Рішення № 59112044, 19.07.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5051/15-ц

Провадження № 2/175/2066/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

19 липня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявоюОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним договору іпотеки, звільнення майна з-під арешту, виключення записів про обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, звільнення майна з-під арешту, виключення записів про обтяження, в якому просила визнати недійсним Договір іпотеки укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим №1620; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний запис №5680477 від 16.05.2014 року про обтяження іпотекою земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га; реєстраційний запис №5679953 від 16.05.2014 року про обтяження іпотекою житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23; реєстраційний запис №5678919 від 16.05.2014 року про обтяження земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23 кадастровий номер 1221455400:02:008:0367 площею 0,15 га, підстава виникнення обтяження - Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим №1620; реєстраційний запис №5678603 від 16.05.2014 року про обтяження житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23, підстава виникнення обтяження - Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим №1620; звільнити з-під арешту об'єкти нерухомого майна: житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23; земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23 кадастровий номер 1221455400:02:008:0367 площею 0,15 га; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний запис № 6113298 від 24.06.2014 року про обтяження земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23 кадастровий номер: 1221455400:02:008:0367 площею 0,15 га, підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, видавник ОСОБА_5, відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області; реєстраційний запис №6112843 від 24.06.2014 року про обтяження житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23, підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, видавник ОСОБА_5, відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Представник позивачки ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_6 надав суду заяву про розгляд справи без його та позивачки участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не зявилися повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.51,77, 76) та телефонограмою (а.с.64). 09 лютого 2016 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подала заяву на відкладення розгляду справи у звязку з операцією батька (а.с.36), 22 березня 2016 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подала заяву на відкладення розгляду справи у звязку з хворобою (а.с.56), 26 квітня 2016 року ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву на відкладення розгляду справи у звязку з хворобою (а.с.65), 07 червня 2016 року через канцелярію суду ОСОБА_2 подала заяву на відкладення розгляду справи у звязку зі смертю батька (а.с.79), 01 липня 2016 року ОСОБА_2 через канцелярію суду подала заяву на відкладення розгляду справи у звязку з хворобою (а.с.85), 18 липня 2016 року через канцелярію суду ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку з поганим самопочуттям та надала медичну довідку № 78 видану КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» від 18.07.2016 року, однак суд не приймає до уваги наданий доказ поважності причини відсутності у судовому засіданні та визнає неявку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не поважною та вважає за необхідне розглянути справу у їх відсутність враховуючи конкретні обставини справи, встановлені ст. 157 ЦПК Українистроки розгляду справи та те, що неявка відповідачів, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання без поважних причин згідност. 169 ЦПК Українине тягне відкладення розгляду справи.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право кожного на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановлений законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно дост. 9 Конституції Українита ст. ст.2,8 ЦПК України.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи враховується період з дня надходження до суду позовної заяви до завершення виконання рішення суду.

Право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (рішення ЄСПП у справі «ОСОБА_3 проти Італії»). Європейський суд дотримується думки, що неможливість особи домогтися виконання рішення протягом тривалого часу становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (рішення ЄСПП у справі «Шмалько проти України»). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (зокрема, рішення ЄСПП у справі «X і Y проти Нідерландів»), ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (рішення ЄСПП у справі «Лопез Остра проти Іспанії»).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються (для позивача це стаття 1 Першого Протоколу), має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі. На національному рівні має бути гарантований правовий захист задля реального забезпечення прав і свобод, передбачених цією Конвенцією, коли держава має певну свободу розсуду щодо форм засобів захисту, але, у всякому випадку забезпечує їх ефективність як на практиці, так і за законом: можливість розглянути вимогу за суттю і надати захист в сенсі запобігання чи припинення подальшого тривання стверджуванного порушення (зокрема, рішення ЄСПП у справі «Кудла проти Польщі»).

При вирішенні питання про поважність неявки відповідачів в судове засідання, суд керується наступним. Згідно з ч. 3ст. 27 ЦПК Україниособи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки. Відповідно дост. 157 ЦПК Українисуд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць. Провадження у справі відкрито 31 грудня 2015 року. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обовязком не тільки суду, а й осіб які беруть участь у справі. Тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.49).

Представник третьої особи Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник третьої особи Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.50).

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 319 ЦК України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 10.10.2007 року, ОСОБА_1 набула у власність будинок, розташований за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району по вул. Чапаєва, буд. 23 (а.с.26). Право власності на вказаний будинок було зареєстровано за позивачем у Дніпропетровському районному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.10.2007 року №16228828(а.с.27).

Вказаний житловий будинок було збудовано на земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 листопада 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №2028 (а.с.28), та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №281 (а.с.29). У подальшому, на підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 було отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 061459 від 19 лютого 2001 року (а.с.25). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5423.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2009 року право власності на домоволодіння за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 було визнано за ОСОБА_8 (а.с.20-21). Так, за заявою ОСОБА_1 03 серпня 2009 року заочне рішення по даній справі № 2-1610/2009 було скасовано, накладено арешт та заборона відчуження (а.с.22).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року у справі №2-3171 право власності на житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 було визнано за ОСОБА_9. Однак, вищевказане рішення було скасовано (а.с.19) та направлено на новий судовий розгляд, так рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року у справі 2-2114/10 у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання права власності було відмовлено (а.с.18).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року у справі №6-108/09 було затверджено мирову угоду, за якою ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_10 житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23, та визнано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,4353 га, на якій розташований цей будинок (а.с.24).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року у справі № 2-175/2589/14 витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 та земельну ділянку за цією ж адресою, визнано право власності на житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою за ОСОБА_1 (а.с.15-16). Даним судовим рішенням встановлено, що наразі титульним власником вказаного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, є ОСОБА_2, яка отримала його в якості дарунка від ОСОБА_10 Згідно даного рішення, позивачем в повній мірі доведено належність нерухомого майна: житлового будинку, розташованого за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 та земельної ділянки за цією ж адресою саме їй, а також наявність правових підстав для витребування її майна з чужого незаконного володіння. Крім того, враховуючи наявність на сьогоднішній день інших правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт нерухомого майна, їх реєстрацію в державних реєстрах правочинів, а також те, що згідно обраного способу захисту порушених прав вони не визнавались недійсними, суд, керуючись п. 10 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2013 року №6/5, визнав це рішення суду обов'язковим для державної реєстрації зі скасуванням записів про наявність права власності на: житловий будинок, розташований за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 та земельну ділянку за цією ж адресою, за будь-якими іншими особами, крім ОСОБА_1

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року другий абзац резолютивної частини заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 року викладено у наступній редакції: «Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, що має наступні характеристики: будинок (літ.А), прибудова (літ.АІ) загальною площею 395,7 кв.м., житловою площею 171,2 кв.м., тераса (літ а), сарай (літ.Б), альтанка (літ.В), басейн (бас), колодязі (К,К1), зливні ями (3/Я-3/Я2), огорожа №1-4, замощення (І) та земельну ділянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 221455400:02:008:0367, площею 0,15 га, визнавши право власності на житловий будинок та земельну ділянку за цією ж адресою за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код 875006449)» (а.с.17).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року у справі №2-175/2589/14 також було зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району вул. Чапаєва, буд. 23 та земельну ділянку за цією ж адресою за ОСОБА_1. Втім, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №45838290 від 19.10.2015 року, належне Позивачеві нерухоме майно наразі обтяжене.

Так, щодо земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про її належність ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.12.2013 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_11 за реєстровим №1368. При цьому, згідно інформаційної довідки вищенаведена земельна ділянка обтяжена іпотекою: запис про державну реєстрацію іпотеки №5680477 внесено приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року, підстава іпотеки - договір іпотеки від 16.05.2014 року, посвідчений тим же нотаріусом за реєстровим №1620, іпотекодержателем виступає ОСОБА_3.

Також щодо вказаної земельної ділянки містяться записи про обтяження: запис № 5678919 від 16.05.2014 року, обтяження виникло на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим №1620, обтяжувач - ОСОБА_3; та запис №6113298 від 24.06.2014 року, обтяження виникло на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606. Особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_2.

В свою чергу щодо житлового будинку за адресою: смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 860761 про його належність ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_12 за реєстровим №957 від 30.04.2013 року.

При цьому, згідно інформаційної довідки вищенаведений будинок обтяжено іпотекою: запис про державну реєстрацію іпотеки №5679953 внесено приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року, підстава іпотеки - договір іпотеки від 16.05.2014 року, посвідчений тим же нотаріусом за реєстровим №1620, іпотекодержателем виступає ОСОБА_3, іпотекодавцем - ОСОБА_2

Також щодо вказаного житлового будинку містяться записи про обтяження: запис № 5678603 від 16.05.2014 року, обтяження виникло на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим №1620, обтяжувач - ОСОБА_3; запис №6112843 від 24.06.2014 року, обтяження виникло на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_2.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватись і розпоряджатись своє власністю.

Згідно статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У даному випадку наявність вищенаведених записів про обтяження належного ОСОБА_1 майна обмежує права останньої у повній мірі реалізовувати правомочності власника, а поряд із цим - і зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку.

Так, згідно статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Водночас відповідно до п. 5 ч. 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з І відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Отже, наявність вищезазначених обтяжень щодо нерухомого майна - житлового будинку за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23 та земельної ділянки за цією ж адресою фактично унеможливлює державну реєстрацію права власності на таке майно за Позивачем на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року.

Так, рішенням за № 26910568 від 09.12.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області ОСОБА_13 відмовлено державній реєстрації прав ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок та земельну ділянку. У своєму рішенні державний реєстратор посилається, зокрема, на наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів: про іпотеку 5679953, 5680477, записів про обтяження іпотекою 5678603, 5678919, та відомостей про арешт - записи про обтяження 5678603, 5678919. Водночас такі обтяження накладено саме як на майно ОСОБА_2, у той час як у дійсності це майно ОСОБА_2 не належить. З цієї ж підстави таке майно не може виступати предметом іпотеки.

Так, у даному випадку договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.05.2014 року та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO за реєстровим №1620, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок і конституційні права людини, дозволяє незаконно заволодіти майном.

Зокрема, відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правилами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюванного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до роз'яснень п. п. 2, 4-7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно и статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В свою чергу відповідно положень ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності

У даному випадку ОСОБА_2 передала в іпотеку майно, яке у дійсності їй не належить, оскільки її право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано на підставі нікчемних правочинів.

Тобто, відповідач незаконно оформила на себе право власності на спірне нерухоме майно, передала його надалі в іпотеку, а тому до спірних правовідносин у даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 215-216 ЦК України.

Наразі за фактом шахрайських дій щодо земельної ділянки за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, 23 зареєстровано кримінальне провадження №12014040440000430 від 26.02.2014 року.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно положень ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Оскільки рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року у справі 2-2114/10 у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання права власності було відмовлено, усі дії та правочини щодо подальшого відчуження даного нерухомого майна суперечать моральним засадам суспільства і особи, які таке відчуження здійснювали, не мали необхідного обсягу дієздатності. Відповідно і ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу дієздатності для передачі вказаного майна в іпотеку. Натомість ОСОБА_1 як дійсний власник майна договір іпотеки не укладала. Тому оспорюваний правочин - договір іпотеки від 16.05.2014 року не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а тому такий договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.

Оскільки посвідчення договору іпотеки 16.05.2014 року було підставою для проведення реєстрації обтяжень нерухомого майна, яке у дійсності належить ОСОБА_1, цим порушено її права.

Відповідно ч. 9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Втім у даному випадку у зв'язку з тим, що договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, ОСОБА_1 вважає, що зареєстровані обтяження спірного нерухомого майна також підлягають виключенню з державного реєстру у судовому порядку. Така позовна вимога у даному випадку повністю узгоджується і з положеннями ст. 55 Конституції України, якими передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Отже, звернення ОСОБА_1 з такими вимогами до суду є її правом, чим остання і вбачає за доцільне скористатися.

Окрім цього, з огляду на наявні обтяження належного ОСОБА_1 нерухомого майна, де суб'єктом обтяження виступає Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, слід зазначити наступне.

З Інформаційної довідки вбачається, що обтяження житлового будинку та земельної ділянки за адресою: смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23 зроблено на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_2.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У даному випадку право власності ОСОБА_1 на майно, на яке накладено арешт, захищено (визнано) рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2014 року (заочним) у справі №2-175/2589/14 та Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.10.2015 року. Втім наявність зареєстрованих обтяжень унеможливлює реалізацію ОСОБА_1 своїх прав власника у повному обсязі.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976року № 6 (з наступними змінами і доповненням), за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до cт. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Україною 17.07.1997 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте у даному випадку з вищенаведених підстав право ОСОБА_1 на мирне володіння її майном порушено.

Окрім цього, Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1 Першого Протоколу) гарантує захист права власності і попереджає про недопустимість свавільного захоплення права власності, втручання держави в право безперешкодного користування та вільне володіння своїм майном. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені в десятиденний строк.

У п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державна реєстрація обтяжень здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Так, ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що є достатньо законних та обґрунтованих підстав для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.57,59,60 Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст.10, 57-61, 88,209,212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним договору іпотеки, звільнення майна з-під арешту, виключення записів про обтяження задовольнити.

Визнати недійсним Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 16 травня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 1620.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- реєстраційний запис №5680477 від 16.05.2014 року про обтяження іпотекою земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га;

- реєстраційний запис №5679953 від 16.05.2014 року про обтяження іпотекою житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23;

- реєстраційний запис №5678919 від 16.05.2014 року про обтяження земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га, підстава виникнення обтяження - Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим № 1620;

- реєстраційний запис №5678603 від 16.05.2014 року про обтяження житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23, підстава виникнення обтяження - Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького MHO ОСОБА_4 16.05.2014 року за реєстровим № 1620.

Звільнити з-під арешту об'єкти нерухомого майна:

- житловий будинок за адресою: смт. Кіровське Дніпропетровського району, вул. Чапаєва, буд. 23;

- земельну ділянку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

- реєстраційний запис № 6113298 від 24.06.2014 року про обтяження земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, буд. 23, кадастровий номер 1221455400:02:008:0367, площею 0,15 га, підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, видавник ОСОБА_5, відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області;

- реєстраційний запис № 6112843 від 24.06.2014 року про обтяження житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Чапаєва, 23, підстава виникнення обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20.06.2014 року № 43778606, видавник ОСОБА_5, відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі по 974 грн. 40 коп., з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяОзерянська Ж.М.