Ухвала суду № 59119516, 22.07.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

У Х В А Л А

іменем України

22 липня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобовязання по кримінальному провадженню № 42015000000000186 за ч.3 ст.368 КК України від 18.02.2015 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, народився 6 квітня 1977 року у місті Макіївці Донецької області, українець, одружений, громадянин України, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та фактично проживав ІНФОРМАЦІЯ_2, має дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий.

До суду звернувся захисник вищевказаного обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобовязання по кримінальному провадженню № 42015000000000186 за ч.3 ст.368 КК України від 18.02.2015 року.

Обвинувачений ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також просили суд дане клопотання задовольнити, оскільки обвинувальний акт та викладена в ньому інформація повністю виправдовує обвинуваченого ОСОБА_1, а обвинувачений ОСОБА_3 його оговорює, вказуючи на його співучасть у вчиненні даного злочину, шляхом організації ним системних поборів, також на їх думку відсутні ризики, що ОСОБА_1 буде будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від суду, також зазначали, що порушеним є строки, передбачені ст.197 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив клопотання захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Прокурор також категорично заперечував проти задоволення даного клопотання, зазначаючи, що існують очевидні та наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що впровадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів обвинувального акту та реєстру досудового розслідування

ОСОБА_1, займаючи посаду прокурора міста Краматорська Донецької області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду заступника прокурора міста Краматорська і ОСОБА_3 який займав посаду начальника сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області у період часу з листопада 2014 по квітень 2015 року вимагали та одержав від ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22 для себе неправомірну вигоду у розмірі 83 400,00 грн. і 1400,00 доларів США (34 720,00 грн) за не проведення безпідставних протиправних перевірок діяльності вищевказаних осіб на відповідність вимогам законодавства, тобто вимагали та одержали, як службові особи, які займали відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене

ч.3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.

25 серпня 2015 року суддею Краматорського міського суду Донецької області під час підготовчого судового засідання продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 строком на

60 днів.

19 жовтня та 14 грудня 2015 року, 10 лютого, 08 квітня та 01 червня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області продовжено строк дії запобіжного заходу тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, а саме до 30 липня 2016 року.

На теперішній час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам України.

ОСОБА_1 проживав та працював до 2007 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді заступника прокурора Совєтського району м. Макіївка. До квітня 2014 року ОСОБА_1 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Діти ОСОБА_1 мають житло за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Куйбишева, 64, де останній зареєстрований (ст. 14 паспорту ОСОБА_1 серія ВВ813106) та протягом вищевказаного періоду проживання здобувши тісні звязки з працівниками прокуратури та громадянами, що обумовлювалося обійманням ним в тому числі й керівної посади в органах прокуратури, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

На даний час в м. Донецьку створено так звану «Донецьку народну Республіку», учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивством громадян, захопленням адміністративих будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі. Наразі в тому числі й військовою прокуратурою спільно з ЦУ СБУ в районі проведення АТО та по всій лінії розмежування постійно виявлять контрабанді потоки людей, продуктів харчування та грошей.

Так, з огляду на викладене обвинувачений має змогу вчинити й інше кримінальне правопорушення, передбачене ст.332-1 КК України, як порушення порядку вїзду на тимчасово окуповану територію України, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, зокрема неможливості виконання в майбутньому завдань передбачених ст.2 КПК України.

Враховуючи, що м.Макіївка Донецької області на даний час перебуває на непідконтрольній Україні території, на яку ОСОБА_1 має можливість потрапити, оминувши пункти перетину лінії протистояння, в тому числі й контрабандним шляхом у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_1 та як наслідок притягнути останніх до кримінальної відповідальності, а тому існують ризики переховування останнім у такий спосіб від правоохоронних органів та суду.

Викладене підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6, 26 травня та 6 грудня 2015 вих. №50/541, 50/723 та 20/3624 відповідно до якого, у разі зміни громадянину ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, останній залишить контрольовану територію України та виїде до м. Макіївки Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про наявність ризику передбаченого п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1, перебуваючи не в місцях попереднього увязнення, використовуючи здобуті за тривалий час обіймання керівних посад в органах прокуратури Донецької області суспільні звязки, серед посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, як міста Краматорська так і загалом Донецької області, намагаються вплинути через них на показання свідків та іншого обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.

Більш того, на даний час в прокуратурі міста Краматорська Донецької області продовжують проходити службу колишні підпорядковані працівники ОСОБА_1, які також, враховуючи тісні відносини з останніми, у разі безпосередньої зустрічі та відновлення з ними взаємовідносин, усвідомивши безкарність та можливість уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим можуть використати своє службове становище для впливу на свідків, експертів чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Вищевикладене, в тому числі підтверджується інформуванням обєднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 вих. 20/3624.

Наведені обставини свідчать про наявність ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні.

В судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який частково визнав обставини викладені в обвинувальному акті, а саме те, що систематичні побори з підприємців м.Краматорська він вчиняв під тиском обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

На даний час в судовому засіданні були допитані свідки та прослухані аудіо записи в порядку ст. 225 КПК України: ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_10, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8В, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_12 які в судовому засіданні пояснили про надання систематичних поборів при обставинах зазначених у обвинувальному акті та надали суду свідчення з метою зясування показань інших свідків.

Крім того судом частково досліджені матеріали негласних слідчих розшукових дій.

Обвинувачений ОСОБА_1 постійно змінює свої свідчення стосовно походження у нього грошових коштів, які на думку обвинувачення є предметом хабарів.

Свідок ОСОБА_32 також систематично змінював свої свідчення, та надав суду свідчення абсолютно протилежні ніж на досудовому розслідуванні та у слідчого судді.

Відповідно до ч.2 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний врахувати тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_12 повідомили суду, що переживають за своє життя, оскільки до них підходили невідомі люди та намагалися на них вчинити тиск до судових засідань.

У звязку із викладеним, у суду є достатні дані вважати, що ризики, передбачені

п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обєктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден з них не зможе запобігти наведеним ризикам.

Відповідно до ч.3 п.2 ст.197 КК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Суд, аналізуючи надану законодавцем норму вбачає, що дана норма стосується саме повноважень по-перше слідчого судді, по-друге досудового розслідування.

Одночасно використовуючи ст.28 КПК України, суд констатує, що під розгляду даного кримінального провадження кожна процесуальна дія та процесуальне рішення виконуються та приймаються в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Так, на думку суду дане кримінальне провадження відноситься до особливої категорії складності, яка визначається з урахуванням трьох обвинувачених, щодо яких здійснюється провадження, велику кількість епізодів кримінального правопорушення, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для вивчення у суді, як перегляду відеозаписів та прослуховування аудіо записів, судові засідання призначаються 2-3 рази на тиждень.

Крім того, загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у п.79 правової позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, який і вбачає суд із розгляду кримінального провадження № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а тому порушення розумних строків, наведене стороною захисту немає під собою жодного належного обґрунтування.

Крім того, необхідність відмови в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 вбачається й через призму декількох рішень ЄСПЛ, висновки яких прямо кореспондується з положеннями ч.2 ст.8 КПК України, де зазначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З практики ЄСПЛ вбачаються, принципи конвенційного прецедентного права, як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Так у справі «Орловський проти України» (рішення від 02.04.2015 р., §75), Європейський суд вкотре висловив позицію, що «відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного періоду часу саме лише існування обґрунтованої підозри не виправдовує позбавлення свободи, і суди мають наводити інші підстави для продовження тримання під вартою.

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар.99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обовязковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого корупційного злочину, виконував обовязки керівника органу прокуратури міста Краматорська Донецької області, вчинене ним кримінальне правопорушення набуло резонансу в суспільстві, створило негативне враження безкарності та хабарництва у системі органів прокуратури України, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про наявність ризиків у разі звільнення його з-під варти переховуватись від суду, впливати на свідків та іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно залишити раніше обраний обвинувачену ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з заставою 2500 мінімальних заробітних плат і визначити необхідність виконання ними обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами статей 2, 8, 28, 10, 131, 132, 176-178, 183, 184, 197, 199, 201, 350 КПК України, рішенням ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії», «Вемгофф проти Німеччини», «Мацнеттер проти Австрії», «Луценко проти України», «Харченко проти України», «Орловський проти України», «Геращенко проти України», «Москаленко проти України» ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобовязання по кримінальному провадженню № 42015000000000186 за ч.3 ст.368 КК України від 18.02.2015 року залишити без задоволення.

Раніше продовжений запобіжний захід ОСОБА_1 ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 червня 2016 та розмір застави залишити без змін.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, розясненню в порядку ст. 380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Головуючий суддя М.О. Гуренко