Ухвала суду № 59110789, 19.07.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 липня 2016 р. Справа № 902/599/16

Суддя господарського суду Білоус В.В., розглянувши матеріали

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф.613)

до:ТОВ "Евромакс-агро" (22133, Вінницька обл., Козятинський р-н, с.Махнівка, вул.Київська, 75)

про розірвання договору фінансового лізингу № 001166 від 28.10.2014 р., про стягнення 75 423,70 грн., про вилучення предмета лізингу

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон" звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом № 1064 від 12.07.2016 р. до ТОВ "Евромакс-агро" про розірвання договору фінансового лізингу № 001166 від 28.10.2014 р., про стягнення 75 423,70 грн., про вилучення предмета лізингу.

Згідно п.2 ст.54, в позовній заяві має бути вказано повне найменування сторін.

Всупереч вказаним вимогам позивачем в позовній заяві не вказано повного найменування організаційно - правової форми відповідача, а тільки вказано ТОВ "Евромакс-агро".

Згідно п.2 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Згідно п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі.

Виходячи з підпункту 2.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Виходячи з підпункту 2.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.2.10, 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Зокрема, за поданим у здійсненні виконавчого провадження позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону України "Про виконавче провадження") судовий збір сплачується таким чином, як зазначено в абзаці першому цього підпункту. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Позивачем в позовній заяві пред'явлено три позовні вимоги.

Із позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 001166 від 28.10.2014 р., з огляду на приписи Закону України "Про судовий збір", позивач мав сплатити 1 378 грн. судового збору.

Із позовної вимоги про стягнення 75 423,70 грн., з огляду на приписи Закону України "Про судовий збір", позивач мав сплатити 1 378 грн. судового збору.

Згідно п.2.2, 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Позивачем в позовні заяві вказано, що вартість предмету лізингу складає 478 800 грн..

Тому, із позовної вимоги про вилучення предмета лізингу вартістю 478 800 грн., з огляду на приписи Закону України "Про судовий збір", постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. позивач мав сплатити 7 182 грн. судового збору (478 800 грн. х 1,5%= 7 182 грн.).

З огляду на викладене, за подання до суду позовної заяви в якій пред'явлено три позовні вимоги, а саме: про розірвання договору фінансового лізингу № 001166 від 28.10.2014 р., про стягнення 75 423,70 грн., про вилучення предмета лізингу вартістю 478 800 грн. позивач мав сплатити 9 938 грн. судового збору (1378 грн. + 1378 грн. + 7 182 грн.= 9 938 грн.).

Всупереч вимогам вказаної норми закону позивачем за подання до суду позовної заяви із вказаними вимогами сплачено 9 691,34 грн. судового збору. Недоплата судового збору за подання до суду позовної заяви № 1064 від 12.07.2016 р. складає 246,66 грн. (9 938 грн. - 9 691,34 грн.= 246,66 грн.).

Згідно п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору в установленому розмірі і порядку.

Згідно ч.1 ст. 56, п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при подані позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. До позовної заяви мають бути додані документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Із змісту ч.1 ст. 56, п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України вбачається, що доказом направлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів має бути оригінал опису вкладення до листа, а не інший доказ.

Разом з тим, всупереч вимогам вказаної норми закону до позовної заяви надано фіскальний чек органу поштового зв'язку від 12.07.2016 р. із якого не вбачається, що саме направлялося відповідачу.

Тому фіскальний чек органу поштового зв'язку від 12.07.2016 р. не може бути доказом надіслання позовної заяви № 1064 від 12.07.2016 р. з додатками відповідачеві і не розцінюється судом як належний доказ надіслання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що до позовної заяви не додано доказів - оригіналу опису вкладення, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви № 1064 від 12.07.2016 р. та доданих до неї документів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Тому позовна заява і додані до неї матеріали підлягають поверненню на підставі п.2,4,6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Питання про повернення судового збору в даній ухвалі не вирішується з огляду на приписи ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 22, 54, 55, 56, 57, п.2,4,6 ч.1 ст. 63, ст.ст. 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" № 1064 від 12.07.2016 р. на 7-ми аркушах разом з матеріалами на 27-ми аркушах та конвертом повернути позивачу.

2. Копію ухвали надіслати позивачу, відповідачеві рекомендованим листом.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01133, м.Київ, вул.Кутузова, 18/7, оф.613)

3 - відповідачу (22133, Вінницька обл., Козятинський р-н, с.Махнівка, вул.Київська, 75)