Рішення № 59123283, 06.07.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1346/16-ц

2-879/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Зінченка О. М. ,

при секретарі судового засідання Абашідзе Т.П. ,

представника ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зняття арешту з майна, третя особа відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Київ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що 01.09.2010 року було укладено договір позики грошей з ОСОБА_3, у забезпечення виконання умов вказаного договору було укладено договір іпотеки згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку АДРЕСА_1. 07.11.2013 року Обухівським районним судом було винесено рішення, яким позов ОСОБА_2 було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за договором позики в сумі 2181739,06 грн.. Згодом позивачу стало відомо про наявність арешту на майно яке є предметом іпотеки, а саме вказану квартиру, яке накладено в рамках трьох виконавчих проваджень. Зважаючи на порушення його прав, як іпотеко держателя просить скасувати арешт накладений на вказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги, пояснив, що накладення арешту на майно позивача позбавляє його права розпоряджатися даним майном, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися , причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце слухання справи повідомленні належним чином, своїх заперечень суду не надали.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

01.09.2010 року було укладено договір позики грошей, за яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 60500 доларів США. В забезпечення умов виконання умов договору позики було укладено договір іпотеки, яким ОСОБА_3 передав в іпотеку ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (а.с.8-17).

Відповідно інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в межах виконавчих проваджень ВДВС Солом'янського РУЮ в м. Київ накладено арешт на АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

Встановивши обставини справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно ст.60 ЦПК України встановлено, що «кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу», а тому суд вважає встановленим та не підлягаючим доказуванню, що на нерухоме майно ОСОБА_3, який не є стороною по справі накладено арешт на належну йому квартиру, в межах виконання відповідних рішень суду.

Статтею 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно статті 391 ЦК України встановлено, що «власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном», а як вбачається з матеріалів справи, позивач не є власним чи користувачем даного майна.

Крім цього згідно статті 41 Конституції України та статті один Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України)

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не повязана з використанням його властивостей.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, способами захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Обєктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України)

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право власника нерухомого майна в частині користуватися ним існує лише за наявності у останнього права приватної власності на нього.

Позивач не є власником нерухомого майна, та останнім в порушення статей 60,61 ЦПК України не доведено порушення його прав відповідачами, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. 10, 15, 59, 60, 212, 213, 215.226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про зняття арешту з майна, третя особа відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Київ, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами що не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення на протязі того ж часу з дня отримання копії даного рішення.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяОСОБА_5