Постанова № 59107989, 18.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" липня 2016 р. Справа № 924/20/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1

на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р.

у справі № 924/20/15 (суддя Субботіна Л.О. )

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_1 міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Міністерства оборони України

2) Кабінету Міністрів України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: 1. Визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2003р. № 14 в частині погодження місця розташування об'єктів містобудування та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1

2. Визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії ОСОБА_1 міської ради від 07.04.2005р. № 25 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням

3. Визнання незаконним та скасування рішення 14 сесії ОСОБА_1 міської ради від 07.11.2007р. № 31 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4;

від відповідача - ОСОБА_5;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Міністерства оборони України - не з'явився ;

2) Кабінету Міністрів України - ОСОБА_6;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі №924/20/15 у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький до ОСОБА_1 міської ради м. Хмельницький про визнання незаконним та скасування рішення 13 сесії ОСОБА_1 міської ради від 17.09.2003р. № 14 в частині погодження місця розташування об'єктів містобудування та надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1, визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії ОСОБА_1 міської ради від 07.04.2005р. № 25 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням, визнання незаконним та скасування рішення 14 сесії ОСОБА_1 міської ради від 07.11.2007р. № 31 в частині надання земельної ділянки в короткострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів № 251/Б від 12.11.1981р., державного акту на право користування землею серія Б№041767 від 1981 року, ОСОБА_1 КЕЧ району, правонаступником якої є позивач, було надано в постійне користування 24,97 га землі для державних потреб, в тому числі земельна ділянка військового містечка №48 площею 3,65 га.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновку судового експерта №13-81/15, складеного 22.01.2016р., земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:18:002:0008, що була надана ОСОБА_2 відповідно до рішень ОСОБА_1 міської ради №14 від 17.09.2003р., №25 від 07.04.2005р., №31 від 07.11.2007р., на земельну ділянку військового містечка №48 площею 3,65 га відповідно до державного акту на право користування землею серії Б№041767 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт накладання спірної земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка №48 площею 3,65 га , матеріали справи не містять.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати, що земельна ділянка, яка була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 за спірними рішеннями ОСОБА_1 міської ради, належить до земель оборони та перебуває у постійному користуванні КЕВ м.Хмельницький згідно державного акту на право користування землею серія Б№041767 від 1981 року.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Квартирно-експлуатаційний відділ міста ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі №924/20/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

судом та у висновку № 13-81/15 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами справи № 924/20/15 не спростовано доводи КЕВ м. Хмельницький щодо того, що частина забудови магазину меблів у місті Хмельницький по проспекту Миру, 94/1, проведено на території військового містечка № 48 ОСОБА_1 гарнізону. З метою отримання доказів, що частина забудови території (земельних ділянок) у місті Хмельницькому по проспекту Миру, 94/1, яку надано ФОП ОСОБА_8 під магазин меблів, дійсно проведено на території військового містечка № 48 ОСОБА_1 гарнізону (далі - в/м № 48), використано наявну в КЕВ м. Хмельницький інформацію по в/м № 48 - правовстановлюючі документи в/м № 48 викопіювання з плану міста ОСОБА_1 земельних ділянок, які розташовані по проспекту Миру, 94-106/2;

при порівняні планів в/м № 48, відображених у державному акті на право користування землею серії Б № 041767 від 1981 року в/м № 48 (додаток 1) та матеріалів інвентаризації земель оборони 1993 року (додаток 2) зовнішні межі, теодолітні ходи та відстань між точками теодолітного ходу повністю відповідають один одному, вони ідентичні;

у плані матеріалів інвентаризації земель оборони 1993 року в/м № 48 відображено зовнішні межі містечка, теодолітні ходи та відстань між точками теодолітного ходу, які визначено у плані державного акта на право користування землею серії Б № 041767 від 1981 року в/м № 48;

порівняння зовнішнього охоронного периметру (огорожу) в/м № 48, який відображено в плані матеріалів інвентаризації земель оборони 1993 року та лінії які відображено у викопіюваннях з плану міста ОСОБА_1 земельних ділянок, які розташовані по проспекту Миру, 94-106/2, (в/м № 48 за даними обліку КЕВ також знаходиться за цією адресою) дає підстави стверджувати, що це є відображення одної і тої самої частини земельної ділянки;

ТОВ Добробут - Землевпоряд виготовлено для судової земельно-технічної експертизи за матеріалами справи № 924/20/15 три плани в/м № 48, всі вони різні і не відповідають фактичному стану;

зауваження експерта у висновку вказує на те, що останній не впевнений у правдивості, наданої йому ТОВ Добробут - землевпоряд інформації, а тому висновок експерта № 13-81/15 не може бути покладений в основу рішення суду. В свою чергу, суд, повно та всебічно не дослідивши доводи, не здійснивши належним чином їх правову оцінку, ухвалив рішення, всупереч нормам чинного законодавства, лише на підставі наданого експертом висновку, що є порушенням ст. 43 ГПК України.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

на підтвердження своїх порушених прав позивачем було надано суду державний акт на право постійного користування землею серія Б№041767 від 1981 року. Зазначений акт не містить жодних координат прив'язки земельної ділянки, адреси та державної реєстрації, що не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на час видачі акта, та на сьогодні;

неможливо співставити розташування земельної ділянки по проспекту Миру, 94/1, кадастровий № 8610100000:18:002:0008 по відношенню до земельної ділянки, яка нанесена на плані вищезазначеного державного акту на право постійного користування, оскільки вона є неідентифікованою;

відповідно до п. 4.4. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 16.06.2010 № 391/17686, у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки;

земельна ділянка по проспекту Миру, 94/1, кадастровий № 8610100000:18:002:0008 зареєстрована на праві власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 міської ради, та на праві оренди за ФОП ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.02.2015р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.08.2013р.;

згідно листа управління Держземагенства у ОСОБА_1 районі Хмельницької області від 09.02.2015р. № 29-2204-05-1610/2-15 будь-які відомості про земельну ділянку загальною площею 24,97 га, які передані КЕВ міста ОСОБА_1 згідно державного акту на право користування землею від 25.11.1981р. № 041767 до державного земельного кадастру не вносилися, кадастрові номера не присвоювались;

ФОП ОСОБА_2 відкрито користувалась земельною ділянкою з 2003 року, на спірній земельній ділянці здійснювалось будівництво об'єкту, а станом на 2007р. вже знаходився збудований об'єкт, тому будь-які твердження позивача про користування даною земельною ділянкою, є недостовірними;

відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ОСОБА_1 міською радою проводились громадські слухання щодо прийняття генерального плану міста, про що свідчать повідомлення в газеті ОСОБА_1 міської ради Проскурів від 22.11.2007р. №94-95 та від 06.12.2007р. № 98-99, а також протокол громадських слухань розробки генерального плану міста ОСОБА_1 від 27.11.2007р. Про затвердження генерального плану міста ОСОБА_1 було належним чином доведено до громадськості, а тому кожна фізична чи юридична особа мала змогу у випадку уточнення чи незгоди з генеральним планом звернутися зі своїми зауваженнями чи пропозиціями. Проте, на той час жодних заперечень від КЕВ м. Хмельницького з приводу приналежності чи категорії земель не надходило.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

18 липня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення інженера (із землекористування) Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1 в повному обсязі. Пояснив, що Державний акт не реєструвався у зв'язку із відсутністю фінансування, а також, що позивачем не були пропущені строки позовної давності. Представник вказав, що позивач не погоджується з висновком судової експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_9 Зазначив, що клопотання про проведення повторної експеризи не заявлялося, а у випадку призначення повторної експертизи представник не впевнений, що позивач матиме можливість її оплатити у зв'язку із відсутністю коштів. З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі №924/20/15 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представник ОСОБА_4, пояснив, що експертом не було враховано контур охорони, який збережений до цього часу, та невідомо точку прив'язки, яку обрав експерт. Також звертає увагу суду на те, що на даний час збереглися 2 поворотні точки, за допомогою яких можна визначити зовнішні межі земельної ділянки Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1.

Представник відповідача в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Вказала на те, що на генеральному плані міста ОСОБА_1 не зазначено, що поруч із земельною ділянкою ФОП ОСОБА_2 є землі оборони. Окрім того, представник звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи є висновок експерта, в якому вказано, що немає накладання земельних ділянок. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

ОСОБА_2 пояснила, що її земельна ділянка не накладається із земельною ділянкою позивача, оскільки на даний час ще збереглася огорожа Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1 і відстань між її огорожею та огорожею позивача становить близько півметра. Окрім того, ОСОБА_2 звернула увагу суду на те, що її земельна ділянка є сформованою та їй було присвоєно кадастровий номер.

Представника Кабінету Міністрів України пояснила, що у разі виявлення накладання земельних ділянок Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, то рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі № 924/20/15 є незаконним та необґрунтованим, а якщо ж таке накладання відсутнє, то рішення є законним.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім у справі (Т.3, а.с. 115-119), а також те, що явка представників сторін, третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Кабінету Міністрів України та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, рішенням тринадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради № 14 від 17.09.2003р. було погоджено місце розташування об'єктів містобудування та надана згода на розробку проекту землевідведення приватному підприємцю ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1.

Згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 885 від 09.10.2003р. приватному підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням на земельній ділянці площею 0,10 га по проспекту Миру, 94/1.

Разом з тим, ПП ОСОБА_2 було отримано ахітектурно-планувальне завдання №345, погоджене 24.06.2004р. управлінням архітектури ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради № 25 від 07.04.2005р. приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку, площею 1000 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 94/1 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 2 роки.

В подальшому, 30.11.2005р. ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №040574200116, згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по проспекту Миру, 94/1 загальною площею 1000 кв.м. строком на 2 роки до 07.04.2007р. під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням. Договір підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований у ОСОБА_1 регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", реєстр. №040574200116 від 30.11.2005р.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 672 від 14.06.2007р. було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1, загальною площею 1162 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 813-В від 26.07.2007р. оформлено право власності на вищевказану будівлю за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 27.07.2007р. на дане нерухоме майно. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 32508429 від 21.01.2015р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1, загальною площею 1162 кв.м.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради № 31 від 07.11.2007р. надано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1000 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 94/1 для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 5 років.

26.03.2008р. ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі №040874200052, згідно з п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням, яка знаходиться в м. Хмельницькому, по проспекту Миру, 94/1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1000 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням (п.п. 2, 3 договору). Відповідно до п. 8 договору він укладений на 5 років до 07.11.2012р. Договір підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований у ОСОБА_1 регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", реєстр. № 52 від 26.03.2008р.

Відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради № 75 від 31.10.2012р. поновлено договір оренди землі №040874200052 від 26.03.2008р., укладений з ФОП ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки, площею 1000 кв.м. за адресою: м.Хмельницький, проспект Миру, 94/1 терміном на 10 років шляхом укладення додаткової угоди.

15.08.2013р. ОСОБА_1 міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №040874200052 від 26.03.2008р.

Як убачається із витягу № 7985045 від 15.08.2013р. право оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:18:002:0008, площею 0,10 га за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 94/1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно листа управління архітектури та містобудування № 409/03-01-11 від 10.02.2015р. відповідно до плану зонування території міста ОСОБА_1 земельна ділянка по пр. Миру, 94/1 знаходиться у вторинній зоні ділової, громадської та комерційної активності районного значення.

У листі департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів № 407/02-01-11 від 10.02.2015р. визначено, що розпорядником (власником) земельної ділянки площею 0,1 га, сформованої за адресою: м.Хмельницький, проспект Миру, 94/1 являється ОСОБА_1 міська рада. Інформація стосовно того чи перебувала вищевказана земельна ділянка у власності, оренді чи постійному користуванні ОСОБА_1 КЕЧ відсутня.

Згідно листів управління Держземагенства у ОСОБА_1 районі № 29-2204-0.5-1612/2-15 від 09.02.2015р., № 29-2204-0.5-1611/2-15 від 09.02.2015р., № 29-2204-0.5-1610/2-15 від 09.02.2015р. будь-які відомості про реєстрацію Державного акта на право користування землею від 25.11.1981р. № 041767, виданого ОСОБА_1 КЕЧ, в управлінні Держземагенства у ОСОБА_1 районі відсутні, відомості про земельну ділянку, площею 24,97 га, яка вказана у даному акті, до державного земельного кадастру не вносилися, кадастрові номера не присвоювалися. Розпорядником земельної ділянки, площею 0,10 га за адресою: м. Хмельницький, проспект Миру, 94/1 являється територіальна громада міста ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 міської ради, станом на 09.02.2015р. дана земельна ділянка в землях запасу (резерву) ОСОБА_1 міської ради не перебуває.

Відповідно до листа департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів №584/03-01-11 від 24.02.2015р. в департаменті відсутня інформація про присвоєння адреси земельній ділянці площею 3,65 га, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 КЕЧ на підставі державного акту, виданого 1981 року за №041767 в м.Хмельницькому. Згідно довідки управління архітектури та містобудування № 1/12-176 від 07.02.20105р. військовому містечку № 48 по вул.Вінницьке шосе присвоєна адреса проспект Миру, 102/1-А.

В матеріалах справи знаходиться проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 під будівництво магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФОП ОСОБА_2, інвентаризація земельної ділянки в/ч в/м № 48 1993 року, обмінний файл на земельну ділянку по проспекту Миру, 94/1 за кадастровим номером 6810100000:18:002:0008.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015р. у справі №924/20/15 призначено судову земельно технічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта №13-81/15, складеного 22.01.2016р., земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:18:002:0008, що була надана ОСОБА_2 відповідно до рішень ОСОБА_1 міської ради №14 від 17.09.2003р., №25 від 07.04.2005р., №31 від 07.11.2007р., на земельну ділянку військового містечка №48 площею 3,65 га відповідно до державного акту на право користування землею серії Б№041767 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок грунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, спірні правовідносини виникли з приводу визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_1 міської ради.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено статус та повноваження сільських, селищних та міських рад.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Приписами ст. 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У відповідності до пунктів "а" та "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Нормою, визначеною 2 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень) унормовано, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з п. «б» ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Як передбачено частинами першою, другою та четвертою статті 77 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оброни" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Системний аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної форми власності та передумовою для укладення договору (договорів) оренди є рішення відповідного органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою від імені та в інтересах її власника.

Як вірно встановив суд першої інстанції, згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради народних депутатів № 251/Б від 12.11.1981р., державного акту на право користування землею серія Б№041767 від 1981 року, ОСОБА_1 КЕЧ району, правонаступником якої є позивач, було надано в постійне користування 24,97 га землі для державних потреб, в тому числі земельна ділянка військового містечка №48 площею 3,65 га. Рішенням тринадцятої сесії ОСОБА_1 міської ради № 14 від 17.09.2003р. погоджено місце розташування об'єктів містобудування та надана згода на розробку проекту землевідведення приватному підприємцю ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1. Згідно рішення ОСОБА_1 міської ради № 25 від 07.04.2005р. приватному підприємцю ОСОБА_2 надано в оренду вищевказану земельну ділянку для будівництва магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням по проспекту Миру, 94/1, а рішенням ОСОБА_1 міської ради № 31 від 07.11.2007р. дану ділянку надано в оренду для обслуговування будівлі магазину по продажу меблів та меблевої фурнітури з офісним приміщенням строком на 5 років.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, вважає, що частково земельна ділянка, яка передана в оренду ФОП ОСОБА_2 за вищевказаними спірними рішеннями, знаходиться на земельній ділянці військового містечка № 48 ОСОБА_1 гарнізону площею 3,65 га згідно державного акту на право користування землею серія Б№041767 від 1981 року, яка належить до земель оборони, що перебувають виключно в державній власності. При цьому, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність у встановленому законом порядку не проводилась, право користування КЕВ м. Хмельницький на вказану ділянку не припинялось. За таких підстав, позивач вважає, що спірні рішення органу місцевого самоврядування є незаконними, а тому останні належить скасувати.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 152 Земельного Кодексу України, п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного Кодексу України шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

За умовами ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства та спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

В п. 2.1. вказаної вище Постанови зазначено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

З огляду на наведене вище, колегія суддів констатує, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Відтак, за приватним підприємцем оформлено право оренди на земельну ділянку на підставі відповідних рішень міської ради, які є чинними та прийняті у порядку, встановленому законом.

Між тим, позивачем не надано належних доказів того, що межі земельної ділянки, якою користується приватний підприємець, накладається на межі земельної ділянки військового містечка.

Адже у матеріалах справи міститься висновок судового експерта, яким стверджується, що земельна ділянка кадастровий номер 6810100000:18:002:0008, що була надана ОСОБА_2 відповідно до рішень ОСОБА_1 міської ради №14 від 17.09.2003р., №25 від 07.04.2005р., №31 від 07.11.2007р., на земельну ділянку військового містечка №48 площею 3,65 га відповідно до державного акту на право користування землею серії Б№041767 від 1981 року не накладається, а тому розміри, площа, та конфігурація накладання не визначаються.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу (ч.3 ст. 41 ГПК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 9 наведеної Постанови ВГСУ питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інших належних та допустимих доказів у розумінні процесуального Закону щодо накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку військового містечка №48 площею 3,65 га , позивачем суду не надано.

За таких обставин, позивачем не доведено факт належності земельної ділянки, яка була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 за спірними рішеннями ОСОБА_1 міської ради, до земель оборони.

Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції не встановила правових підстав для визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, у звязку з чим вважає цілком законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про відмову у позові.

Водночас колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача щодо здійснення фізичною особою - підприємцем частини забудови магазину у місті Хмельницькому по проспекту Миру, 94/1, на територі військового містечка №48 ОСОБА_1 гарнізону. Адже, при встановленні такого факту належить враховувати, що Державний акт на право землекористування КЕВ міста ОСОБА_1 не зареєстрований в Державному земельному кадастрі, відповідно, не присовєно кадастрового немеру і не визначено точки координат на місцевості з вини позивача - КЕВ м. Хмельницького.

Не приймаються колегією суддів і аргументи позивача з приводу того, що висновки суду першої інстанції базуються лише на висновку судового експерта, який є завідомо неправдивим. При цьому колегія суддів ураховує, що саме позивачем було заявлено у суді першої інстанції клопотання про призначення у даній справі судової експертизи. Більше того, судовий експерт неодноразово звертався до суду першої інстанції з листами щодо надання відповідних додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи. Між тим, листом № 440 від 24.11.2015р. Державне підприємство "ОСОБА_1 науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило про те, що геодезичні роботи у 1981 році проводилися лише в умовній системі координат; на державному акті фактичні межі ділянок відображені суцільною лінією, а штрих - пунктирною (не суцільною: доміри), землевпорядники у 1981 роках позначили теодолітний хід. При цьому, належить ураховувати, що експерт визнав межі земельної ділянки позивача згідно документації плану земельної ділянки з точками координат, наданих самим позивачем, на замовлення якого план та межі земельної ділянки визначені ТОВ "Добробут - Землевпоряд" під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки у позивача взагалі не було будь якої технічної документації на земельну ділянку і неможливо було визначити її межі на місцевості.

Також колегія суддів зважає і на те, що позивач з огляду на виявлення сумнівів у достовірності висновків судового експерта не скористався процесуальним правом щодо заявлення клопотання про призначення додаткової чи повторної судової експертизи як на момент розгляду справи судом першої інстанції, так і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції. Більше того, позивач (скаржник) вказав на те, що не готовий провести оплату у разі призначення такої експертизи, що додатково викликає сумніви в наявності правового значення висновку експерта для самого позивача з точки зору обгрунтування його правової позиції.

Водночас, позиція скаржника не є достатньо аргументованою з огляду й на те, що відповідачем доведено до відома суду про наявність відповідної документації в частині реєстрації на спірну земельну ділянку права власності за територіальною громадою міста ОСОБА_1 та права оренди за ФОП ОСОБА_2 Натомість відомості про земельну ділянку загальною площею 24,97 га, які передані КЕВ міста ОСОБА_1 згідно державного акту на право користування землею від 25.11.1981р. № 041767, до державного земельного кадастру не вносилися, кадастрові номера не присвоювались.

В той же час, беззаперечним є і той факт, що ФОП ОСОБА_2 відкрито користувалась земельною ділянкою з 2003 року, на спірній земельній ділянці здійснювалось будівництво об'єкту, а станом на 2007р. вже знаходився збудований об'єкт. Відтак, на той момент позивач жодним чином не реагував на такі факти, що вкотре спростовує підставність його позовних вимог.

Крім того, ч.1 ст. 5 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення "Про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах", затвердженого Постановою КМУ №478 від 03.05.2000р., це Положення визначає порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів. Згідно з п.2 Положення у ньому поняття "військове майно" і "військова частина" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", у якому вказано, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Таким чином, надані для потреб Міноборони України та закріплені за відповідними військовими частинами земельні ділянки також підлягали інвентаризації.

Відповідальність за організацію інвентаризації військового майна несе командир (начальник) військової частини, який повинен створити належні умови для її проведення у стислі терміни, визначити об'єкти (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим) і терміни проведення інвентаризації (п.5 Положення)

Інвентаризації підлягає все військове майно, закріплене за військовими частинами, незалежно від його технічного стану, у тому числі те, що перебуває у ремонті, на реконструкції, модернізації, в запасі, а також передане в оренду.

Згідно з п. 14 Положення інвентаризація військового майна проводиться у присутності і за обов'язковою участю матеріально відповідальних осіб. Заборонено проводити інвентаризацію неповним складом комісії та заносити до інвентаризаційного опису дані із слів матеріально відповідальних осіб або за даними облікових документів без перевірки фактичної наявності військового майна.

П.п. 34, 35 Положення визначено, що командир (начальник) військової частини видає за результатами інвентаризації наказ і доповідає про них вищестоящому командиру (начальнику). Міноборони подає до Кабінету Міністрів України узагальнені дані про результати інвентаризації військового майна щороку не пізніше I кварталу року, що настає за звітним періодом.

Як убачається з матеріалів справи та письмово засвідчено самим позивачем, усупереч наведеним вище правоположенням, позивачем останню інвентаризацію було проведено 1993 року.

Відтак, позивач не виконує покладений на нього Законом обов'язок щодо забезпечення контролю за наявністю, якісним станом та ефективністю використання військового майна. Тому, у даному випадку, з огляду на халатне відношення позивача щодо забезпечення інвентаризації військового майна відсутні підстави стверджувати про порушення прав останнього відповідачем. При цьому, фізичною особою - підприємцем здійснено забудову на частині земельної ділянки, яка на думку скаржника належить останньому на праві користування, на підставі відповідних дозвільних документів та, відповідно, з огляду на оформлення права оренди на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Отже, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

З огляду на наведені вище висновки, здійснені за результатами апеляційного провадження у даній справі, судова колегія відзначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не віднайшли свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі №924/20/15 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2016 р. у справі №924/20/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу №924/20/15 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.