Постанова № 59107929, 19.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2016 р. Справа№ 910/13627/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за дов. №91/2015/11/11-3 від 11.11.2015 року;

від відповідача: Герасименко І.В. - представник за дов. №493 від 01.07.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року

у справі № 910/13627/15 (суддя: Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач) про стягнення 29 552 543,35 грн боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 990,62 грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 16 684 152,31 грн інфляційних втрат, 2127 433,20 грн відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов Договору № 97 на використання електричної енергії від 10.01.1991 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі № 910/13627/15 позовні вимоги задоволено частково. В частині позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго", грошових коштів: 22 870 877,44 грн заборгованості за електричну енергію, 1522 840,99 грн інфляційних втрат, 40 002,62 грн 3% річних провадження у справі № 910/13627/15 припинено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго", грошові кошти: 2 743 210,48 грн заборгованості за електричну енергію, 9 131859,55 грн інфляційних втрат, 331040,30 грн 3% річних та 55295,56 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 9131859,55 грн інфляційних втрат та 331040,30 грн 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 9131859,55 грн інфляційних втрат та 331040,30 3% річних відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема не перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3% річних, а також не дослідив порядок розрахунків, визначений договором та наявні в матеріалах справи розрахунки.

Так, скаржник вказав, що позивач нараховує інфляцію і 3% річних за період, в якому заборгованість була сплачена за рахунок субвенції з державного бюджету, а поточні платежі були внесені без жодного прострочення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" до провадження.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до протоколу про автоматичні зміни складу колегії суддів від 18.07.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, визначено новий склад суду, головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" у новому складі колегії суддів.

У судовому засіданні 19.07.2016 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати частково.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 19.07.2016 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року по справі №910/13627/15 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" - частковому задоволеню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 року № 31, від 31.08.1995 року № 177 та від 29.09.1995 року № 176 реорганізовано у філіал АК "Київенерго", яка є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (після приведення статутних документів у відповідність до чинного законодавства ПАТ "Київенерго", та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва було укладено договір № 97 на користування електричною енергією від 10.01.1991 року (далі - договір).

Наказом ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.12.2001 року №207 Підприємство по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації каналізаційного господарства ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал", яка є правонаступником її майнових прав. Департамент експлуатації каналізаційного господарства ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал" листом від 18.02.2002 року № 6/265 повідомив про заміну назви і платіжних реквізитів у договорі у зв'язку із тим, що є правонаступником Бортницької станції аерації.

Згідно з умовами договору позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

21.12.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої викладено договір у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010 року.

Позивач стверджував, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору № 97 на користування електричною енергією від 10.01.1991 року щодо оплати електричної енергії, у зв'язку із чим просив стягнути з останнього 29 552 543,35 грн боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 990,62 грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 16 684152,31 грн інфляційних втрат, 2127433,20 грн відсотків річних.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем за період з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року було відпущено відповідачу активну електричну енергію та реактивну електричну енергію.

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи, судом першої інстанції у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 17332/17333/15-45 від 04.12.2015 року в матеріалах справи наявні звіти Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "АК "Київводоканал" про використану активну електричну енергію та акти про використану активну електроенергію, а також звіти Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "АК "Київводоканал" про отримані послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та акти про використану реактивну електроенергію. Згідно з даними звітів Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "АК "Київводоканал" та актів про використану активну електроенергію та спожиту реактивну енергію ПАТ "Київенерго" за показами лічильників, в яких відображено показання розрахункових засобів обліку споживача Департаменту експлуатації каналізаційного господарства ПАТ "АК "Київводоканал", обсяги спожитої ПАТ "АК "Київводоканал" електричної енергії за період з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року становлять активної електроенергії - 84 444 383,00 кВт*год, реактивної електроенергії - 32 399 207,00 кВтАр*год. Тобто ПАТ "АК "Київводоканал" підтверджено фактичне споживання за період з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року відповідного обсягу електричної енергії.

З урахуванням здійсненого дослідження щодо стану розрахунків між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "АК "Київводоканал" за відвантажену та спожиту активну електричну енергію за період з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року за договором про постачання електричної енергії № 97 від 10.01.1991 року, експертами здійснено розрахунок суми заборгованості відповідача за активну електричну енергію та реактивну електричну енергію за відповідний період, яка складає 29 552 543,35 грн та 59 990,62 грн відповідно.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами були укладені договори про організацію взаєморозрахунків, предметами яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2013, 2014, 2015 роки і Порядку та умов надання у 2013, 2014 та 2015 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичні вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Так, договором № 167Е/204 від 13.12.2013 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 14277 472,08 грн заборгованість за спожиту активну електроенергію по договору за період липень-грудень 2012 року.

Договором № 167Е/203 від 13.12.2013 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 13418 270,12 грн заборгованість за спожиту активну електроенергію по договору за період січень-травень 2013 року.

Договором № 30Е/85 від 27.05.2014 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 5118 273,22 грн заборгованість за спожиту активну електроенергію по договору за період червень-липень 2013 року.

Договором № 30Е/121 від 13.06.2014 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 5477 569,69 грн заборгованість за спожиту електроенергію по договору за період серпень-вересень 2013 року.

Договором № 30Е/122 від 13.06.2014 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 995 577,28 грн заборгованість за спожиту електроенергію по договору за період жовтень-листопад 2013 року.

Договором № 853/30 від 21.10.2014 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 3 364 151,03 грн заборгованість за спожиту електроенергію по договору за грудень 2013 року.

Договором № 854/30 від 21.10.2014 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 9 583 292,08 грн заборгованість за спожиту електроенергію по договору за період січень-березень 2014 року.

Договором № 26/375 від 24.11.2015 року сторони погодили, що відповідач зобов'язався перерахувати позивачу 18324 204,60 грн заборгованість за спожиту електроенергію по договору за період квітень-вересень 2014 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 року сторонами було укладено угоду № 233/12/14-У-15 про припинення зобов'язання прощенням боргу (надалі - угода) згідно з п. 1 якої на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/13627/15 за позовом ПАТ "Київенерго" до ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення 29 552 543,35 грн боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 990,62 грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 16 684 152,31 грн інфляційних втрат, 2 127433,20 грн відсотків річних.

Відповідно до п. 2 Угоди станом на 01.12.2015 року залишок заборгованості відповідача у вказаній судовій справі становив 43 817456,02 грн, в т.ч.: 25 005 870,51 грн боргу за спожиту активну електричну енергію, 59 990,62 грн боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 16 684 152,31 грн інфляційних втрат, 2127433,20 грн. відсотків річних.

Пунктом 3 Угоди сторони погодили, що у зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості з основного боргу, що є предметом розгляду у судовій справі № 910/13627/15 у грудні 2015 року на суму 18 324204,60 грн, а також зважаючи на погодження сторонами зарахування в рахунок зменшення заборгованості у даній справі частини платежів в розмірі 3938455,43 грн., зазначених у реєстрі, який є невід'ємною частиною цієї угоди, та здійснених у 2015 році, на 31.12.2015 року залишок заборгованості з оплати основного боргу по вказаній вище справі становить 2743210,48 грн.

Згідно з п. 4 угоди сторони погодили, що строк оплати заборгованості за електричну енергію по договору № 97 від 10.01.1991 року в розмірі 3 938455,43 грн, оплати по якій були здійснені в жовтні, листопаді та грудні 2015 року та які, згідно даної угоди, зараховуються в погашення заборгованості за листопад, грудень 2014 року, відтерміновується до 01.04.2016 року.

Відповідно до п. 5 Угоди керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що зобов'язання з погашення інфляційних втрат в розмірі 1522 840,99 грн та 3% річних в розмірі 40 002,62 грн у судовій справі № 910/13627/15 припиняються у зв'язку з їх прощенням позивачем відповідачу.

З урахуванням викладеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 22 870 877,44 грн заборгованості за активну електричну енергію та 59 990,62 грн за реактивну електричну енергію на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовна вимога в частині стягнення 3 938 455,43 грн заборгованості з оплати електричної енергії, з урахуванням п. 4 угоди, судом відхиляється через погодження сторонами іншого строку виконання вказаного зобов'язання.

З огляду на викладене та з урахуванням доказів оплати заборгованості, висновку експертів, умов договорів про організацію взаєморозрахунків та угоди, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у сумі 2 743210,48 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 16 684 152,31 грн інфляційних втрат та 2127433,20 грн відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з урахуванням п. 5 угоди, провадження у справі в частині стягнення 1522 840,99 грн інфляційних втрат та 40 002,62 грн 3% річних підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з укладенням сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків не відбулася новація і первісне зобов'язання не припинилось.

Згідно з ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Тобто характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Договори про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Аналогічні правові позиці викладені Верховним Судом України у постановах від 09.09.2014 року №3-105гс14 та від 01.07.2015 року №3-322гс15.

Таким чином, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за спожиту відповідачем електроенергію, поставлену йому на підставі договору, у тому числі і в межах спірного періоду з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року.

Тому для застосування нарахованих позивачем санкцій в частині - за порушення грошового зобов'язання з 01.07.2012 року по 01.05.2015 року необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених відповідними договорами про організацію взаєморозрахунків та Угоди, де сторони засвідчили, що після виконання цих договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Разом з цим, у розрахунку інфляційних втрат на 3% річних, наданого позивачем не враховано умови договорів про організацію взаєморозрахунків та угоди.

Тобто, позивач має право нарахування 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, на ту суму боргу, яка не була покрита за рахунок субвенцій з державного бюджету, а була самостійно сплачена відповідачем (шляхом поточних платежів), але сплачена з порушенням встановлених строків оплати (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України №3-23гс15 від 25.03.2015 року).

Проте, як вбачається з розрахунку позовних вимог позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати окремо на суму боргу, яка була погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету та окремо на суму проведених відповідачем поточних платежів.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що позивач нараховував інфляцію і 3% річних за період, в якому заборгованість була сплачена за рахунок субвенції з державного бюджету.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, дослідивши розрахунок заявлених сум поданий позивачем, зазначає, що позивач, стверджуючи про порушення відповідачем строків оплати поточних платежів, не наводить ні строку для оплати відповідного платежу, ні конкретного періоду прострочення з зазначенням "з" "по", що відповідно не дає підстав для тверджень про вірність проведеного розрахунку.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період: жовтень 2014 року, січень 2015 року - квітень 2015 року погоджується з розрахунком відповідача щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 2101034,29 грн інфляційних втрат та 52451,41 грн 3 % річних.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року по даній справі підлягає зміні в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" - підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року у справі №910/13627/15 - змінити в частині стягнення інфляційних та 3% річних, виклавши його в цій частині в наступній редакції:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 00131305), 2101034,29 грн (два мільйони сто одна тисяча тридцять чотири гривні 29 копійок) інфляційних втрат, 52451,41 грн (п'ятдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят одна гривня 41 копійок) 3% річних.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/13627/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Ю.Б. Михальська

О.М. Гаврилюк