Ухвала суду № 59108488, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/19555/16

19 липня 2016 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у даній справі.

В порушення вимог частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, заявником до касаційної скарги не доданий документ про сплату судового збору або документ, яким заявник звільняється від сплати судового збору або документ, який підтверджує звільнення від сплати судового збору.

Заявник просить відстрочити або звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Зазначені заявником підстави для звільнення від сплати судового збору не свідчать про таке матеріальне становище, за якого заявник позбавлений можливості сплатити судовий збір.

Також, ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на частину 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Наведені доводи не можуть бути підставами для задоволення клопотання виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Згідно із пункту 15 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду (частина 1 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Суд зазначає, що позивачем оскаржуються дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка виконує функції суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Отже, приписи статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин не застосовуються, оскільки в даному випадку заявлено позовні вимоги у сфері публічно-правових відносин, а не про захист порушеного права споживача.

Таким чином, заявник при зверненні до суду не довів тієї обставини, із якою чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судових витрат, тому заявлене ним клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

3. Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору або документ, яким заявник звільняється від сплати судового збору або документ, який підтверджує звільнення від сплати судового збору до 05 серпня 2016 року.

4. Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі неусунення зазначених недоліків касаційної скарги, відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику та вважатиметься неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Є. Донець