків в розмірі 1 096, 55 доларів США, а всього 41 901, 78 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 15 березня 2016 року становить 1 054 056, 03 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, на підставі 41 Конституції України, ст.ст. 22, 319, 386, 525, 526, 530, 612, 625, 1058, 1060 Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 208, 212, 213, 215, Цивільного процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни про повернення банківського вкладу, відсотків та втраченої вигоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни (Код ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) банківський вклад у розмірі 40 814, 23 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 1 026 477 (один мільйон двадцять шість тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 80 коп., відсотки за банківським вкладом у розмірі 1 096,55 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 27 578 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят вісім) гривень 23 коп., а всього 41 910,78 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 15 березня 2016 року складає 1 054 056 (один мільйон п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят шість) гривень 03 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :