Ухвала суду № 59117813, 13.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4675/16

Головуючий у першій інстанції: Малиновський О.М.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів:Сегеди С,М., Комлевої О.С.,

при секретарі- Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить виділити йому в натурі 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за запропонованим варіантом №1 судової будівельно-технічної експертизи №СЕ-2-1-138/15. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка, яка є співвласникам зазначеної квартири не погоджується з добровільним виділом квартири. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав

Представник відповідача - ОСОБА_5 вважала, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, так як за запропонованими варіантами поділу квартири погіршуються житлові умови ОСОБА_4 та її сина, який зареєстрований на житловій площі. Після поділу квартири вона не зможе проживати разом з сином в одній кімнаті. При проведенні поділу квартири слід проводити реконструкцію квартири, для чого потрібно отримати дозволи багатьох інстанцій, на що потрібно багато часу.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників(ст. 367 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.

2 ст. 183 ЦК України).Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).

Статтею 382 ЦК України визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) квартири, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину квартири із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання квартири в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може буті проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу квартири в натурі, як: перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу квартири відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки, які відповідають розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню житла. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012р. (справа №1527/2-204/11), яке набуло законної сили, було поділено спільне сумісне майно подружжя Бєльских шляхом визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним. Тим же рішенням суд встановив порядок користування жилими приміщеннями в квартирі між її співвласниками.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівельної діяльності».

Частина 1 ст. 100 ЖК України визначає, що переобладнання і перепланування жилого приміщення допускається з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до додаткової судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-2-1- 138/15 від 24.06.2015року експертом було зазначено, що з технічної точки зору поділ спірної квартири в натурі у відповідність до розміру часток кожного із співвласників (по 1/2 часток) є можливим. Експертом було запропоновано два варіанта поділу квартири.

Так, згідно запропонованого першого варіанту поділу квартири, співвласникові №1 запропоновано виділити від загальної площі квартири (77,30 кв.м.)частину приміщення загальною площею 38,65 кв.м. Співвласникові №2 - площею 38,65 кв.м. Для реалізації запропонованого варіанту поділу квартири кожному з співвласників необхідно забезпечити виділену йому частку індивідуальними системами водопостачання, каналізації, опалення та електропостачання (в т.ч. окремими приладами обліку (лічильниками), з розробленням та узгодженням всіх проектів і отримання необхідних дозволів у відповідних інстанціях.

З боку позивача суду не надано проектних та погоджувальних документів з відповідними службами, які підтверджують технічну можливість проведення всіх необхідних робіт з метою прокладки комунікацій та джерел живлення для забезпечення самостійності виділеної частини квартири.

Також, запропоновані варіанти можливі виключно за умовами підсилення несучих конструктивних елементів квартири у місцях влаштування нових прорізів, забезпечення конструктивного з єднання нових перегородок з існуючими

конструктивними елементами квартири. В зв'язку з чим необхідно провести розроблення та узгодження всіх проектів, в яких зазначити елементи будинку, що демонтуються, та визначити безпечну послідовність їх демонтажу з урахуванням особливостей та технічного стану несучих систем будинку. Представлений експертом висновок таких розрахунків не містить, а позивачем таку проектну документацію, під запропонований проект поділу квартири, суду не представлено. Відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Надана з боку позивача декларація про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована в інспекції ДАБК в Одеській області в зв'язку з розробленим проектом ТОВ «Реланд» у 2013р. не містить необхідний обсяг конструктивних змін квартири у випадку її поділу за запропонованим проектом, а відтак судом до уваги не приймалася.

Крім того, слід зазначити, що запропонований експертом варіант поділу №1 передбачає виділення кожному із співвласників по житловій кімнаті за рахунок поділу кімнати №7, а саме, співвласнику №1 площею 6,65 кв.м. шириною 1,62 м.. співвласникові №2 - площею 11,95 кв.м. При цьому, остання житлова кімната перетворюється в прохідну між коридором та житловою кімнатою №8 та залишається без денного освітлення, що стане наслідком неможливості її використання за призначенням. За рахунок частини житлової кімнати № 8 площею18,00 кв.м. експертом пропонується влаштувати санвузол. За рахунок лоджії пропонується створити кухню-нішу із встановленням електроплити.

Відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України.

Вказані вище обставини вказують на те, що у випадку поділу квартири в натурі за запропонованими експертом варіантами, суттєво погіршиться технічний стану спірної квартири, а як наслідок завдасть неспівмірної шкоди її господарському, призначенню, що є недопустимим. За таких обставин суд при вирішені виниклого спору обгрунтовано не прийняв до уваги представлений експертом будівельно-технічний висновок.

Посилання апелянта на дозвіл кооператива на реконструкцію квартири не може бути прийнятий до уваги, тому як це не передбачено законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: С.М. Сегеда

О.С.Комлева