Рішення № 59115385, 20.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6121/15-ц 20.07.2016 20.07.2016 20.07.2016

Справа № 489/6121/15-ц Суддя першої інстанції - Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/1633/16 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Бондаренко Т.З.

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними,

в с т а н о в и л а:

В вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 29 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1405/0708/45-008 за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 29 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 29 липня 2028 року.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між Банком та відповідачем було укладено договір іпотеки відповідно до умов, якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку АДРЕСА_1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі щодо вказаного кредитного договору.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_2, станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 668 029,89 грн. з яких: 575 108,21 грн. - тіло кредиту; 92 921,68 грн. - відсотки.

Посилаючись на вищевикладене ПАТ «Дельта Банк» просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1405/0708/45-007 від 29 липня 2008 року в сумі 668 029,80 грн. з яких: 575 108,21 грн. - тіло кредиту; 92 921,68 грн. - відсотки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., 29 липня 2008 року №3182. Предмет іпотеки складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 31,1 кв.м., шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020); визнати за ПАТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на квартиру АДРЕСА_1

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» в якому зазначав про те, що при укладенні кредитного договору йому не було повідомлено Банком про загальну вартість кредиту і як наслідок кредит було укладено на невигідних умовах. У разі якщо було відомо про дійсну загальну вартість кредиту, позичальник не уклав би договір кредиту. За таких обставин позичальник вважає, що Банк навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Також ОСОБА_2 посилається на те, що оскільки кредитний договір був укладений ним під впливом обману, як наслідок недійсним є і договір іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1405/0708/45-008 від 29 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, яка станом на 28 липня 2015 року, складає 668 029, 89 грн., з яких: 575 108,21 грн. - тіло кредиту; 92 921,69 грн. - відсотки, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовити, а його зустрічний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити, звернути стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк» та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 29 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір 1405/0708/45-008 за умовами якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 29 000 доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 29 липня 2028 року (а.с. 4-12).

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасну оплату ануїтентних платежів передбачених договором, належним чином виконувати свої зобов'язання по сплаті відсотків, комісій.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань взятих на себе за кредитним договором, 29 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 1405/0708/45-008-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., зареєстрований в реєстрі № 3186, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 31,1 кв.м., житловою площею 16,4 кв.м. та складається з однієї житлової кімнати, що належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 18-20).

Пунктом 10.3. іпотечного договору, передбачено право Банку обирати порядок звернення стягнення.

25 травня 2912 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором 1405/0708/45-008 від 29 липня 2008 року та іпотечним договором № 1405/0708/45-008-Z-1 від 29 липня 2008 року (а.с.27-31).

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 28 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 668 029,89 грн. з яких: 575 108,21 грн. - тіло кредиту; 92 921,68 грн. - відсотки (а.с.72 -85).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зокрема, на підставі п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способом захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пункт 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснює, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Обираючи спосіб стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, а не шляхом передачі права власності, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані положення норм та не врахував правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 грудня 2013 року, справа №6-124цс13.

Згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки та єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 18 липня 2016 року ОСОБА_2 є власником однієї квартири - АДРЕСА_1 загальною площею 31,1 кв.м, житловою площею 16, 4 кв.м. у якій він зареєстрований.

Станом на 14 січня 2016 року ринкова вартість зазначеної квартири відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності становить 277 557 грн. (а.с.110-143).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на нього є обґрунтованими.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині зазначення способу звернення стягнення підлягає зміні.

Однак, виконання зазначених вимог підлягає відстроченню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року

У задоволенні вимог Банку про визнання за ним права власності на квартиру слід відмовити, оскільки рішення суду про передачу права власності є підставою для реєстрації права власності в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а тому дані вимоги є зайвими.

Що стосується зустрічного позову, то колегія погоджується з висновком суду про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ч.1-3,5,6, ст. 203 цього Кодексу.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 20 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 зазначено, що правочини визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин , щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, з урахуванням положень вказаних вище норм дійшов вірного висновку про відсутність доказів щодо навмисного введення Банком в оману позичальника щодо умов договору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до підстав зустрічного позову, яким суд відповідно до ст. 212 ЦПК України дав належну оцінку, а тому не впливають на обґрунтовані висновки суду.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача з урахуванням пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 481 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 червня 2016 року в частині часткового задоволення первісного позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки змінити та викласти в такій редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1405/0708/45-008 від 29 липня 2008 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, яка станом на 28 липня 2015 року, складає 668 029, 89 грн., з яких: 575 108,21 грн. - тіло кредиту; 92 921,69 грн. - відсотки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 яка складається з однієї житлової кімнати - площею 16,4 кв.м., загальною площею 31,1 кв.м., ринковою вартістю 277 557 грн. та належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т., 29 липня 2008 року №3182, шляхом передачі права власності на квартиру іпотекодержателю за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 25 травня 2012 року - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк».

Рішення суду в частині відмови у задоволенні інших вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та зустрічного позову залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 5 481 грн.

Виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області в частині передачі права власності на зазначену квартиру на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року відстрочити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: