Ухвала суду № 59108375, 14.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/9751/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.

справа №757/31456/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачовій І.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Ступак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, третя особа - ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати недостовірною, такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, розповсюджену Генеральною прокуратурою України в особі в.о. Генерального прокурора України ОСОБА_5 в листі від 07 березня 2014 року, наступного змісту: «правоохоронними органами України розпочато ряд кримінальних проваджень за фактами злочинів, вчинених колишніми високопосадовцями, зокрема: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, колишнім Прем»єр-міністром України (привласнення коштів державного бюджету України ст.191 КК країни). У ході розслідування даних протиправних діянь перевіряються факти привласнення значних сум державних активів та їх подальше протиправне переведення за межі України»;

- зобов'язати Генеральну прокуратуру України спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 наступного змісту: «правоохоронними органами України розпочато ряд кримінальних проваджень за фактами злочинів, вчинених колишніми високопосадовцями, зокрема: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, колишнім Прем»єр-міністром України (привласнення коштів державного бюджету України ст.191 КК країни). У ході розслідування даних протиправних діянь перевіряються факти привласнення значних сум державних активів та їх подальше протиправне переведення за межі України» шляхом направлення на ім»я Голови представництва Європейського союзу Україні відповідного листа.

Вимоги обґрунтовує тим, що Генеральною прокуратурою України листом від 07 березня 2014 року Голові представництва ЄС в Україні повідомлено зазначену інформацію.

На думку позивача інформація є такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, оскільки відомості про вчинення кримінальних правопорушень, викладених у листі, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань тільки 07 травня 2014 року.

Повідомлена Голові представництва ЄС в Україні інформація стала підставою для застосування відносно особи ОСОБА_4 обмежувальних заходів згідно із рішенням Ради ЄС №2014/119/CFSP від 05 березня 2014 року.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 216 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви, посилається на недотримання ст.157 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Позивач та третя особа в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу з відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що листом №14/1/1-58 вих.14 від 07 березня 2014 Генеральна прокуратура України повідомила Голову представництва ЄС в Україні про те, що правоохоронними органами України розпочато ряд кримінальних проваджень за фактами злочинів, вчинених колишніми високопосадовцями, зокрема, ОСОБА_4, колишнім прем»єр-міністром України (привласнення коштів державного бюджету України ст.191 КК України). У ході розслідування даних протиправних діянь перевіряються факти привласнення сум державних активів та їх подальше протиправне переведення за межі України.

У листі також зазначається, що метою звернення є прохання підтримати зусилля України щодо встановлення, арешту та повернення до держави протиправно виведених активів, шляхом сприяння прийняття відповідного політичного рішення.

Згідно з даними витягу з кримінального провадження №42014000000000359 з Єдиного реєстру досудових розслідувань: «колишній голова НБУ ОСОБА_4, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, діючи всупереч вимогам Законів України «Про телебачення і радіомовлення» та «Національний банк України» видав рішення про створення телеканалу «БТБ», в результаті діяльності якого протягом 2011-2012 років неправомірно розтратив кошти державного бюджету України у розмірі 117,97 млн. грн. Особа, яку повідомлено про підозру: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1».

Датою надходження заяви про кримінальне правопорушення є 07 травня 2014 року.

Також судом установлено, що згідно даних витягів з кримінальних проваджень №42014000000000069 та № 42014000000000070 з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у реєстр 06 березня 2014 року внесено відомості про вчинення злочинів передбачених ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.209 КК України, у фабулі вказано на факти сприяння вищого керівництва держави, у тому числі першого віце-прем»єр-міністра України ОСОБА_4, заволодінню державним майном та коштами на суму понад 1 млрд. грн. та їх подальшою легалізацією.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент направлення на ім»я Голову представництва ЄС в Україні листа Генеральної прокуратури України №14/1/1-58 вих.14 від 07 березня 2014 року, інформація про вчинення злочинів колишніми високопосадовцями, зокрема і позивачем, перебувала на розслідуванні, а відтак недостовірної інформації не повідомлялось.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Стаття 32 Конституції України передбачає, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї.

Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст.2 Кримінального процесуального кодексу України №4651-VI від 13 квітня 2012 року завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 15 цього Кодексу визначає, що під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.

При цьому кримінальне провадження побудовано на принципах збирання, обробки, перевірки та оцінки інформації і прийняття відповідних рішень, зокрема і тих, які направлені на забезпечення певних заходів для виконання завдань кримінального провадження.

Зі змісту листа, у якому, за твердженням позивача, викладена недостовірна про нього інформація, убачається, що вищий орган прокуратури України з метою захисту майнових інтересів держави, щодо порушення яких розпочато кримінальні провадження, звернувся до представника ЄС в Україні задля сприяння у реалізації своїх функцій, що само по собі ґрунтується на визначених у ст.1, ч.2 ст.2 та Розділі ХІ Закону України «Про прокуратуру» функціях прокуратури.

Викладена у листі інформація не носить характеру недостовірної у тому розумінні, що були викладені завідомо неправдиві свідчення про особистість громадянина з метою принизити у будь-якому вигляді чи способі його честь, гідність та ділову репутацію або цілеспрямовано спотворити уявлення про його особистість (скомпрометувати), оскільки призначенням обігу цієї інформації є досягнення правових результатів.

Конституційний Суд України (п.2 рішення №8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року) вказав, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу (1540-06) не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Тобто, в контексті зазначеного та виходячи з обставин справи, слід розуміти, що якщо обмін інформацією здійснюється у колі спеціально уповноважених суб»єктів прийняття рішень, зміст інформаціє направлений для встановлення чи спростування юридичних фактів, розгляд яких віднесено до компетенції цих суб»єктів, то використана в процесі цього інформація про особу не може уважатися такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо дотримання принципу презумпції невинуватості позивача при повідомлені у листі інформації, що оспорюється, оскільки дані про доведеність вини позивача у скоєнні кримінальних правопорушень не зазначені.

Посилання апеляційної скарги на зміст рішення Генерального суду Європейського союзу від 28 січня 2016 року відхиляються колегією суддів, оскільки об»єктом оскарження було Рішення Ради Європейського Союзу стосовно обмежувальних заходів, та висновки Генерального суду не спростовують висновків суду у цій справі про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію, ураховуючи різні матеріально-правові вимоги і матеріальні правовідносини сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення ст.157 ЦПК України, якою визначені строки розгляду справи, відхиляються колегією суддів, оскільки не є обставинами, якими законодавством визначені як підстави для скасування рішення суду.

Обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов