Ухвала суду № 59108721, 16.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2016 р. м. Київ К/800/57671/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

у справі №2а-2751/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі,

Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідачі) про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення коштів.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 21 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі і Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя стосовно ненадання висновку Головному управлінню Державного казначейства України в Запорізькій області щодо відшкодування позивачу податку на додану вартість за вересень - грудень 2008 року, січень, липень - вересень 2009 року у розмірі 2 333 049 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Податковий орган надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій у зазначеній частині - без змін.

Крім того, податковою інспекцією було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Також клопотання про заміну сторони правонаступником було заявлено казначейською службою, у зв'язку зі зміною його найменування на Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на викладене та надані докази перейменування відповідачів, судова колегія вважає, що заявлені клопотання підлягають задоволенню.

Враховуючи можливість вирішення даної справи на основі наявних у ній доказів, а також не прибуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів вирішила провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивачем, відповідно 20 жовтня 2008 року, 20 листопада 2008 року, 18 грудня 2008 року, 20 січня 2009 року, 20 лютого 2009 року, 18 серпня 2009 року, 21 вересня 2009 року, 20 жовтня 2010 року, 24 листопада 2009 року, 24 грудня 2009 року, 25 січня 2010 року, до податкової інспекції подано ряд податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, січень 2009 року, липень-грудень 2009 року.

До вказаних декларації позивачем були додані заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку.

Податковим органом складено довідки №519/08-04/00382094, №9/08-04/00382094, №36/08-04/00382094, №349/08-04/00382094, №399/08-04/00382094, №427/08-04/00382094, №108/08-04/00382094 «Про результати позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, листопад - грудень 2008 року, липень-грудень 2010 року».

Разом з тим, довідки, або акти перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року та січень 2009 року сторонами суду не надані.

За результатами проведених перевірок, відповідач зазначив про неможливість підтвердження заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вказані періоди, що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок.

Всього, відповідно до поданих декларацій та заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку позивачем заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 39 999 350,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що також визначено і підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України

За приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до підпунктів 7.7.3-7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Враховуючи те, що у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, податковий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання спірної суми бюджетного відшкодування, відтак сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням викладеного задоволення лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкової інспекції щодо ненадання висновку до органу Державного казначейства України про здійснення бюджетного відшкодування, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту суди правомірно задовольнили розглядувані позовні вимоги у повному обсязі, визнавши протиправною бездіяльність податкового органу та безпосередньо стягнувши з Державного бюджету України бюджетну заборгованість на користь платника.

Вказане не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при встановленні невірного способу захисту порушеного права позивача на стягнення суми бюджетного відшкодування.

Згідно статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

Разом з тим, на адресу Вищого адміністративного суду України 13 травня 2016 року (згідно штампу вхідної кореспонденції Вищого адміністративного суду України) надійшла заява позивача про відмову від адміністративного позову у зв'язку з частковим відшкодуванням заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн.

Відповідно до статті 219 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 та 113 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 112 КАС України передбачено, що суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, провадження у справі підлягає закриттю (пункт 2 частини першої статті 157 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 155 та статтею 157 цього Кодексу.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України розглянувши заяву позивача про часткову відмову від адміністративного позову, керуючись приписами статей 157 та 228 КАС України, вважає за необхідне задовольнити зазначену заяву та прийняти відмову від позову.

Відтак, відповідно до вимог зазначених процесуальних норм, суд касаційної інстанції дійшов висновків щодо наявності підстав для скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн. та закриття провадження у справі у зазначеній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

2. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області на Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області.

3. Прийняти відмову від позову Публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» у частині позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн.

4. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн. скасувати.

5. Провадження в адміністративній справі №2а-2751/10/0870 у частині позовних вимог про стягнення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за період вересень 2008 року, липень-вересень 2009 року у розмірі 2 125 674,77 грн. закрити.

6. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» задовольнити частково.

7. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №2а-2751/10/0870 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 207 547,23 грн. та справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.