Рішення № 59121284, 04.07.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11071/15-ц

Провадження № 2/643/286/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Ференчук О.В., за участю секретаря Петрової О.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ опіки та піклування у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та вселення в житлове приміщення та зустрічним позовом, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні квартирою № № 125, що в будинку № 19 по вул. Тимурівців в м. Харкові, шляхом вселення її та її малолітнього сина в зазначену квартиру.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з часу укладення шлюбу 17.11.2007 року з ОСОБА_3 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Власниками зазначеної квартири є ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 22.07.2008 року у них з ОСОБА_3 народився син ОСОБА_5. І вони стали проживати у квартирі вчотирьох. 22 липня 2014 року шлюб було розірвано, а 05.06.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вигнали її з сином з квартири, змінивши замки. Тому вона вимушена звернутися за захистом своїх та її сина порушених прав.

Відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просив, посилаючись на ст.ст. 321, 391 ЦК України, усунути йому перешкоди у користуванні квартирою № 125 в будинку № 19 по вул. Тимурівців в м. Харкові, шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеної квартири без надання їй іншого жилого приміщення.

В обгрунтування позову зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві спільної власності із сином ОСОБА_3 На час звернення до суду в квартирі крім нього зареєстровані та проживають син ОСОБА_3 та неповнолітній онук ОСОБА_2.

В 2007 році в належну йому квартиру вселилася дружина сина ОСОБА_1, яка ніколи не була членом його сімї , оскільки спільного господарства вони ніколи не вели.

Як власник квартири, він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження квартирою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі. Додатково пояснила, що позивач ОСОБА_1 не має у власності іншого житла в м. Харкові та не має можливості забезпечити нормальні умови проживання для себе та сина. Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі, у задоволенні позовних вимог по зустрічнійпозовній заяві просила суд відмовити. Суду пояснила, що через неправомірні дії відповідачів, які виразилися в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при виселенні, остання вимушена була звертатися до міліції з заявами про притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлені вимоги первинного позову не визнав з підстав небезпечності проживання разом із ОСОБА_1 Вважає, що поведінка ОСОБА_1 може загрожувати не тільки йому а і його малолітньому онуку ОСОБА_2. Наполягав на задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в судовому засіданні просив ухвалити рішення з урахуванням інтересів дитини, а саме відмовити в задоволенні вимог позивача ОСОБА_1, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.03.2006 року, реєстраційний № 5-06-270306, зареєстрованого в КП "ХМБТІ" (Т.1 а.с. 15).

У зв'язку з реєстрацією шлюбу 17.11.2007 року позивачкою ОСОБА_1 з співвласником квартири ОСОБА_3 вона вселилась в спірну квартиру.

02.06.2008 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ № 123656 (Т.1 а.с.10)

22.07.2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (Т.1 а.с. 11-12).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вселилася в спірну квартиру як дружина співвласника квартири - відповідача ОСОБА_3, після цього у них народився син, тобто вони проживали на правах членів сім'ї ОСОБА_9, а з часу розлучення - як колишні члени її сім'ї.

Таким чином сторони нарівні мають право користування спірним житлом, а позивач ОСОБА_1 до того ж як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2, зареєстрованого в квартирі.

Доказів того, що співвласник квартири відповідач ОСОБА_4 заперечував проти в ній позивача ОСОБА_1 та зазначав на неправомірності її вселення до Квартири, суду надано не було.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власникажилогобудинку(квартири),які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні звласникомбудинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1, яка за фактичною згодою її співвласників, проживала у вказаній квартирі протягом 8 років в якості члена сім'ї, дружини співвласника ОСОБА_3, а також в якості матері неповнолітнього сина, набула право користування вказаною Квартирою.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача ОСОБА_1 про вселення та зобов'язанні відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні квартирою.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2, проживає разом із батьком ОСОБА_3 та дідусем ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2.

Факт проживання малолітнього ОСОБА_2 в спірній квартирі був підтверджений у судовому засіданні і представниками позивача ОСОБА_1 і відповідачами по справі.

За таких обставин суд, розглядаючи справу на підставі наданих сторонами доказів, вважає недоведеним виселення дитини разом із матірю позивачкою ОСОБА_1

Таким чином вимоги, щодо його вселення у спірну квартиру не підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідним відмовити ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод у здійсненні ним права користування квартирою № 135 , що в будинку № 19 по вул. Тимурівців в м. Харкові, шляхом виселення відповідачки (позивачки за первинним позовом) ОСОБА_1 шляхом виселення її із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.

Відповідно до 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ст. 319, ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце.

У цьому випадку обмеження прав власника передбачені ст.ст. 156, 157 ЖК України.

Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст. 157 ЖК України, але за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Однак зазначених обставин судом не встановлено.

Передбачені ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України обмеження щодо виселення колишніх членів сім'ї власника не є порушенням права власності.

Член сімї власника житла може бути визнаний таким, що втратив право користування цим житлом тільки з підстав передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України. Проте з цих підстав позов ОСОБА_4 не заявлявся.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. По даній справі позивачем було cплачено згідно квитанції судовий збір у розмірі 243,60 грн. і дана сума має бути відшкодована відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 174, 208-209, 212-215, 218, 88 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ опіки та піклування у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та вселення в житлове приміщення - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою № 125 в будинку № 19 по вул. Тимурівців в м. Харкові, шляхом вселення її, ОСОБА_1, в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1 у рівних частках витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Ференчук