Ухвала суду № 59124488, 21.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/1370/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1958/16Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.В., Чумак О.В.

секретар: Філоненко О.В.

за участю представника позивача Коваленка Р.Й.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLF0GA00000026 від 12 червня 2007 року в розмірі 72579,23 (сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 23 коп.) грн., у тому числі: 15435,24 грн. заборгованість за кредитом; 28359,32 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1960,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 23130,42 грн.-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована складова); 3444,25 грн. штраф (процентна складова 5% згідно п.5.4 кредитного договору) звернуто стягнення на житловий будинок, який належить ОСОБА_4, загальною площею 55,30 км.м., житловою площею 34,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 12 червня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №958) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 727,57 (сімсот двадцять сім гривень 57 коп.) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням не погодився позивач, представник якого, посилаючись на прийняття рішення без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у виселенні та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позов і позовні вимоги про виселення в повному обсязі, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом неправомірно не було взято до уваги положення вимог ЗУ «Про іпотеку» та не виселено ОСОБА_4 зі спірного будинку оскільки вона у ньому не зареєстрована та має у власності інше житло.

Також, з вказаним рішенням суду не погодилась відповідач, представник якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, застосувавши позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та закрити провадження по справі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом неправомірно було прийнято, як належний та допустимий доказ розрахунок заборгованості, наданий позивачем як підтвердження розміру заборгованості, оскільки, на думку відповідача, він є документом, який ґрунтується виключно на припущеннях.

Окрім того, зазначають, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом поза межами строків позовної давності, та прохали застосувати наслідки його пропуску.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" підтримав та прохав її задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 не визнав та прохав її відхилити.

Представник відповідача апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримав та прохав її задовольнити, а апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" не визнав та прохав її відхилити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №PLF0GА00000026, згідно умов якого банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу банку на строк з 12 червня 2007 року по 12 червня 2017 року включно у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 31400,00 грн. на наступні цілі: під заставу нерухомості у сумі 28000,00 грн, а також у розмірі 3400,00 грн. на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати відсотків за дострокове погашення кредиту (т.1, а.с.14-16).

Згідно п.7.1. даного договору періодом сплати вважається період з «18» по «25» число кожного місяця, погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця у період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 494,71 грн для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до Видаткового касового ордеру №1 від 12 червня 2007 року ОСОБА_5 отримала обумовлену вказаним договором суму у розмірі 28000,00 грн, що підтверджується підписом про одержання (т.1, а.с.17).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № PLF0GА00000026 від 12 червня 2007 року, між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4 12 червня 2007 року було укладено Договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за №958, згідно з умовами якого Іпотекодавець надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці розміром 2916 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовано: житловий будинок саманний, обкладений цеглою, зазначений в плані літ. А-1, загальною корисною площею 55,3 кв.м., житловою площею 34,6 кв.м., будівлі і споруди: сара1 «Б»б, сарай «В», погріб «в», сарай «Г», літня кухня «Г1», колодязь «1». Даний житловий будинок належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва, виданого Мякеньківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області 31 жовтня 2006 року та зареєстрованого у КП «Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району» 23 листопада 2006 року за реєстраційним №16574036 (т.1, а.с.20-24).

Відповідно до п.35.4 Договору іпотеки іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку загальною площею 4200 кв.м., на якій розташований предмет іпотеки.

Відповідно до заяви ОСОБА_5 12.06.2007 року між нею та ЗАТ «СК «Інгосстрах» було укладено Договір особистого страхування №PLF0LK00043537, згідно умов якого були застраховані ОСОБА_5 (страхова сума 9334,00 грн.), ОСОБА_4 (страхова сума 9334,00 грн.), ОСОБА_6 (страхова сума 9332,00 грн.) (т.1, а.с.206-208).

Згідно заяви ОСОБА_4 12.06.2007 року між нею та ЗАТ «СК «Інгосстрах» було укладено Договір страхування майна №PLF0GA00043536, згідно умов якого було застраховано майно (житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, розмір страхової суми 40000,00 грн. (т.1, а.с.209-211).

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2013 року Банком було надіслано ОСОБА_4 письмову вимогу №30.1.0.0/2-70725PLOKL046 про усунення порушення та повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (т.1, а.с.222).

Відповідача було попереджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у встановлений термін Банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та запропоновано в 30-тиденний строк з дня отримання вимоги добровільно звільнити нерухоме майно -будинок за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями.

У подальшому, 17.09.2014 року, Банком було надіслано ОСОБА_4 письмову вимогу-повідомлення № 30.1.0.0/2-732 про усунення порушення та повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (т.1, а.с.11).

Відповідача було попереджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання у встановлений термін Банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки та запропоновано добровільно звільнити нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями. У випадку невиконання вимоги про добровільне звільнення вищевказаного житлового будинку, що є предметом іпотеки, банк висловив намір звернутися до суду з позовом про примусове виселення та зняття з реєстраційного обліку осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 своїх обов'язків перед Банком утворилась заборгованість, яка згідно з наданим розрахунком за договором № PLF0GА00000026 від 12 червня 2007 року, станом на 27 жовтня 2014 року становить 154803,07 грн., та складається з наступного (т.1, а.с.8-10):

- 26715,53 грн. заборгованість за кредитом;

- 48472,07 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 3136,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 68869,80 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором,

а також штрафи відповідно до договору:

- 250,00 грн. - штраф (фіксована складова).

- 7359,67 грн. штраф (процентна складова).

З даного розрахунку також вбачається, що перше прострочення виплати за кредитом відбулося 26 вересня 2007 року, перше прострочення по пені - 18 жовтня 2007 року.

З довідки Мякеньківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області №02-24/20 від 30.01.2015 року вбачається, що в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 була зареєстрована 16 березня 2007 року та з 09 серпня 2010 року знята з реєстрації (т.1, а.с.89).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заборгованості підлягає зменшенню у зв'язку з застосуванням позовної давності до суми неустойки та в рахунок її погашення необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про виселення місцевий суд виходив із того, що даний будинок був придбаний не за кредитні кошти, а відповідачу не надано іншого житла.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згілно умов договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця з 18 по 25 число, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах ВСУ від 06 листопада 2013 року по справі №6-116цс13.

З урахуванням наведеного, у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання (у даному випадку 12 червня 2017 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п.4.1) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

У відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передатикредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналогічні висновки містяться у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах ВСУ від 06 листопада 2013 року по справі №6-116цс13 та в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року та від 7 листопада 2012 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а тому, враховуючи що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду із вказаним позовом у грудні 2014 року, стягнення неустойки проводиться за останні 12 місяців, тобто з грудня 2013 року по грудень 2014 року, та становить 23130,42 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з розрахунком суми заборгованості з застосуванням строку позовної давності та висновком місцевого суду, що у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_5 своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за Кредитним договором №PLF0GА00000026 від 12 червня 2007 року, станом на 27.10.2014 року виникла заборгованість у сумі - 72579,23 грн., у тому числі:15435,24 грн. заборгованість за кредитом; 28359,32 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1960,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 23130,42 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована складова). 3444,25 грн. штраф (процентна складова 5% згідно п.5.4 кредитного договору).

Розмір даної заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» не оскаржувало.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача стосовно того, що місцевим судом неправомірно було прийнято, як належний на допустимий доказ розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як підтвердження розміру заборгованості, оскільки на їх думку, він є документом, який ґрунтується виключно на припущеннях, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом та розцінюється судом як письмовий доказ, та відповідно до Довіреності № 2918-О від 12.09.2012 року, виданої на ім'я Стрельник Р.М., останній уповноважений від імені ПАТ КБ «ПриватБанк» підписувати, подавати, пред'являти необхідні документи, посвідчувати своїм підписом копії документів та виконувати інші дії. Окрім того, розмір заборгованості відповідачем не спростовано та свого розрахунку не надано.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Тобто, невиконання боржником зобов'язання у визначений договором термін надає іпотекодержателю право звернення на предмет іпотеки. Зазначене право, відповідно до норм закону та умов договору, є одним із засобів захисту прав кредитора, яке здійснюється за вибором іпотекодержателя (банку).

У відповідності до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основого зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Статтею 39 Закону України « Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Вимоги статті 38 Закону України «Про іпотеку» встановлюють процедуру продажу предмета іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві.

Відповідно до п.42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5 резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За нормою ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

З матеріалів справи слідує, що спірний житловий будинок, відповідно до Свідоцтва, виданого Мякеньківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області 31 жовтня 2006 року та зареєстрованого у КП «Бюро містобудування та технічної інвентаризації Решетилівського району» 23 листопада 2006 року за реєстраційним №16574036 було придбано у 2006 році, тоді як кредитний договір було укладено у 2007 році. З наведеного вбачається, що предмет іпотеки було придбано не за кредитні кошти.

З урахуванням вищевикладеного, будинок, переданий в іпотеку, не був придбаний за кошти кредиту і тому, при виселенні відповідача та інших осіб, останні повинні бути забезпечені житлом. Це відповідає також правовій позиції ВСУ по справі №6-39 цс 15. Відомості про надання відповідачці іншого житлового приміщення у справі відсутні, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», стосовно того, що судом неправомірно не було взято до уваги положення вимог ЗУ «Про іпотеку» та не виселено ОСОБА_4 зі спірного будинку, оскільки вона у ньому не зареєстрована та має у власності інше житло, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки законодавством передбачено порядок виселення з об'єкту іпотеки без надання іншого житлового приміщення лише в тому разі, коли від придбавався за кредитні кошти.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом поза межами строків позовної давності, а тому необхідно застосувати наслідки його пропуску не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Окрім того, ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 17.06.2016 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст.82 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути 800,33 грн. судового збору.

Інші доводи апеляційної скарги не містить нових засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4, - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 травня 2016 року, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 800,33 (вісімсот гривень 33 коп.) грн. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ Л.І. Пилипчук /підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун