Вирок № 59111803, 12.07.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3966/16-к

(1-кп/199/274/16)

ВИРОК

іменем України

2016 року липня місяця 12 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання Капацин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015040000000932 від 27.09.2015 відносно:

ОСОБА_1, який народився 27.05.1987 року у місті Свердловськ Луганської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, працюючого за договором доручення в ФОП «ОСОБА_2В.» на посаді пішого курєра, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого в квартирі № 32, будинку № 1 по (проспекту Петровського) пр. І. Мазепи в місті Дніпро, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора Манукяна Г.Г.,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.09.2015 о 01:10 годині, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 982764 належить ОСОБА_1, рухався по Донецькому Шосе, зі сторони вул. Богомаза в бік вул. Терещінківської (Червоного Казацтва) в місті Дніпро.

В ході руху на зазначеній ділянці автодороги, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись з перевищенням максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті, не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я себе і громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, та її змінам, маючи обєктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_5, який рухався з право на ліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля, не вжив своєчасно заходів щодо зменшення швидкості та застосування своєчасного екстреного гальмування, у результаті чого скоїв наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5 навпроти будинку № 121 по вулиці Донецькому Шосе в місті Дніпро, після чого втік з місця пригоди.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. (б), 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е,), 12.4. Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3 б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;

- п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год».

Порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 перебуває в причинному зв'язку з настанням події даної дорожньо- транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця у лівій параорбітальній області, субкон'юктивального крововиливу лівого ока, саден в лобній області; закритих переломів тіл 5-го, 6-го шийних хребців та вивиху 2-го шийного хребця; закритої травми черева та органів малого тазу, закритих переломів кісток тазу з порушенням цілісності тазового кільця (крила клубової кістки ліворуч, обох лобкових та сідничних кісток зі зміщенням уламків), розриву сечового міхура та уретри, гематоми позачеревного простору, з явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритого перелому зовнішньої лодижки правого гомілковостопного суглобу з задовільним стоянням уламків; закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у верхній третині зі зміщенням уламків та явищами гемартрозу лівого колінного суглобу; закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині зі зміщенням уламків; численні садна тулуба. Виявлені тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу за умов дорожньо-транспортної пригоди. За своїм характером виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених вище, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і суду показав, що він дійсно 27.09.2015, приблизно о 01:10 годині, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по Донецькому Шосе, зі сторони вул. Богомаза в бік вул. Терещінківської (Червоного Казацтва) в місті Дніпро, де здійснив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_6, який рухався навпроти будинкуу № 121 по Донецькому шосе в місті Дніпро. В цей момент він знаходився в стані шоку, у звязку з чим втік з місця скоєння злочину, не надавши потерпілому ОСОБА_6 першої медичної допомоги та не викликавши карету швидкої допомоги. На наступний день після вчинення наїзду на потерпілого ОСОБА_6 він звернувся до лікарні, де йому зазначили які тілесні ушкодження спричиненні потерпілому та які медичні препарати йому необхідні. Після чого був затриманий співробітниками поліції. Обвинувачений ОСОБА_1, просив суд при визначенні покарання врахувати те, що з моменту скоєння наїзду на ОСОБА_6 по теперішній час він відшкодував сімї потерпілого у якості відшкодування заподіяної шкоди грошові кошти в сумі 31 163,65 гривень. Стосовно уточненого цивільного позову потерпілого, обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_6 визнає повністю, як в частині моральної шкоди так і матеріальної. Просить призначати йому покарання не повязане з позбавлення волі та без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1, з врахуванням повного визнання ним вини, у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 27.09.2015 року з фото-таблицею та схемою до нього, відповідно до якої проведені необхідні виміри на перехресті вулиці Червоного Козацтва з Донецьким шосе в місті Дніпро, де відбувся наїзд на пішохода, на час огляду з 02.50 години до 03.10 годині стан покриття сухе, чисте (відсутня волога, пил, бруд, пісок, нафтопродукти), дорожнє покриття загальною шириною 12.8 м, призначено для руху в одному напрямках, має три смуги для руху в одному напрямку, які розділені смугами. На проїзній частині нанесені лінії горизонтальної розмітки білого кольору згідно розділу 34 Правил дорожнього руху 1.5. До проїзної частини примикає бордюрний камінь. Огляд проводився у темну пору доби. Дана ділянка проїзної частини освітлюється міським електропостачанням. Наявність приладів відео спостереження на місці ДТП та за напрямками руху не виявлено. Видимість з загального місця водія з увімкненим ближнім світлом фар не обмежена. Обєктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху не виявлено. Наявність слідів, що свідчать про переміщення обєктів на місці пригоди після ДТП не виявлено. Транспортний засіб з місця дорожньо-транспортної пригоди зник На місці дорожньо-транспортної пригоди виявлений фрагмент битого скла автомобіля;

- протоколом огляду від 27.09.2015, відповідно до якого оглянутий автомобіль НОМЕР_3 червоного кольору, який має пошкодження на капоті в районі правої фари; пошкодження номерної рамки; розбите лобове скло; пошкодження даху; розбите заднє скло; пошкодження радіаторної решітки. Як зазначив в присутності понятих обвинувачений ОСОБА_1 вищезазначені пошкодження автомобіля виникли внаслідок наїзду на пішохода 27.09.2015 приблизно о 01:10 годині, рухаючись по Донецькому Шосе, зі сторони вул. Богомаза в бік вул. Терещінківської (Червоного Казацтва) в місті Дніпро;

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № СХТ 982764, відповідно до якого автомобіль НОМЕР_3 належить ОСОБА_1;

- полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 8319948, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована строком до 04.08.2016;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.09.2015 у ОСОБА_1 ознак спяніння не виявлено;

- довідкою з КО «Швидкої медичної допомоги», відповідно до якої ОСОБА_7 доставлений до приймального відділення з діагнозом: Закрита травма живота;

- висновком судово-медичної експертизи № 1174-е від 23.03.2016, згідно якого в ході проведення експертизи у потерпілого ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травма, струсу головного мозку, синця у лівій пара орбітальній області, субконюктивного крововиливу лівого ока, саден в лобній області; закритих переломів тіл 5-го, 6-го шийних хребців та вивиху 2-го шийного хребця; закритої травми черева та органів малого тазу, закритих переломів кісток тазу з порушенням цілісності тазового кільця (крила клубової кістки ліворуч, обох лобкових та сідничних кісток зі зміщенням уламків), розриву сечового міхура та уретри, гематоми позачергового простору, з явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритого перелому внутрішньої лодижки правого гомілковостопного суглобу з задовільним стоянням уламків; закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у верхній третині зі зміщенням уламків та явищами гемартрозу лівого колінного суглобу; закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині зі зміщенням уламків; численних саден на тулубі. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди, з наступними фазами травмування: удар виступаючою частиною автомобіля в ліву нижню кінцівку, закидання тіла на капот, вітрове та заднє скло, відкидання тіла, з послідуючим падінням його на шляхове покриття та ковзання його по дорожньому покриттю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отриманні незадовго до надходження його на стаціонарне лікування, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. За своїм характером виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної тупої травми тіла, згідно п.п. 2.1.2, 2.1.3 «е,л,н,о» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричиненні від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючи частини рухомого транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди, тобто і за механізмом вказаним слідчим у постанові. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричиненні від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли зі значною силою, якими могли бути виступаючи частини рухомого транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди, з наступними фазами травмування: удар виступаючою частиною автомобіля в ліву нижню кінцівку, закидання тіла на капот, вітрове та заднє скло, відкидання тіла, з послідуючим його падінням на шляхове покриття та ковзання його по дорожньому покриттю. Враховуючи вищевказане можливо вказати, що в момент первинного контакту ОСОБА_6 знаходився у вертикальним або близькому до нього положенню, був звернутий лівою бічною поверхнею до травмую чого предмету та в момент наїзду знаходився в кроковому положенні;

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 5/10.4-302 від 12.04.2016, згідно якого оцінюючи ознаки, що вказують на розташування місця наїзду і слідові інформацію, наявну в матеріалах провадження, необхідно дійти висновку, що визначити експертним шляхом розташування місця наїзду (у метрах) щодо меж проїзної частини і нерухомих орієнтирів не надається можливим. Однак аналіз наведених вище даних з матеріалів провадження та літературних джерел дає підставу стверджувати, що місце наїзду в повздовжньому напрямку розташовувалося на деякій відстані перед елементами слідової інформації «обув потерпілого», за напрямком руху до вул. Березинської. Також необхідно вказати, що у випадку якщо наїзд на пішохода відбувся при гальмуванні автомобіля «Дачія Логан», то по ширині проїзної частини дороги місце наїзду обмежено габаритною шириною автомобіля навпроти місця контакту на ньому. Швидкість руху автомобіля «Дачія Логан» згідно із довжини слідів гальмування шин коліс зафіксованих на проїзній частини дороги після ДТП перед гальмуванням була не менше ніж 88,5 км/г…..92,4 км/г. Розрахована швидкість руху автомобіля «Дачія Логан», яка дорівнює 88,5 км/г…..92,4 км/г є мінімальною, оскільки при розрахунках не враховуються витрати кінетичної енергії на деформація деталей ТЗ, витрачених при наїзді на пішохода, а частина слідів гальмування шин коліс автомобіля «Дачія Логан» могла не залишитися на проїзній частині. Врахувати витрати кінетичної енергії на деформацію деталей ТЗ, витрачених при наїзді за допомогою технічних розрахунків не є можливим оскільки в експертній практиці відсутня достатньо апробована методика;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.05.2016 з план-схемою до нього, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_4 та понятих вказав на обставини наїду його автомобіля НОМЕР_3 на пішохода ОСОБА_6, що мало місце 27.09.2015 приблизно 01:10 годині по Донецькому Шосе, зі сторони вул. Богомаза в місті Дніпро;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.05.2016 з план-схемою до нього, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 в присутності понятих вказав на обставини наїду автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 на нього, що мало місце 27.09.2015 приблизно 01:10 годині по Донецькому Шосе, зі сторони вул. Богомаза в місті Дніпро;

- висновком судової авто-технічної експертизи №5/10.1-429 від 19.05.2016, відповідно до якого, згідно показів ОСОБА_1, оцінити дії автомобіля «Dacia Logan» ОСОБА_8, згідно заданого на дослідження механізму ДТП не надається можливим, з причини технічної неспроможності даного механізму ДТП. Згідно показів потерпілого ОСОБА_6, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Dacia Logan» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно до вимог п.п. 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці в діях водія «Dacia Logan» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Dacia Logan» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який вину визнав повністю, щиро розкаявся, негативно оцінив свій злочин, повністю визнав цивільний позов потерпілого ОСОБА_6, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання та працевлаштування характеризується виключно з позитивної сторони, на протязі досудового розслідування та розгляду справи судом частково відшкодував заподіяну шкоду, оплативши частину витрат на лікування та харчування потерпілому, має на утриманні матір-пенсіонера ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд відносить: часткове відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, знаходження на утримання матері-пенсіонера ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину до обставин що, згідно ст. 66 КК України, помякшують покарання, оскільки він визнав свою вину, що характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки з призначенням додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки; позицію представника потерпілого адвоката ОСОБА_3, яка цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити, а також вважала можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання не повязання з позбавленням волі з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами; позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_4, які просили суд призначити обвинуваченому покарання не повязане з позбавленням волі , без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та цивільний позов задовольнити повністю.

При призначенні покарання, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_9, наявність обставин, що помякшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, крім вказаного, суд враховує наслідки, які настали від дій обвинуваченого, у зв'язку з чим суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, визначивши відбуття покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, з призначення додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки, оскільки дане спеціальне право не є його основним джерелом доходу.

Визначаючи відбуття покарання з випробуванням з призначення додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, крім вищенаведеного, враховує поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення ним злочину, а саме те, що ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що полягали у перевищенні швидкості, та знов порушив ПДР перевищивши швидкість, однак під час досудового розслідування та розгляду справи судом, добровільно відшкодував 31163.65 гривень потерпілому на лікування та має намір повністю відшкодувати заявлений потерпілим цивільний позов.

З огляду на вказане, саме, це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Представником потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 заявлений цивільний позов, який вона уточнила в судовому засіданні, та із врахуванням добровільного відшкодування обвинуваченим 500. 00 гривень, просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 18 592 гривень 31 копійки та моральну шкоду в розмірі 100000.00 гривень.

Прокурор Манукян Г.Г. позовні вимоги представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали повністю.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди, заподіяної в наслідок злочину, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 3 Конституції України, Людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Закон України, від 30.06.1993, № 3353-XII "Про дорожній рух", визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України ( ст. 53 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тому позовні вимоги про стягнення майнової шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягають повному задоволенню і з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягає стягненню сума в розмірі 18592.00 гривень 31 копійка.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

За таких обставин, враховуючи роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючихарактер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, в результаті отриманих травм, життєвих хвилювань, які переніс потерпілий після ДТП та переносить наразі, оскільки тривале лікування, враховуючи характер отриманих численних тілесних ушкоджень, на теперішній час продовжується, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, вважає суму 100000 гривень в якості компенсації моральної шкоди обґрунтованою і з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 підлягає стягненню сума в розмірі 100 000 гривень у якості відшкодування моральної шкоди.

Суд, задовольняючи повністю позовну заяву представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, враховує положення викладені у Постанові Верховного суду України від 20.01.2016 по справі №6-2808цс15.

Так, у даному правовому висновку йдеться про те,що відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166 - 1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

По даному кримінальному провадженню проведені: судова авто-технічна експертиза та судова транспортно-трасолгічна експертиза у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУМВС України в Дніпропетровської області, загальна вартість яких складає 1 407,36 гривень.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати повязані із проведенням судової авто-технічної експертизи та судової транспортно-трасологічної експертизи (рахунок №3111811700004 УДКСУ в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, МФО 805012 ЄДРПОУ 37989274, висновок експерта № 5/10.1-429 від 19.05.2016 в сумі 703,68 гривень та висновок експерта № 5/10.4-302 від 12.04.2016 в сумі 703,68 гривень), на загальну суму 1407,36 гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 331, 374 КПК України, повинен бути залишений без змін.

Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до п. 9) ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 2), 3), 4) ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, до набрання вироком законної сили залишити колишній домашній арешт.

Позовну заяву представника потерпілого ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії АН 178754) на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в результаті злочину 18 592 гривень 31 копійки (вісімнадцять тисяч пятсот девяності дві) гривні 31 копійку та в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000.00 (сто тисяч) гривень, а всього 118 592 (сто вісімнадцять тисяч пятсот девяності дві) гривні 31 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати повязані із проведенням судової авто-технічної експертизи та судової траснспортно-трасологічної експертизи (рахунок №3111811700004 УДКСУ в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська, МФО 805012 ЄДРПОУ 37989274, висновок експерта № 5/10.1-429 від 19.05.2016 в сумі 703,68 гривень та висновок експерта № 5/10.4-302 від 12.04.2016 в сумі 703,68 гривень), на загальну суму 1407,36 гривень.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_3 повернути за належністю ОСОБА_1 (том № 2 а.с. 35).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В. Дяченко

12.07.2016