Ухвала суду № 59108260, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 липня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року позов задоволено частково: стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 77.1/АК-01358.08.2 від 23 липня 2008 року в розмірі 3 379, 74 доларів США, пеню в розмірі 72326,44 грн., прострочену заборгованість щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 13327,72 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1353,90 грн.; 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 49,91 грн.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 225,35 грн.; інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2959,48 грн., а також судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовом в розмірі 1625,69 грн., що разом становить належну до стягнення суму в розмірі 91868,49 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову, оскільки позивачем не доведено обставини надання кредиту у валюті США та отримання відповідачем їх з подальшим перерахуванням продавцю транспортного засобу. Натомість ОСОБА_2 надала докази отримання та перерахування грошових коштів за кредитним договором у валюті України - гривні.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

_____________

Справа № 752/13988/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/7184/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача ПАТ «Родовід Банк» - ЛисийМ.С. у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 77.1/АК-01358.08.2, відповідно до умов п. 1.1. якого, банк відкрив відповідачу не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16950,44 доларів США з терміном повернення 23 липня 2015 року включно (а. с. 9-12).

Згідно п. 1.2. договору, кредитні кошти надаються виключно на наступні цілі: купівлю автомобіля та сплату страхових платежів.

Відповідно до п. 1.5. договору встановлено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 7,70 % річних.

Згідно з п. 3.6. договору, за порушення строків повернення кредитів та сплати процентів відповідач зобов'язався сплачувати банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.2. договору, банк має право у разі недотримання позичальником умов кредитного договору вимагати в односторонньому порядку дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

4 листопада 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору з зазначенням, що процентна ставка за кредитним договором встановлюється в розмірі 9,7 % річних (а. с. 14).

Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язалася починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 202,00 доларів США та нарахованими процентами, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку.

22 травня 2009 року між «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 77.1/АК-01358.08.2 від 23 липня 2008 року, яким п. 3.1.1. викладено у наступній редакції: «3.1.1. Починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до «10»-го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами та нарахованими процентами згідно з графіком платежів (додаток № 2 «Графік погашення заборгованості» від 22 травня 2009 року до кредитного договору № 77.1/АК-01358.08.2 від 23 липня 2008 року), який є невід'ємною частиною цього договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку № НОМЕР_1. Датою сплати заборгованості за кредитом та процентами є день зарахування коштів на рахунки, вказані у пунктах 1.3, 1.6 цього договору» (а. с. 15).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредиту 23 липня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк» було укладено договір поруки № 77.1/АК-01358.08.2-3/П (а. с. 26).

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 ст. 554 ЦК України визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки, поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з договору поруки, майном та грошовими коштами, на які може бути звернене стягнення у відповідності до чинного законодавства України.

Також встановлено, що 23 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 77.1/АК-01358.08.2-3.

Задовольняючи позов ПАТ «Родовід Банк» та стягуючи солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості, суд виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків за кредитним договором та договором поруки відповідно.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України закріплений обов'язковий характер зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ПАТ «Родовід Банк» (а. с. 18-19), відповідач ОСОБА_2 станом на 14 серпня 2015 року порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість:

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 3205,92 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 173,82 доларів США;

- сума простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту - 13327,72 грн.;

- сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (за весь період) - 263560,16 грн.;

- сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту (за весь період) - 9715,45 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту (за весь період) - 1353,90 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту (за весь період) - 49,91 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період) - 225,35 грн.;

- сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту (за весь період) - 2959,48 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 3379,74 доларів США та 291191,97 грн.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому, вимагати дострокового повернення, частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що за весь період прострочення загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та процентів по кредиту складає 273275,61 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статтей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року № 6-100цс14 частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що розмір пені, яку просить стягнути з відповідачів ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 273275,61 грн. значно перевищує розмір завданих банку збитків, що складаються з суми непогашеної заборгованості по кредиту у розмірі 3205,92 доларів США та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 173,82 доларів США, а разом - 3379,74 доларів США, а відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2015 року в національній валюті (3379,74 доларів США х 21,40) - 72326,44 грн.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача пені у розмірі 72326,44 грн., тобто зменшити пеню, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 3370,74 доларів США, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача. Також судом вірно стягнуто пеню в розмірі 72326,44 грн., прострочену заборгованість щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 13327,72 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту у розмірі 1353,90 грн.; 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 49,91 грн.; 3 % річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 225,35 грн.; інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2959,48 грн., що разом становить 90242,80 грн.

Доводи особи, яка подала скаргу, з приводу того, що банк не має права стягувати заборгованість за кредитним договором у валюті США, оскільки позивачем не доведено, що кредит надавався у іноземній валюті, а не в гривні, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, умовами укладених 23 липня 2008 року договорів: кредитним договором № 77.1/АК-01358.08.2, договором поруки № 77.1/АК-01358.08.2-3/П, договором застави транспортного засобу № 77.1/АК-01358.08.2-3, а також заявою ОСОБА_2 від 3 липня 2008 року про відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі не менше 16951,00 долар США та анкетою клієнта.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ПАТ «Родовід Банк» має ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (а. с. 39-42).

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д.Поливач