Рішення № 59112761, 01.07.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2867/16-ц

Провадження № 2/185/1934/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Палюх Т.Д., за участі секретаря Антощенка В.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі ТОВ «ЛК «Ваш Авто») з вимогою про захист прав споживача визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що 08 лютого 2016 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 003211, відповідно до якого, на думку позивача, товариство, як лізінгодавець, зобовязалось придбати у свою власність та передати йому у користування автомобіль Geeli Ermgrand X7, а позивач, як лізінгоодержувач, зобов»язався сплатити товариству передплату за транспортний засіб в сумі 43490грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого протягом кількох днів відповідач передасть йому в користування предмет лізингу.

Після сплати вказаної суми та підписання договору, повернувшись додому та уважно прочитавши договір, він зрозумів, що умови договору є несправедливими. Представник відповідача не роз"яснив позивачу, що сума 43490грн. не є авансом, а є адміністративним платежом, тобто винагородою за організаційні заходи, пов"язані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору. Предмет лізінгу не був переданий позивачу, а позивач зрозумів, що сплачені кошти йому не повернуть, оскільки укладений ним договор не передбачає його розірвання з ініціативи лізингоодержувача без втрати грошових коштів, сплачених ним відповідачу.

Такі умови позивач вважає несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності( п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків сторони - встановлюють жорсткі обов"язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця( порушення п.3 ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживача".

Також позивач посилався на нікчемність спірного договору як в силу статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач застосував нечесну підприємницьку практику, так і в силу статті 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально. Крім того, відповідач надає послуги фінансового характеру без отримання відповідної ліцензії згідно з нормами Закону України "Про фінансові послугт та державне регулювання ринків фінансових послуг"

У звязку з наведеним просив застосувати наслідки нікчемного та недійсного правочину і стягнути з ТОВ «ЛК «Автофінанс» на його користь сплачені за договором лізингу платежі в розмірі 43490грн. тв судові витрати на сплату судового збору 551,20грн.

Позивач в судове засіданні не з"явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, згоден на заочний розгляд справи.

Представник відповідача на неодноразові виклики до суду не з"явився, письмових заперечень суду не надав, про явку в судове засідання 01.07.2016року повідомлений належним чином, про що свідчить розписка в отриманні ним судової повістки, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд за правилами ст.ст. 224-226 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до виснову, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 лютого 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір фінансового лізингу№ 003211 з додатковим договором від 08.02.2016року та додатками №1 та №2, за умовами якого ТОВ «ЛК «Ваш Авто» зобовязалося придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіль Geeli Ermgrand X7, вартістю на дату підписання договору 16411,32 доларів США, що по обмінному курсу валют становить 434900грн. та передати цей автомобіль у користування позивача, який у свою чергу зобовязався до отримання предмету лізингу оплатити передбачені цим договором платежі та сплачувати за користування автомобілем щомісячні лізингові платежі в розмірі на момент укладення договору 255,49 доларів США, негайно повернути предмет лізингу у випадках, передбачених договором. Договір фінансового лізингу передбачав право позивача отримати автомобіль у власність за умови повної сплати вартості автомобіля та всіх витрат відповідача( а.с.9-17).

Згідно пункту 1.7 договору та додатку № 1 автомобіль передається у користування позивача не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок товариства авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, адміністративного платежу за організацію і оформлення даного договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісії за передачу автомобіля в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу.

Згідно додатку № 1 до договору визначено, що адміністративний платіж лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням цього Договору становить 10 % від вартості предмету лізингу, а саме: 1641,13 доларів США, або 43 490грн.( а.с.16).

08 лютого 2016року на виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив товариству платіж в розмірі 43490 грн., який у платіжному документі зазначений, як"авансовий платіж", а не комісійна винагорода відповідача, що й зумовило довіру позивача щодо призначення цього платежу, як авансу, тобто часткової передплати за автомобіль( а.с.18)

Однак відповідач відмовився передавати предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 43490 грн. є винагородою відповідача за організацію та оформлення договору, тобто, адміністративним платежом.

Судом встановлено, що умови пункту 1.4 оспорюваного договору (про те, що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, а за вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець) суперечать вимогам частини першої статті 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності автомобіля суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Також пункт 12.13 розділу 12 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Передбачене пунктом 1.7. вказаного договору зобовязання лізингоодержувача сплатити адміністративний платіж в розмірі 10% предмета лізингу за організацію оформлення даного договору виходять за межі переліку передбачених законом платежів, а тому вказаний пункт договору є недійсним, а вказані положення договору є несправедливими.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 08 лютого 2016 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

Тому умови договору фінансового лізингу від 8 лютого 2016 року з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки містять обмежені права лізингоодержувача як споживача послуг.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача ТОВ «ЛК «Ваш Авто» не має на надання послуг в сфері ринків фінансових послуг відповідно до умов Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 08 лютого 2016 року, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищевикладене, несправедливі умови договору фінансового лізингу, що характеризуються істотним дисбалансом прав та обов"язків сторін на користь відповідача, відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, відсутність доказів отримання відповідачем ліцензі, суд вважає, що позов про визнання недійсним договору підлягає задоволенню.

На підставі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв"язку з задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена ним сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 10,.11,88,212-215,218, 2240228 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача та стягнення коштів, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір фінансового лізингу від 08 лютого 2016 рок № 003211 з додатками, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" ( ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 24044) на користь ОСОБА_1, і.п.н.2060707538, сплачений адміністративний платіж в сумі 43490( сорок три тисячі чотиріста дев"яносто)грн. та судові витрати в сумі 551,20грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги та/або заяви про скасування заочного рішення, якщо така скарга та/або заява не подавались. У випадку подання апеляційної скарги або заяви про скасування заочного рішеннянабирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, або після перегляду заочного рішення судом, який його постановив, якщо рішення не було скасованеабо змінене.

Суддя Т. Д. Палюх