Постанова № 59111509, 19.07.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.07.2016 справа №905/710/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від позивача:не зявився;від відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс», м.Горлівка Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.)у справі№905/710/16 (суддя Ю.О.Паляниця)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс», м.Горлівка Донецької областідоПублічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької областіпро стягнення 486589,40грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс», м.Горлівка Донецької області, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 486589,40грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки договір на постачання природного газу за регульованим тарифом є припиненим, відповідач має повернути невикористану передплату як безпідставно набуті грошові кошти за договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.) у справі №905/710/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що припинення дії укладеного сторонами правочину не свідчить про безпідставність перерахування коштів в сумі 486589,40грн, виходячи з того, що на момент такого перерахування відповідний договір був чинним, що виключає можливість застосування ст.1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.) у справі №905/710/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції апелянт посилається на невірне застосування ст.1212 ЦК України.

Так, за твердженнями скаржника, існування між сторонами договірних зобовязань, які згодом припинились, не виключає можливість застосування до правовідносин сторін ст.1212 ЦК України, оскільки зазначена норма права передбачає повернення майна і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначені доводи викладені з посиланням на постанову Верховного Суду України від 02.10.2013р. №6-88цс13 та на постанови Вищого господарського суду України з аналогічною позицією щодо застосування ст.1212 ЦК України.

Крім того, скаржник зазначає, що неприйняття до уваги місцевим господарським судом заяви відповідача про визнання позову є невмотивованим та таким, що порушує ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.05.2016р. (головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) було прийнято апеляційну скаргу до провадження, справу призначено до розгляду на 14.06.2016р.

Від відповідача через канцелярію отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Разом з тим, доказів наявності відповідних повноважень у особи, яка підписала зазначений відзив, не надано. В матеріалах справи відповідні докази також відсутні. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особа, яка підписала відзив, не належить до осіб, які мають право вчиняти дії від імені відповідача без довіреності. З огляду на це, відзив на апеляційну скаргу судовою колегією не приймається до уваги.

У звязку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_2, на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.

Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

На адресу суду надійшли пояснення позивача щодо відзиву відповідача на апеляційну скаргу, які судовою колегією розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 14.06.2016р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 19.07.2016р.

У звязку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_4, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду, в результаті автоматичної зміни сформовано наступний склад колегії: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

У судове засідання 19.07.2016р. представники сторін повторно не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка сторін не була визнана обовязковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

21.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс» (далі - споживач) був укладений договір №04-165-2012ПР на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі договір).

Відповідно до п.1.1 постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Розділом 4 договору сторони узгодили вартість послуг та порядок розрахунків. Так, пунктом 4.2 договору визначена вартість за 1000 куб.м газу на момент укладення договору.

Між сторонами по справі неодноразово було підписано додаткові угоди до вказаного договору, якими визначалася вартість за 1000 куб. м природного газу.

Умовами п.4.6 договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 2840607,16грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення: №289 від 21.01.2014р. на суму 169044,58грн., №164 від 11.02.2014р. на суму 240473,56грн., №1035 від 07.03.2014р. на суму 334532,14грн., №1116 від 12.03.2014р. на суму 337157,76грн., №1117 від 12.03.2014р. на суму 730169,92грн., №1886 від 11.04.2014р. на суму 229402,14грн., №2116 від 25.04.2014р. на суму 88815,00грн., №2341 від 13.05.2014р. на суму 120874,65грн., №3080 від 10.06.2014р. на суму 378429,34грн., №3940 від 15.07.2014р. на суму 211708,07грн.

Позивач стверджує, що переплата в сумі 2649800,81грн. утворилась внаслідок здійснення платежів на підставі зазначених платіжних доручень. У залишковій частині (295783,05грн.) переплата виникла за зобовязаннями сторін до 01.01.2014р.

Як вбачається зі змісту акту звірки розрахунків станом на 26.03.2015р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс» обліковується підсумкове сальдо у розмірі 486589,45грн.

Листом №15/1-1413 від 01.12.2015р. та заявою №15/1-395 від 21.03.2016р. Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» підтвердило наявність переплати у розмірі 486589,45грн. за договором №04-165-2012-ПР від 21.12.2011р.

За приписами п.10.1 договору він набирає чинності з 01.01.2012р. та укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В означеному порядку вказаний договір тричі був пролонгований: до 31.12.2013р., до 31.12.2014р., до 31.12.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2015р. позивачем направлено на адресу відповідача заяву №505 про припинення договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04-165-2012-ПР від 21.12.2011р. з 01.01.2016р. у звязку з припиненням господарської діяльності у місті Горлівка та повернення передоплати в сумі 486589,40грн.

У відповідь позивач отримав лист №15/1-1413 від 01.12.2015р. щодо надання інформації про припинення договору. В листі зазначено, що передплата в сумі 486589,45грн. є дійсною, а операції по платежам за поставлений природний газ керівництвом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» уважно розглянуті. Існуючий алгоритм розподілу коштів на момент оримання грошових коштів був встановлений постановою №247 від 26.03.2008р. Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ», грошові кошти отримані від споживачів природного газу, обовязково повинні були направлятись на рахунки Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». При цьому, постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015р. «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ», відмінено постанову Кабінету Міністрів України №247 від 26.03.2008р. З метою врегулювання вказаного питання, Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики комунальних послуг з пропозицією внести зміни до алгоритму розподілу коштів.

Таким чином, з огляду на неповернення Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» суми передоплати за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №04-165-2012ПР від 21.12.2011р. в розмірі 486589,40грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення зазначених коштів як безпідставно набутих з посиланням на ст.1212 ЦК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 ГПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будьякого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Сутність заявленого спору полягає у поверненні після припинення договору сплаченої суми попередньої оплати, на суму якої не було здійснено постачання, на підставі ст.1212 ЦК України.

Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зi сторін у зобовязанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про постачання природного газу, а отримання відповідачем суми стягуваної переплати відбулося на підставі договору, який є належною підставою для виникнення у його сторін відповідних прав та обовязків, відсутня безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Виходячи з обставин справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу не був розірваний у розумінні ст.653 ЦК України, оскільки заява №505 від 10.11.2015р. у розумінні п.10.1 договору, мала наслідком лише закінчення строку дії такого договору з 01.01.2016р., без подальшої його пролонгації.

Проте, за правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015р. у справі №904/5381/14, наведено аналіз кореспондуючих прав та обовязків у сторін договору поставки (як у випадку, що розглядається) та вказано наступне. Зобовязання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобовязання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права і обовязки сторін зобовязання. За загальним правилом зобовязання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК України, ст.202 ГК України). Ці підстави наведено у ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Таким чином, встановлений у спірних правовідносинах факт закінчення строку дії договору на постачання природного газу, не припинив зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільнив другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Крім того, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

При цьому, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (вказана позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14).

В даному випадку можливість повернення передоплати покупцю за умови доведеності не передачі товару продавцем у встановлений договором строк, передбачено ч.2 ст.693 ЦК України, яка виступає спеціальною нормою по відношенню до зазначеної позивачем ст.1212 ЦК України в правовідносинах, що розглядаються, що повністю відхиляє доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

При цьому, суд за власною ініціативою не може змінювати матеріально-правову підставу цього позову зі ст. 1212 ЦК України на ч. 2 ст. 693 ЦК України з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Саме позивачеві належить свобода вибору матеріально-правових підстав позовних вимог, матеріально-правовою підставою даного позову позивач обрав ст. 1212 ЦК України. У п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову) (вказана позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2016 у справі №910/17305/15).

Посилання апелянта на неприйняття до уваги місцевим господарським судом заяви відповідача про визнання позову судовою колегією не приймається, враховуючи сукупність доводів, зазначених в постанові.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.) у справі №905/710/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАР Альянс», м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.) у справі №905/710/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2016р. (повний текст підписано 25.04.2016р.) у справі №905/710/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 2 позивачу; 1 - відповідачу; 1 до справи; 1 ГСДО; 1 - ДАГС