Постанова № 59107939, 19.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа№ 44/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

ОСОБА_1

при секретарі Матюхін І.В.

за участю

представників сторін: від ДВС не з'явились.

від стягувача не з'явились.

від боржника не з'явились.

розглянувши

апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на ухвалу

Господарського суду міста Києва

від 11.04.2016 року

за скаргою Міністерства оборони України

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції

України

у справі № 44/2 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони

України Білоцерківській військовий торг

до Міністерства оборони України

про внесення змін до умов договору та стягнення

9 865 246,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 року в задоволенні скарги Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 року та задовольнити скаргу Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 19.07.2016 року.

В судове засідання 19.07.2016 року представники відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувача та боржника не зявились.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з огляду на приписи ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Таким чином, враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном та відсутність в матеріалах справи будь-яких заяв чи клопотань про продовження строку такого розгляду відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, дана постанова приймається за відсутності представників відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувача та боржника, які не з'явився, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2016 до Господарського суду м. Києва надійшла скарга Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Вказана скарга обґрунтована незаконними, на думку скаржника, діями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 17229313 від 11.02.2016, відкритого на підставі наказу Господарського суду м. Києва від 27.11.2009 №44/2 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" на користь Міністерства оборони України заборгованості в розмірі 10443869 грн. 51 коп. з підстав винесення Господарським судом Київської області постанови про визнання Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № Б13/115-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 дану постанову було скасовано.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Частиною 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема визнання боржника банкрутом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 року, за заявою Приватного підприємства "Пітик", порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" за загальною процедурою.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на час порушення провадження у справі про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 26.09.2012 р. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. Господарським судом Київської області винесено постанову про визнання боржника Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року по справі № Б13/115-12 скасовано постанову Господарського суду Київської області від 22.10.2014 року.

Постановою від 17.02.2015 Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року залишено без змін.

Отже, оскільки постанову Господарвького суду Київської області від 22.10.2014 року про визнання Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури скасовано, відповідно у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

З огляду на викладене, апеляційна скарга в частині визнання незаконною постанови ВП №17229313 від 11.02.2016 року Департаменту державної виконавчої служби Відділ примусового виконання рішень, про закінчення виконавчого провадження підлягає задоволенню.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт також просив скасувати постанову ВП №30510808 від 28.05.2015 року про закінчення виконавчого провадження. В цій частині в апеляційної скарги колегія суддів відмовляє, оскільки в матеріалах справи Міністарство оборони України до скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не додано належним чином засвідчену копію постанови ВП №30510808 від 28.05.2015 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.04.2016 року у справі №44/2 скасувати.

Скаргу Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову ВП №17229313 від 11.02.2016 року Департаменту державної виконавчої служби Відділ примусового виконання рішень про закінчення виконавчого провадження.

В іншій частині скаргу Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

3. Матеріали справи №44/2 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Копію постанови надіслати стягувачу, боржнику та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Головуючий суддя О.М. Баранець

СуддіС.А. Пашкіна

ОСОБА_1