Рішення № 59111027, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/10486/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" простягнення 7 262,05 грн. Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивачів : не з'явилися

Від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" про стягнення 7 262,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/10486/16, розгляд справи призначено на 29.06.2016р.

24.06.2016р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що на думку відповідача, позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, оскільки позивачем не надано звіту про визначення вартості матеріального збитку, що був би виконаний фахівцем з відповідною кваліфікацією; величина суми вимоги не враховує величину фізичного зносу складників, які потребували заміни в результаті пошкодження. Також позивачем не було надано фото пошкоджень та акту огляду пошкодженого транспортного засобу; представника відповідача не було запрошено як зацікавлену особу на огляд пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, відповідач, разом з відзивом надав звіт № 47485 від 04.10.2015 про визначення вартості матеріального збитку (КТЗ Cherry Eastar, д.р.н АН1566ЕМ), складений ТОВ "Юніверсал Асістанс-Україна". Відповідно до даного звіту вартість відновлювального ремонту зурахуванням зносу складає 8 211,12 грн.

У судове засідання 29.06.2016 представники сторін не з'явились,

Розгляд справи було відкладено на 18.07.2016.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2016 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки, про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.07.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТА Прилад» (надалі - Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0672076/1005/15. Відповідно до даного договору було застраховано автомобіль «CHERRY EASTАR», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску. Строк дії договору з 20.01.2015р. до 19.01.2016 р.

17.08.2015 року в м. Києві по пр. Г. Сталінграду у районі буд. № 1-А сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автокрану «КАМАЗ», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Cherry Eastar», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Відповідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 02.10.2015., встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні вищевказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини, і шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності).

У відповідності до рахунку на оплату № 8287 від 19.10.2015, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «МАХА - Україна», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Cherry Eastar», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 14 104,65 грн. з ПДВ.

02.11.2015р. позивачем складено страховий акт № 2300084273, відповідно до якого сума страхового відшкодування становить 14 104,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 14 104,65 грн., була перерахована на рахунок авторемонтного підприємства, що підтверджується платіжним дорученням: № 0045639 від 03.11.2015р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони - автокрану «КАМАЗ», державний реєстраційний номер № НОМЕР_2, на момент ДТП було застраховано у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Здорово", тобто відповідачем, за полісом № АС/6687831, який відповідно до полісу прийняв на страхування ризик настання цивільно-правової відповідальності внаслідок ДТП, внаслідок експлуатації автокрану «КАМАЗ», державний реєстраційний номер № НОМЕР_2.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи - автокрану «КАМАЗ», державний реєстраційний номер № НОМЕР_2, застрахована у відповідача, 19.01.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди на суму 14 104,65 грн. у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України.

У відповідь на вимогу позивача, відповідачем було частково сплачено страхове відшкодування в сумі 6 842,60 грн., що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в 7 262,05 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п.9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем до відзиву було додано звіт № 47485 від 04.10.205 про визначення вартості матеріального збитку, при обчисленні якого було застосовано коефіцієнт фізичного зносу у розмірі 0,4883.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.

Позивачем не спростовано перед судом належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України висновок оцінювача по встановленню коефіцієнту зносу деталей застрахованого автомобіля.

Про призначення судової експертизи з порядку ст.41 ГПК України позивач клопотання не заявляв.

Серед іншого, позивачем не спростовано обраховану оцінювачем по наведеній у Методиці формулі вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі - 8 211,12 грн, з урахуванням зносу його деталей - 0,4883.

Доводи позивача щодо обов'язку відповідача здійснити виплату без врахування коефіцієнту зносу деталей застрахованого автомобіля судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - Позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїх постановах від 14.06.2016 у справі № 910/14337/15 та від 29.06.2016 у справі № 909/1011/15.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86-Н, код ЄДРПОУ 33637321) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23510137) 1 368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 82 коп. - страхового відшкодування та 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.