Рішення № 59111107, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016№910/9648/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9648/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Креатив», м. Київ,

про стягнення 121 866,65 грн.,

за участю представників:

позивача - Бордуна О.І. (довіреність від 25.01.2016 №б/н);

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Креатив» (далі - ПрАТ «Креатив»): 15 284,80 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про фінансовий лізинг від 11.03.2014 №00009679 (далі - Договір); 88 466,24 грн. плати за користування об'єктом лізингу; 16 200 грн. збитків; 762,60 грн. пені; 232,89 грн. 3% річних; 920,12 грн. втрат від інфляції, а всього 121 866,65 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим у ПрАТ «Креатив» наявна перед позивачем заборгованість сумі 15 284,80 грн. за жовтень і листопад 2015 року; датою припинення Договору є 22.12.2015, а тому відповідач мав повернути об'єкт лізингу 22.12.2015, проте відповідачем не повернуто позивачу об'єкт лізингу, а продовжує й надалі користуватися об'єктом лізингу у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити 88 466,24 грн. плати за користування об'єктом лізингу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2016 порушено провадження у справі.

Представники сторін у судове засідання 18.07.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Представник позивача про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений у судовому засіданні 21.06.2016, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.06.2016 та розпискою.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав.

ПрАТ «Креатив» було надіслано ухвали господарського суду міста Києва від 27.05.2016 та від 18.07.2016 на адресу (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75), зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень за юридичною адресою відповідача, долученими до матеріалів справи.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 18.07.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та ПрАТ «Креатив» (лізингоодержувач) було укладено Договір, за умовами якого:

- лізингодавець придбає об'єкт лізингу та передає його лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг», а також іншими чинними положеннями українського законодавства (преамбула Договору);

- предметом лізингу за Договором є транспортний засіб, вказаний у Договорі, а саме: VW Golf VII 2.0 TDI, шасі НОМЕР_1, рік виробництва - 2014, двигун НОМЕР_2; об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача; лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера - продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об'єкт лізингу (пункт 3.1 Договору);

- для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався щомісяця здійснювати на користь лізингодавця платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 6.1 Договору);

- лізингові платежі перераховується лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) (пункт 6.5 Договору);

- сторони домовились вважати рахунки, видані ТОВ «Порше Лізинг Україна» та надіслані лізингоодержувачу, як це передбачено Договором, актами приймання-передачі відповідних послуг, укладеними сторонами (пункт 6.16 Договору);

- зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за Договором покладаються на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено Договором; лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту відправлення ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлено у Договорі або погоджено сторонами додатково; якщо лізингоодержувач не сплатить платежі (платіж) у вказаний строк, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 Договору; будь-які платежі за Договором поверненню лізингоодержувачу не підлягають, якщо інше не встановлено у Договорі; ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право на свій розсуд повернути частину будь-якого сплаченого лізингоодержувачем на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» платежу або весь платіж (пункт 6.17 Договору);

- сторони погодилися, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 Договору);

- у випадку прострочення сплати платежів за Договором до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу; штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ «Порше Лізинг Україна»: еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вирішить надіслати таку третю вимогу); компенсація будь-яких витрат, понесених лізингодавцем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до Договору; ТОВ «Порше Лізинг Україна» надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати, проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення випати компенсації (пункт 8.2 Договору);

- якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі; якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту надіслання першої вимоги, ТОВ «Порше Лізинг Україна» надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів; у випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Договору в односторонньому порядку за підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Договору; сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за Договором (підпункт 8.3.1 пункту 8.3 Договору);

- якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право розірвати Договір/відмовитися від Договору і витребувати об'єкт лізингу у лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (підпункт 8.3.2 пункт 8.3 Договору);

- лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір/відмовитися від Договору та право на повернення об'єкту лізингу у разі, якщо лізингоодердувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів (підпункт 12.6.1 пункту 12.6 Договору);

- у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору відповідно до пункту 12 Договору, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана ТОВ «Порше Лізинг Україна», впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту (пункт 12.9 Договору);

- у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору, ТОВ «Порше Лізинг Україна» прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат як страхові франшиза, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу (пункт 12.10 Договору);

- у випадках, передбачених пунктами 12.6 і 12.12, Договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13 Договору);

- лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна», повернути об'єкт лізингу лізингодавцю у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання Договору, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов Договору; якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вилучити (повернути) об'єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (пункт 13.1 Договору);

- лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ «Порше Лізинг Україна» у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу (пункт 13.5 Договору);

- якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, лізингодавець матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (пункт 13.6 Договору);

- усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з Договором і можуть виникати протягом строку дії Договору, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (пункт 16.1 Договору).

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З червня 2015 року відповідач умови Договору зі сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, а за жовтень і листопад 2015 року лізингові платежі не сплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем із лізингових платежів складає 15 284,80 грн. (1 665,41 грн. (частково несплачений щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року відповідно до рахунку від 05.10.2015 №00299471, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.10.2015) + 13 619,39 грн. (щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року відповідно до рахунку від 02.11.2015 №00304571, належного до сплати відповідно до плану відшкодування не пізніше 15.11.2015).

Відповідач доказів, що підтверджують сплату вказаних лізингових платежів суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 15 284,80 грн. боргу за Договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором надіслав відповідачу нагадування про несплату від 16.07.2015, від 04.08.2015 і від 17.08.2015.

Вимогою від 03.12.2015 №00009679 позивач вимагав сплатити заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомив про відмову від Договору, яка була отримана відповідачем 08.12.2015, що підтверджується листом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Мото Україна» від 27.01.2016 №43 стосовно вручення ПрАТ «Креатив» документів.

Відповідно до пункту 12.13 Договору у випадках, передбачених пунктами 12.6 і 12.12, Договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Враховуючи те, що вимогу було надіслано відповідачу 07.12.2015, Договір вважається розірваним 18.12.2015.

Що ж до повернення об'єкту лізингу, то він мав бути повернутий 21.12.2015 відповідно до пункту 12.9 Договору.

Разом з тим, 03.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса №102 про повернення об'єкта лізингу.

09.02.2016 державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо повернення об'єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса від 03.02.2016 №102.

Постановою вказаного відділу від 09.02.2016 було оголошено розшук майна - автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, рік випуску - 2014, реєстраційний НОМЕР_3 колір - сірий.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постановою державного виконавця Мехед О.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 01.06.2016 ВП №50111041 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03.02.2016 №102, та припинено розшук автомобіля.

Так, вказаною постановою встановлено, що ПрАТ «Креатив» повернуло ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Судом встановлено, що виконавче провадження було відкрито лише щодо повернення об'єкту лізингу.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем лише зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу.

У свою чергу, доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не подано.

Відповідно до пункту 6.18 Договору сторони погодилися, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач після припинення Договору продовжив користуватися об'єктом лізингу до травня 2016 року включно, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за користування об'єктом лізингу за грудень 2015 року у сумі 13 643,06 грн., за січень 2016 року у сумі 14 086,98 грн., за лютий 2016 року у сумі 15 072,48 грн., за березень 2016 року у сумі 15 486,80 грн., за квітень 2016 року у сумі 15 308,64 грн., за травень 2016 року у сумі 14 868,28 грн., а всього 88 466,24 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 232,89 грн. 3% річних і 920,12 грн. втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 232,89 грн. 3% річних і 920,12 грн. втрат від інфляції за такі періоди:

з 16.10.2015 по 16.05.2016 (нарахованих на 1 665,41 грн. заборгованості за жовтень 2015 року) сума 3% річних становить 29,16 грн.; втрат від інфляції - 131,65 грн.;

з 16.11.2015 по 16.05.2016 (нарахованих на 13 619,39 грн. заборгованості за листопад 2015 року) сума 3% річних становить 203,73 грн.; втрат від інфляції - 788,47 грн.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції та періодів ї нарахування, та встановлено, що періоди визначені позивачем вірно, проте суми неправильні.

Так, за перерахунок суду суми 3% річних і втрат від інфляції становлять:

з 16.10.2015 (оскільки 15.10.2015 є датою оплати лізингового платежу за жовтень 2015 року) по 16.05.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахованих на 1 665,41 грн. заборгованості за жовтень 2015 року) сума 3% річних становить 29,29 грн.; втрат від інфляції - 133,45 грн.;

з 16.11.2015 (оскільки 15.11.2015 є датою оплати лізингового платежу за листопад 2015 року) по 16.05.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку; нарахованих на 13 619,39 грн. заборгованості за жовтень - листопад 2015 року) сума 3% річних становить 204,85 грн.; втрат від інфляції - 802,87 грн.

Разом з тим, такий розрахунок сум 3% річних і втрат від інфляції може призвести до виходу суду за межі позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 232,89 грн. 3% річних і 920,12 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача.

Що ж до стягнення 762,60 грн. пені, то слід зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати платежів за Договором до лізингоодержувача застосовуються такі санкції, зокрема, пеня у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Позивач просить суд стягнути 762,60 грн. пені за такі періоди:

з 16.10.2015 по 16.04.2016 (нарахованих на 1 665,41 грн. заборгованості за жовтень 2015 року) сума пені становить 83,50 грн.;

з 16.11.2015 по 16.05.2016 (нарахованих на 13 619,39 грн. заборгованості за листопад 2015 року) сума пені становить 679,10 грн.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум і періодів нарахування пені та встановлено, що періоди нарахування пені визначені позивачем вірно, а сума пені нарахована позивачем не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за визначений позивачем період, а тому стягненню з відповідача підлягає 762,60 грн. пені.

Стосовно позовних вимог про стягнення 16 200 грн. збитків, з яких: 3 500 грн. і 700 грн. ПДВ - збитки у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса, а також 10 000 грн. і 2 000 грн. ПДВ - витрати на сплату юридичних послуг, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

У пункті 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначено, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У зв'язку з тим, що відповідачем на вимогу ТОВ «Порше Лізинг Україна» не було повернуто позивачу об'єкт лізингу, 03.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. було вчинено виконавчий напис нотаріуса №102 про повернення об'єкта лізингу.

03.02.2016 приватним нотаріусом Маринець О.С. за вчинення виконавчих написів, зокрема, за Договором, позивачу було виставлено рахунок №10 на загальну суму 84 500 грн. (без ПДВ).

Відповідно до платіжного доручення від 09.02.2016 №50027962 позивачем оплачено вказану суму у повному обсязі.

Пунктами 13.6 і 16.1 Договору встановлено, що якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, лізингодавець матиме право на вилучення об'єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з Договором і можуть виникати протягом строку дії Договору, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (пункт 16.1 Договору).

Таким чином, враховуючи, що Договором передбачено відшкодування відповідачем понесених позивачем витрат з оплати вчиненого виконавчого напису, то позовні вимоги в частині стягнення 3 500 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 700 грн. ПДВ на суму збитків, то чинним законодавством України не передбачено нарахування податку на додану вартість на суми понесених збитків.

Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У пунктах 6.3 і 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, позивачем невірно визначена правова природа грошової коштів у сумі 12 000 грн., оскільки вказані витрати позивача є витратами на правову допомогу, які розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Отже, враховуючи, що позивачем не подано суду доказів на підтвердження того, що юридичні послуги були надані позивачу саме адвокатом, то суд вважає за необхідне відмовити ТОВ «Порше Лізинг Україна» у задоволенні вимог щодо стягнення 12 000 грн.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Креатив» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 31146251) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пров. Павла Тичини, 1В; адреса для листування: 01001, м. Київ, а/с 199 товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Вернер», представник Виговська А.К.; ідентифікаційний код НОМЕР_4): 15 284 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 80 коп. заборгованості; 88 466 (вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 24 коп. плати за користування об'єктом лізингу; 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. збитків; 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп. пені; 232 (двісті тридцять дві) грн. 89 коп. 3% річних; 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 12 коп. втрат від інфляції і 1 637 (одну тисячу шістсот тридцять сім) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2016.

Суддя О. Марченко