Рішення № 59119774, 21.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6938/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.Номер провадження 22-ц/788/880/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Сумської міської ради, треті особи: Перша Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що є спадкоємцем свого батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Згідно свідоцтва про право власності на житло серії НОМЕР_1, виданого 29 листопада 2013 року виконавчим комітетом Сумської міської ради, померлому на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1. Однак, враховуючи, що останній за життя не зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому постановою державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області від 07 квітня 2015 року йому, тобто позивачу, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане нерухоме майно.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2016 року задоволено позов ОСОБА_6.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Вказане заочне рішення суду оскаржили в апеляційному порядку особи, які не брали участі у справі, але вважають, що цим рішенням вирішено питання про їх права та обов'язки, а саме: неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від імені та в інтересах яких діє їх законний представник ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати за неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на 1/8 частку за кожним у квартирі АДРЕСА_1, а за позивачем ОСОБА_6 - на 1/4 частку вказаного жилого приміщення, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, а також скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на 1/2 частину вказаної квартири.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини справи, так як не встановив наявність у померлого ОСОБА_9 інших, окрім позивача ОСОБА_6, спадкоємців, а саме: неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є правнуками померлого ОСОБА_9, що мали успадкувати майно останнього за правом представлення після смерті їх батька ОСОБА_10, що був внуком спадкодавцю ОСОБА_9 та після смерті їх баби ОСОБА_11, яка була дочкою вказаного спадкодавця.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, як законного представника неповнолітніх осіб, які не брали участі у справі, - про задоволення апеляційної скарги та третьої особи ОСОБА_7 - про розгляд справи відповідно до вимог закону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29 листопада 2013 року, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради на підставі розпорядження управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 26 листопада 2013 року за № 462, ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,20 кв.м, яка була ним приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», однак право власності на вказане нерухоме майно за ним не було зареєстровано (а.с.9, 10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_9 помер і після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняв його син - позивач ОСОБА_6, подавши нотаріальній конторі відповідну заяву (а.с.8, 12, 29, 30-32).

Постановою державного нотаріуса Першої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області від 07 квітня 2015 року позивачу ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року батька ОСОБА_9 з підстав того, що при зверненні за вчиненням нотаріальної дії ОСОБА_6 не надав документів, які б підтверджували, що за життя ОСОБА_9 зареєстрував у встановленому порядку своє право щодо вказаної вище квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного жилого приміщення в порядку спадкування за законом після смерті його батька, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_9, тобто батько позивача, набув право власності на спірне нерухоме майно в порядку його приватизації у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, однак не зареєстрував право власності на це нерухоме майно, що позбавляє позивача можливості оформити спадщину на себе після смерті батька, тому визнав за позивачем право власності на спірне нерухоме майно в зазначеному розмірі в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

Виходячи з вимог статті 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Зокрема, частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

У силу статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту 13 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 грудня 2013 року № 6-121цс13, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про передачу спірної квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було прийнято управлінням обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради за розпорядженням від 26 листопада 2013 року за № 462, на підставі якого виконавчим комітетом Сумської міської ради вказаним особам було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно від 29 листопада 2013 року (а.с.9).

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_9 за життя набув право власності на спірне нерухоме майно у вигляді 1/2 частки квартири за вказаною вище адресою, правовстановлюючим документом з приводу чого є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації, і право власності на приватизоване житло у нього виникло з часу прийняття рішення про приватизацію, тобто ще за життя.

Разом з тим, як передбачено ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За положеннями ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

А відповідно до положень ч.ч.1, 5, 6 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

З доданих до апеляційної скарги письмових документів, які приєднані до матеріалів справи і яким дана належна оцінка, вбачається, що померлий ОСОБА_9 мав трьох дітей: позивача ОСОБА_6, дочку ОСОБА_8, яка є третьою особою у справі, та дочку ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Остання мала сина ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. У свою чергу, ОСОБА_10 перебував у шлюбі з ОСОБА_5, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111).

Отже, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як правнуки спадкодавця ОСОБА_9, успадкували ту частку спадщини останнього, яка належала б за законом їхньому батьку ОСОБА_10 та бабі ОСОБА_11, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Тобто, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 за правом представлення відповідно до ст. 1266 та ч.4 ст. 1268 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, не встановив коло всіх спадкоємців померлого ОСОБА_9 і не звернув увагу на те, що окрім позивача, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також прийняли спадщину, але в порядку представлення, у зв'язку з чим частка спадкового майна позивача у спірному майні має бути зменшена до 1/4, а саме: 1/2 частка квартири, яка належала ОСОБА_9 / 2, тобто на частку позивача та двох його правнуків, а вже частка їх померлого родича має ділитись між ними порівну, так як спадкування за правом представлення здійснюється двома неповнолітніми особами.

При цьому, колегія суддів враховує і обставини того, що на даний час, тобто на час розгляду даної справи, третя особа ОСОБА_8 не надала доказів на підтвердження того, що вона прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9, а судом обставини щодо цього не встановлені.

З урахуванням зазначеного, можна дійти висновку, що оскаржуване заочне рішення суду необхідно змінити.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що не підлягають задоволенню вимоги законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5, зазначені в апеляційній скарзі, щодо скасування за позивачем реєстрації права власності на 1/2 частку у спірній квартирі та про визнання за її неповнолітніми дітьми права власності на 1/8 частку за кожним у спірному нерухомому майні, оскільки такі вимоги під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлялись.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, його висновки в частині задоволення позовних вимог не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення суду необхідно змінити, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Позовні вимоги задоволені на 50%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 997 грн. 77 коп. (1995,53 грн. / 50%).

Крім того, з відповідача на користь законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подачу апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1097 грн. 54 коп. (2195,08 грн. / 50%).

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.1 п.п.3, 4; 314 ч.2; 316 колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 лютого 2016 року в даній справі змінити.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Стягнути з Сумської міської ради на користь ОСОБА_6 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 997 грн. 77 коп.

Стягнути з Сумської міської ради на користь законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 судовий збір за апеляційний перегляд заочного рішення суду першої інстанції в сумі 1097 грн. 54 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -