Рішення № 59110894, 19.07.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 р. Справа № 909/409/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна", вул. Грушевського, 21,м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Траян" вул.Вільна,40,м. Івано-Франківськ,76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 обласна рада вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ

про відшкодування шкоди у сумі 50 892,25 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н., від 11.04.16

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 31.05.16

від третьої особи: не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Траян" про відшкодування шкоди у сумі 50 892,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що у зв"язку з розірвання договору оренди нерухомого майна від 11.02.13 позивачем звільнено орендовані приміщення та демонтовано конструкції (про що складено акт обстеження від 02.02.16), чим завдано збитків позивачу на суму 50892,25грн.

В судовому засіданні 14.07.16 оголошувалася перерва до 15.07.16.

Ухвалою суду від 15.07.16 відкладено розгляд справи на 19.07.16.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, визнав факт демонтажу та пояснив, що ним демонтовано конструкції, які є власністю відповідача, оскільки вони придбані та встановлені його коштом.

Від третьої особи представник не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вислухавши представника позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002 року, укладеного між Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області та ТзОВ Траян, приміщення по вул. Старозамкова, 2 в м. Івано-Франківську площею 122,05 кв.м. передані в оренду для офісу ТзОВ «Траян».

Пунктом 2 зазначеного договору сторони погодили, що приміщення памятки архітектури площею 122,05 кв.м здаються за актом технічного огляду, що підписується сторонами і становить одне ціле з цим договором. Обмір площі орендованого приміщення, потрібний ремонт і правила користування ними встановлюються тим же актом.

Згідно п.23. охоронно-орендного договору №16 від 26.09.2002 року Орендаря зобовязано провести до 30.12.2002 року ремонтно-реставраційні роботи, зазначені в акті технічного огляду стану пам'ятки архітектури п.III 1,2, що додається до договору.

В свою чергу, в розділі III ОСОБА_2 технічного огляду стану пам'ятки архітектури від 26.09.2002р.(який є невідємною частиною договору №16 від 26.09.2002 ) визначено обовязок орендаря (відповідача) провести ремонт приміщення, коридору, замінити інженерні мережі, встановити метало-пластикові вікна згідно обсягу робіт за кошторисом, погодженим орендодавцем.

Листом управління містобудування та архітектури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації від 07.10.02 №381/08-10 ТзОВ фірму Траян повідомлено про те, що управління не заперечує проведенню ремонтно-реставраційних робіт у приміщенні по вул. Старозамкова,2 в м. Івано-Франківську, при наявності дозволу.

25.10.2002 року відповідачем одержано дозвіл, виданий державним науково-реставраційним управлінням на виконання внутрішньо-реставраційних робіт в пам'ятці культурної спадщини місцевого значення (колишній монастир Тринітаріїв на вул. Старозамкова, 2) на основі проектно-кошторисної документації.

Протоколом про розширення орендованого приміщення ТзОВ фірми Траян від 30.09.02 підтверджується, що за час оренди приміщення в будинку №2 на вул. Старозамкова,2 орендар ТзОВ фірма Траян провела ряд покращень в пам'ятці архітектури місцевого значення, зокрема провела ремонт приміщення загального користування, замінила електромережу, провела ремонт санвузла та інше.

На підтвердження того, що саме ТзОВ фірма Траян за власний кошт встановило металопластикові вікна, підвіконники, електро-газові прилади обліку, двері, плінтуси, світильники, кабелі, провело монтажні роботи, тощо підтверджується наданими відповідачем квитанціями, накладними та актами виконаних робіт.

Пп.ж)п.9 зазначеного договору сторони погодили, що орендар повинен по закінченню терміну чинності договору передати орендодавцеві памятку архітектури у повній цілості з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами.

11.02.13(після закінчення терміну дії охоронно-орендного договору від 26.09.02) між ОСОБА_1 міською радою, Товариством з обмеженою відповідальністю Траян та Державним науково-реставраційним управлінням Івано-Франківської області укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець (ОСОБА_1 обласна рада) передала орендареві (Товариству з обмеженою відповідальністю Траян) в строкове платне користування частину приміщень другого поверху площею 220.5 кв.м по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківську.

Факт передачі спірного приміщення в оренду підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.15.

Пунктами 5.1, 5.1.1 даного договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором, зокрема у разі погіршення стану об"єкта оренди з вини орендаря, орендар відшкодовує орендодавцеві нанесені збитки, при умові, що не зможе довести, що погіршення сталося не з його вини.

Згідно з п.7.4. Договору, у разі припинення або розірвання цього договору, поліпшення Об'єкта оренди, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця і які можна відокремити від Об'єкта оренди не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря.

Відповідно до рішень ОСОБА_1 обласної ради від 03.02.14 №1188-27/2014 та від 21.08.15 №1744-38/2015 утворено Комунальне підприємство "ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна" та передано йому на баланс та в оперативне управління приміщення, що є предметом спірного договору оренди.

17.11.15 між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору оренди від 11.02.13, якою замінено балансоутримувача - Державне науково-реставраційне управління Івано-Франківської області на Комунальне підприємство "ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна".

01.12.15 у з"язку з достроковим припиненням за взаємною згодою сторін договору оренди нерухомого майна від 11.02.13 відповідачем передано орендодавцю орендоване майно, про що складено та підписано сторонами акт приймання-передачі від 01.12.15.

Разом з тим, 02.02.16 комісією з обстеження нерухомого майна по вул.Старозамкова, 2 в м.Івано-Франківську здійснено обстеження спірного приміщення з метою встановлення відповідності його стану санітарним і технічним вимогам, про що складено акт від 02.02.16. Із зазначеного акта вбачається, що демонтовано вікна з підвіконниками і відливами, зруйновано відкоси, демонтовано багети та плінтуси, розетки, вимикачі, світильники вирвано з кріпленнями, демонтовано систему пожежної сигналізації, відстуні прилади обліку електроенергії, газу, води, радіатори опалення, а інженерні мережі непридатні до використання.

Позивачем вживалися заходи щодо відшкодування збитків шляхом звернення до Управління Національної поліції в Івано-Франківській області (заява №53 від 19.02.16), однак листом №154/108/04/20-2016723 від 12.03.16 ГУНП в ОСОБА_1 йобласті повідомило позивача про те, що ознак кримінального порушення в даному випадкеу не виявлено, а вбачаються цивільно-правові відносини.

В судовому засіданні представник відповідача факт демонтажу вищезазначених конструкцій ( крім плінтусів) визнала, вказавши, що вони є власністю орендаря, оскільки придбані та встановлені його коштом.

З метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення, у відповідності до п. 5.1.1. Договору, позивач звернувся до субєкта оціночної діяльності ОСОБА_4 щодо визначення розміру збитків. Згідно звіту №16/15/02 визначення розміру матеріального збитку вартість матеріального збитку становить 50892,25грн.

Доказів відшкодування завданого збитку відповідачем суду не подано.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

В силу ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, згідно наведених правових норм, між сторонами у справі виникли зобов"язальні відносини на підставі спірного договору оренди.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідної вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 626 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,а кредитор має право вимагати від

боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Відповідно до ч.2 ст.778 ЦК України, якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Згідно зі ст.18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню, а згідно зі ст. 27 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Вартість поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди, компенсації не підлягає.

Судом встановлено, що у відповідності до умов охоронного договору №16 відповідачем проведено ремонтні та монтажні роботи в орендованому приміщенні у період 2002-2003 роки. По закінченню терміну дії даного договору між сторонами у справі укладено договір оренди 11.02.13 і відповідачу передано в оренду нежитлові приміщення з усіма проведеними відповідачем вищезазначеними ремонтними та монтажними роботами, що не заперечується сторонами.

В той же час, у зв"язку з достроковим припиненням договору оренди від 11.02.13, відповідачем повернуто орендовані приміщення та здійснено демонтаж конструкцій, зафіксованих в акті обстеження від 02.02.16. Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов даний факт (демонтаж) визнала, та з посиланням на п.7.4 договору оренди від 11.02.13 ( абз.6 стор.3 відзиву на позов) зазначила, що відповідач правомірно скористався своїм право на відокремлення усіх встановлених ним речей. Однак дані твердження судом до уваги не приймаються, оскільки ремонтні та монтажні роботи відповідачем здійснювалися на підставі охронного договору №16 та відповідно до пп.ж)п.9 охоронного договору №16 від 26.09.02 по закінченню терміну чинності даного договору об"єкт оренди підлягав передачі орендодавцеві у повній цілості з усіма поліпшеннями, переробками і перебудовами. Посилання представника відповідача на п.7.4 договору оренди від 11.02.13 є безпідставними, оскільки даний договір не має зворотньої дії в часі та не може застосуваватися до правовідносин, які виникли раніше.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків/шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012, яка згідно з ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України).

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Виходячи зі змісту наведеного, суд контстатує, що на відповідача покладено обов"язок щодо повернення майна у належному стані, відтак дії відповідача, що призвели до пошкодження спірного майна, судом розцінюються як протиправна поведінка відповідача, яка є доведеною наявними в матеріалах справи доказами. Посилання відповідача на те, що акт обстеження від 02.02.16 не є належним доказом у справі, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем визнано факт демонтажу. За таких обставин, наявний причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача щодо демонтажу конструкцій, позивач зазнав збитків у вигляді пошкодження орендованого майна на загальну суму 50892,25грн.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

У зв'язку з цим, суд вважає доведеним розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення, оскільки розрахунок розміру збитків визначено суб"єктом оціночної діяльності, висновок якого суд вважає належним та допустимим доказом у справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

При цьому суд не погоджується із доводами відповідача про те, що даний висновок не відповідає вимогам щодо форми та змісту висновку судової експертизи ( абз.8 стор.4 відзиву на позов), оскільки до даного звіту застосовуються положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яким даний звіт не суперечить.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання ( ст.614 ЦК України).

Таким чином, умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу в порушення вимог ст.614 Цивільного кодексу України, ч.1ст.33 ГПК України та п.5.1.1 договору оренди від 11.02.13 відповідачем не доведено.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття визначених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

В силу ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління(ст.24 Господарського кодексу України).

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності(ст.137 Господарського кодексу України).

В контексті наведеного, позов підлягає до задоволення.

Судові витрати у справі за приписами статті 49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.11, 16, 526, 611, 614, 626, 629, 759, 778, 779, 785, 116 Цивільного кодексу України, ст. 24, 133, 137, 173, 174, 193, 216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду майна", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст.ст. 1, 33, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов комунального підприємства "ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Траян" про відшкодування шкоди у сумі 50 892,25 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Траян» (Код ЄДРПО 19299938, м.Івано-Франківськ, вулиця Вільна, 40) на користь Комунального підприємства «ОСОБА_1 обласної ради з експлуатації майна» (Код ЄДРПОУ 39088370, м. Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, 20) завдану шкоду в розмірі 50 892 (п 'ятдесят тисяч вісімсот девяносто дві) гривні 25 коп та 1378,00(одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.16

Суддя Матуляк П. Я.