Постанова № 59108937, 20.07.2016, Білопільський районний суд Сумської області

Справа №573/1186/16-а

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2016 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу за адміністративним позовом Конотопської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього, дитини-сироти ОСОБА_1 до комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району», треті особи: державний навчальний заклад «Сумське міжрегіональне вище професійне училище», департамент освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2016 року заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього, дитини-сироти ОСОБА_1 до КЗ Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що у 2014 році ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти та направлено до Улянівської спеціальної школи-інтернату на повне державне утримання. По закінченню вказаної школи ОСОБА_1 не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі 7673 грн. 50 коп. ОСОБА_1 відноситься до соціально незахищеної категорії населення, не має рідних, які б піклувалися про його добробут, а опікун, яким є державний навчальний заклад «Сумське міжрегіональне вище професійне училище», не звернувся до суду за захистом його прав. 06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до Конотопської місцевої прокуратури, в якій зазначив, що від працівників прокуратури у червні 2016 року він дізнався про те, що йому не доплатили кошти при закінченні інтернатного закладу та просив прокуратуру представляти його інтереси в суді з цього приводу. Також місцевою прокуратурою отримана письмова згода від законного представника неповнолітнього ДНЗ «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» щодо здійснення представництва інтересів останнього. Тому, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах неповнолітнього, дитини-сироти ОСОБА_1 із вищезазначеним позовом. Просить визнати протиправною бездіяльність КЗ Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» щодо недорахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зобовязати відповідача нарахувати і виплатити неповнолітньому одноразову грошову допомогу в сумі 7 673 грн. 50 коп.

Прокурор Лащенко О.О. у судовому засіданні позов підтримала, обґрунтувавши обставинами, викладеними в позовній заяві та пояснила, що відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено виплату одноразової допомоги випускникам навчальних закладів у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. При цьому вказана норма закону встановлює прямий обовязок навчальних закладів за власний рахунок забезпечити виплату грошової допомоги усім своїм випускникам, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема, на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, або на тих, хто із них працевлаштувався. Протеадміністрація Улянівської спеціальної загальноосвітньої школи інтернату виплатила випускнику ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 42 грн. 50 коп., що дорівнює 2,5 неоподаткованим мінімумам доходів громадян, встановленого п.п. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», хоча питання одноразової грошової допомоги врегульоване лише Законом і дія вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України на неї не поширюється. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становив 1 286 грн., з 1 вересня - 1 378 грн. Таким чином ОСОБА_1, як дитині-сироті у віці до 18 років, при закінченні навчального закладу повинна бути нарахована та виплачена грошова допомога у розмірі 7 716 грн. замість 42 грн. 50 коп., яку він фактично отримав, а отже йому не доплачено 7673 грн. 50 коп.

Представник відповідача директор комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, суду зазначила, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випускники навчальних закладів із числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Порядок і розмір таких виплат визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» №226 від 05 квітня 1994 року. Вказана постанова є діючою і не суперечить вимогам вищезгаданого Закону. Відповідно до п.п. 1 п. 13 постанови №226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів. Представник відповідача вважає, що, виходячи із зазначених вище положень постанови Кабінету Міністрів України, дітям, позбавленим батьківського піклування, при їх вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 грн. 50 коп. Така позиція узгоджується і з розясненнями Міністерства освіти і науки України від 21 квітня 2015 року. Також з огляду на розяснення, які викладені в п. 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року по справі №19-рп/2011, де зазначено, що бездіяльністю є невиконання повноважень, передбачених законодавством, представник відповідача зазначає, що не є бездіяльністю вчинення особою активних дій з часткового виконання обовязку, передбаченого законодавством, наприклад: виплата у меншому розмірі, ніж визначено законом, а тому позовні вимоги прокурора про визнання бездіяльності комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» є безпідставними. Посилаючись на викладені вище обставини, директор комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» ОСОБА_2 у задоволенні позову прокурора просила відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - державного навчального закладу «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» та неповнолітній ОСОБА_1 у судове засідання не прибули.

Представник третьої особи - департаменту освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації у судове засідання також не зявився. Директор департаменту надіслав відгук на позовну заяву прокурора, в якому зазначив, що відповідно до ст. ст. 8, 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», постанови Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року №1149 «Про деякі питання розподілу обсягу між бюджетних трансфертів», яка втратила чинність 11 лютого 2015 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №435 «Про затвердження формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами», яка набрала законної сили 01 січня 2016 року, випускники навчальних закладів із числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи при їх працевлаштуванні після закінчення навчального закладу. У звязку з викладеними обставинами директор департаменту освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації просить відмовити у задоволенні позову прокурора.

Заслухавши прокурора, представника відповідача, повно, всебічно і обєктивно дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозвязку, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно із поновленим свідоцтвом про народження серії І-БП №009495, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції, ОСОБА_1 народився 30 жовтня 1998 року в місті Краснодон Луганської області, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис за №11 від 12 серпня 2005 року. Батьками останнього записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І - БП №010812, виданого виконкомом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області 01 липня 2005 року, ОСОБА_4 померла 15 грудня 2004 року (а.с. 16).

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 509 від 21.10.2014 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, влаштовано до комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» (а.с. 17).

Наказом по Улянівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернату № 75-ОД від 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 відраховано зі школи-інтернату у звязку із закінченням навчального закладу (а.с. 11).

Із довідки Державного навчального закладу «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» від 02 вересня 2015 року № 421 вбачається, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання у вказаному навчальному закладі на 1 курсі в групі №10 за професією штукатур, маляр, лицювальник-плиточник. Наказ про зарахування №3 «З-УД» від 01 вересня 2015 року (а.с. 12).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо, зокрема, мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку; мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

У статті 1 зазначеного Закону визначено, що дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки.

На теперішній час та на час виникнення спірних правовідносин діє Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», підпункт 1 пункту 13 якої передбачає, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається, зокрема, грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а підпунктом 4 пункту 13 встановлено, що учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається, зокрема, одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».

Частиною другою статті 9 вказаного Закону встановлено, що витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Суд приходить до висновку, що посилання відповідача і департаменту освіти і науки Сумської ОДА, який є третьою особою на стороні відповідача, на статті 25 та 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», які, на думку останніх, конкретизують зміст ч. 7 ст. 8 вказаного Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги саме при працевлаштуванні, оскільки після випуску з Улянівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Білопільського району ОСОБА_1 продовжив навчання у ДНЗ «Сумське міжрегіональне вище професійне училище» і не був працевлаштований, а отже одноразова грошова допомога у розмірі шести прожиткових мінімумів не підлягала виплаті цій особі та ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має декларативний характер щодо виплати вказаної допомоги, оскільки для реалізації цієї норми необхідні відповідні підзаконні нормативні акти Кабінету Міністрів України, необґрунтовані з наступних підстав.

Згідно зі ст. 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Матеріальне забезпечення та виплата грошової допомоги регламентується пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2008 року №146 «Про деякі питання надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування» були внесені зміни до п.п. 4, 5 п. 13 вищевказаної постанови щодо збільшення виплати одноразової грошової допомоги з двох до шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, та дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебували під опікою (піклуванням), при їх працевлаштуванні.

Відповідно до ч. 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений вказаним Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.

Норми частини 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлюють обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії: тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становив до 01 вересня 2015 року 1218 гривень.

Випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років при випуску зі школи-інтернату мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 7 716 грн.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 21 серпня 2015 року відповідачем випускнику ОСОБА_1 була виплачена допомога у розмірі 42 грн. 50 коп., що складає суму не менше 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с. 15).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Норми ст. ст. 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в якій виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантується, забезпечується та охороняється державою.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами під час виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 КЗСОР «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» повинна була керуватись вимогами статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а не п», оскільки положення цієї постанови суперечать вимогам вказаного Закону.

Таким чином відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», тобто 7716 гривень, замість виплачених 42 грн. 50 коп.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні стосовно того, що зі свого боку вона, як директор комунального закладу, вживала всі необхідні дії для виплати випускникам школи-інтернату одноразової допомоги, у звязку з чим вимоги прокурора про визнання бездіяльності КЗСОР «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» є безпідставними, суд не приймає до уваги з огляду те, що в судовому засіданні вказані доводи не підтверджені. Крім того, в ході судового розгляду справи доведено той факт, що відповідач діяв всупереч положенням статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та не виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність КЗСОР «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», неравомірною та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3В одноразову грошову допомогу усумі 7 673 грн. 50 коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь Конотопської місцевої прокуратури Сумської області в рахунок повернення сплаченого судового збору 1378 гривень суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 судовий збір сплачено не позивачем, а прокуратурою Сумської області, яка у цій справі є представником позивача.

Із врахуванням того, що статтею 94 КАС України не передбачено повернення судового збору представникам сторін, суд приходить до висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь прокуратури Сумської області в рахунок повернення сплаченого судового збору у розмірі 1 378 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього, дитини-сироти, ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, задовольнити.

Визнати бездіяльність комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».

Зобов'язати комунальний заклад Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Білопільського району» нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», усумі 7 673 (сім тисяч шістсот сімдесят три гривні) гривні 50 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя