Ухвала суду № 59108682, 13.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2016 року м. Київ К/800/23766/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року

у справі №826/18707/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «Русь» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 20 січня 2014 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позовні вимоги задовольнив, визнав нечинним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року №0000433930.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача на підставі наказу від 31 липня 2013 року № 262 «Про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку від 31 липня 2013 року № 231, № 232 та наказу від 09 серпня 2013 року № 315 «Про подовження строків проведення фактичної перевірки» провели перевірку позивача, за результатами якої 15 серпня 2013 року склали акт (довідку) фактичної перевірки від 15 серпня 2013 року № 0035/28/10/39/35534818, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме - незабезпечення позивачем своєчасного оприбуткування готівки у книгах обліку розрахункових операцій, а саме:

- готівкові кошти у розмірі 12 153,72 грн. на підставі фіскального Z-звіту від 07 травня 2013 року № 3409 оприбутковано в КОРО № 2665005126 р/10 - 07 травня 2013 року;

- готівкові кошти у розмірі 60 105,28 на підставі фіскального Z-звіту від 12 жовтня 2012 року № 2996 оприбутковано в КОРО № 2665005126 р/09 - 13 жовтня 2012 року;

- говіркові кошти у розмірі 20495,42 грн. на підставі фіскального Z-звіту від 19 липня 2013 року № 24 оприбутковано в КОРО № 2665006326 р/1 - 20 липня 2013 року;

- готівкові кошти у розмірі 59096,24 грн. на підставі фіскального Z-звіту від 20 липня 2013 року № 27 оприбутковано у КОРО № 2665006326 р/1 після 21 липня 2013 року.

Крім того, в ході проведення перевірки виявлено несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів шляхом обліку їх у КОРО №№ 2665016179 р/1, 2665016179 р/2, 2665005132 р/4, 2665005132 р/3.

Таким чином, встановлено несвоєчасне оприбуткування позивачем готівкових коштів у загальному розмірі 650 214,49 грн.

За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року № 0000433930, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 251 072,45 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності порушень з боку позивача вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення) в частині несвоєчасного оприбуткування позивачем готівкових коштів, оскільки у період з 07 травня 2013 року по 21 липня 2013 року Z-звіти позивачем роздруковувалися та обліковувалися у КОРО щодоби у межах 24-х годин після початку роботи відповідного касового апарату (проведення першої розрахункової операції).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказав на те, що позивачем оприбуткування коштів проводилося наступного календарного дня, що на його думку, призвело до несвоєчасного оприбуткування готівки у касі на суму 650 214,49 грн. та є порушенням вимог пункту 2.6 Положення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про безпідставність таких висновків відповідача з огляду на наступне.

Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Відповідно до пункту 7 наведених Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Отже, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Разом з тим, згідно з пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що режим роботи господарської одиниці, яка належить позивачу є цілодобовим, про що визначено пунктом 1.7 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року №19.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 07 травня 2013 року по 21 липня 2013 року Z-звіти позивачем роздруковувалися та обліковувалися у КОРО щодоби у межах 24-х годин після початку роботи відповідного касового апарату (проведення першої розрахункової операції). Так, в графі 1 «Дата» та в графі 2 «Номер Z-звіту (номер розрахункової книжки)» розділу 2 КОРО де вносяться записи про рух готівки, передбачено внесення інформації про Z-звіт, роздрукований після закриття зміни роботи РРО.

При цьому, як вбачається з наявних в справі копій фіскальних чеків, перші розрахункові операції після виконання Z-звітів на попередні зміни були проведені позивачем до закінчення зміни РРО, що в цілому не перевищувала 24 годин від її початку.

Відтак, суд попередньої інстанції, встановивши своєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі №826/18707/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.