Ухвала суду № 59117924, 20.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4780/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - «Про стягнення боргу», за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

17.02.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, по якому просив стягнути з відповідача борг у загальному розмірі 216012,50 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на 17.02.2014 року становить 25000 дол. США. В обґрунтування вимог, позивач посилався на те, що неодноразово надавав у борг грошові кошти: 23.03.2007 року 5500 доларів США, 18.08.2008 року 7000 доларів США, 28.08.2009 року 35000 доларів США, що разом складає 47500 доларів США. 04.09.2007 року відповідач повернув йому 3000 доларів США, 10.01.2009 року 5000 доларів США, 28.12.2013 року 9000 доларів США та 13.01.2014 року повернув йому 5000 доларів США, що разом складає 22500 доларів США. Але до теперішнього часу відповідач не повернув йому ще кошти в сумі 25000 доларів США, незважаючи на те, що зобов'язався повернути ці кошти в строк до 01.02.2014 року.

Позивач просив розглянути справу без його участі та задовольнити позов у повному обсязі, про що надав письмову заяву.

Представник відповідача просив розглянути справу без його участі, про що подав письмову заяву, відповідно до якої позов визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2014 року позов ОСОБА_2 задоволений, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг у загальному розмірі 216012,50 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на 17.02.2014 року становить 25000 дол. США, та судові витрати в сумі 2160,13 грн.

17.05.2016 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування районним судом обставин у справі, на незаконність та необґрунтованість рішення, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за довгором позики перед позивачем та не повернув взяті в борг грошові кошти в визначений строк.

Судом встановлені наступні фактичні обставини у справі.

23.03.2007 року позивач ОСОБА_2 передав відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5500 дол.США, а останній зобов'язався повернути позивачу таку ж саму суму грошових коштів на протязі трьох років, що підтверджується письмовою розпискою відповідача від 23.03.2007 року, та 04.09.2007 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 3000 дол.США, але грошові кошти в сумі 2500 дол.США відповідач не повернув позивачу до теперішнього часу.

18.08.2008 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 7000 дол.США, а останній зобов'язався повернути позивачу таку ж саму суму грошових коштів до 2011 року, що підтверджується письмовою розпискою відповідача від 18.08.2008 року, та 10.01.2009 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 5500 дол.США, але грошові кошти в сумі 1500 дол.США відповідач не повернув позивача до теперішнього часу.

28.08.2009 року позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 35000 дол.США, а останній зобов'язався повернути позивачу таку ж саму суму грошових коштів до 2013 року, що підтверджується письмовою розпискою відповідача від 28.08.2009 року, та 28.12.2013 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 9000 дол.США і 13.01.2014 року відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 5000 дол.США, але до теперішнього часу відповідач решту частину грошових коштів в сумі 21000 дол.США не повернув позивачу.

Крім того, 15.01.2014 року сторони склали письмову угоду, за умовами якої відповідач зобов'язався повернути позивачу свій борг за розписками у загальному розмірі 25000 дол.США в строк до 01.02.2014 року, що в еквіваленті по курсу НБУ на 17.02.2014 року (на дату звернення позивача до суду з даним позовом) становило 216012,50 грн.

На момент ухвалення рішення районним судом борг у вищезазначеному розмірі відповідачем не був повернутий позивачу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. ст. 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог.

Право на захист є складовою частиною самого суб'єктивного права поряд із правом на власні дії, а також правом вимагати певної поведінки від зобов'язаних осіб.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку, що твердження позивача є доведеними та підтвердженими, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які мають бути підставами для скасування рішення суду.

Так, апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що вона як дружина відповідача на давала згоди на отримання відповідачем грошових коштів від позивача. Крім того, апелянт зазначила, що на теперішній час відповідач в межах іншої цивільної справи посилається на те, що він позичив у своїх друзів грошові кошти та погасив кредит, у зв'язку з чим відповідач намагається стягнути з апелянта ? частину погашеного кредиту.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Крім того, з наданих копій розписок вбачається, що апелянт не була стороною у договорах позики (за розписками).

Одночасно, колегія суддів зазначає, що нормами матеріального права не передбачено отримання згоди одного із подружжя на укладання договори позики іншим подружжям, оскільки у такому випадку, у разі невиконання позичальником свого обов'язку по поверненню отриманих грошових коштів, він несе матеріальну відповідність по поверненню коштів, за рахунок своєї частки у спільному мані подружжя.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

В.О. Суворов

П.М. Черевко

20.07.2016 року м. Одеса