Рішення № 59119991, 12.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 661/3667/15-ц Головуючий в І інстанції Сапронова Л.В.

Номер провадження №22 ц/791/1466/16 Доповідач Фурман Т.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

ОСОБА_1,

секретар Мирненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23.10.2009 року відповідачі взяли у неї та її чоловіка в борг 10430 доларів США, про що було складено розписку.

30.06.2011 року ОСОБА_2 взяв у неї та її чоловіка в борг 5000 доларів США, про що також було складено розписку.

Оскільки строк повернення боргу в розписках зазначено не було, вона 10.07.2015 року направила на адресу відповідачів претензію про повернення суми позики.

Посилаючись на те, що до цього часу відповідачі борг не повернули, позивачка з врахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на її користь борг в розмірі 233808, 26 грн. за договором позики від 23.10.2009 року; стягнути з ОСОБА_2 борг в сумі розмірі 112084, 5 грн. за договором позики від 30.06.2011 року.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 солідарно борг в розмірі 10430 доларів США, що еквівалентно 233808, 26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг в розмірі 5000 доларів США, що еквівалентно 112084, 50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3702,54 грн., по 1851, 27 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 доводи апелянта не визнає, рішення суду просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з договорів позики, на підтвердження яких позивачкою надані:

-розписка від 23.10.2009 року, відповідно до якої ОСОБА_2 та ОСОБА_4 взяли в борг у ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які є подружжям, 10430 доларів США;

-розписка від 30.06.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 5000 доларів США /а.с.4, 5/.

Оскільки строк повернення боргу в розписках не зазначено, позивачка 10.07.2015 року направила претензію на адресу відповідачів з вимогою повернути борг, проте до теперішнього часу борг не повернуто.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

З тексту наданих позивачкою розписок вбачається, що позичальники своїми підписами підтвердили отримання ними саме в борг у позикодавця грошових коштів.

Враховуючи справжню природу укладених договорів, а саме укладення договорів позики, доведеності факту передачі грошових коштів позичальникам, та зважаючи на те, що останні на вимогу позикодавця борг не повернули, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до положень ст.1046,1047,1049 ЦК України, прийшов до висновку про стягнення з відповідачів грошових коштів за договорами позики у визначеному позивачкою розмірі, який відповідачами не спростований.

Статтею ст. 545 ЦК України передбачено, що прийнявши зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обовязку.

Відповідачі у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами не довели повернення боргу, а їх посилання на складені ними таблиці про повернення грошових коштів та показання свідків суд правильно не прийняв до уваги, оскільки згідно ч.2 ст. 1051 ЦК України, ст. 59 ЦПК України такими засобами доказування зазначений факт не може бути підтверджений.

Таким чином, висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

В суді першої інстанції питання про застосування позовної давності сторони не порушували.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції, а оскільки ст. 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в справі № 6-780цс15 від 30.09.2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Разом з тим, ухваливши рішення про солідарну відповідальність позичальників перед позикодавцем, суд виходив з того, що отримані подружжям за договором позики грошові кошти стали обєктом спільної сумісної власності, а відтак на спірні правовідносини поширюється правило про солідарну відповідальність.

Враховуючи, що солідарний обовязок виникає у випадках, встановлених договором або законом, та зважаючи на те, що за укладеним договором позики сторони солідарний обвязок позичальників не обумовили та за відсутні доказів спільного використання грошових коштів отриманих в борг, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування ст. 541,543 ЦК України до спірних правовідносин, а тому рішення суд в цій частині слід змінити, вважати, що борг стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2016 року в частині солідарного стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, ОСОБА_6 змінити, вважати, що борг стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рівних частинах з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

ОСОБА_1