Постанова № 59107839, 18.07.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2016 р. Справа № 917/1399/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Ногіна О.М.

позивача не зявився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава (вх.№1435 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.16 у справі № 917/1399/15

за позовом Прокурора Ленінського району міста Полтави, м. Полтава, в інтересах Держави в особі Полтавської міської ради,м.Полтава,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава

про зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року прокурор Ленінського району міста Полтави в інтересах Держави в особі Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава про зобов'язання звільнити земельну ділянку та стягнення грошових коштів, посилаючись на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, розташованої по вул.Миру, 12 в м.Полтаві.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.02.2016 року у справі №917/1399/15 (суддя Кульбако М.М.) позовні вимоги задоволено, зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 828,8 кв.м. за адресою по вул.Миру, 12 в м.Полтаві шляхом знесення самовільно побудованої будівлі - сауни та приведення у придатний для використання стан.Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава на користь держави в особі Полтавської міської ради 16 778,60 грн. заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої в м. Полтава по вул.Миру, 12. Стягнуто Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Полтава до Державного бюджету України 3045,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не дослідив того, що відсутність у особи, яка набула право на нерухоме майно, переоформлених на її імя правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки, зазначає, що користувач земельної ділянки ФО ОСОБА_2 вживає всіх необхідних заходів для оформлення прав користування земельною ділянкою, у звязку з чим вважає, що вона не здійснювала самовільне захоплення земельної ділянки.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, які посвідчують право на земельну ділянку, та те, що розмір шкоди заподіяної ФОП ОСОБА_2 комунальній громаді м. Полтави внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 829 кв.м. по вул.Миру,12 становить 16 778,60 грн.

Полтавська місцева прокуратура надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора є законними та обґрунтованими, з посиланням на те, що судом вірно зауважено та відповідачем не спростовано факт будівництва та облаштування на самовільно зайнятій земельній ділянці будівлі сауни без будь-яких дозволів та рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ФОП ОСОБА_2 подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- чи є земельна ділянка по вул. Миру, 12 в місті Полтаві, якою користується ФОП ОСОБА_2 самовільно зайнятою?;

- якщо земельна ділянка по вул. Миру, 12 в місті Полтаві, якою користується ФОП ОСОБА_2 є самовільно зайнятою, то який її розмір?

- який розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розташованої в м.Полтава, вул.Миру,12

В обґрунтування поданого клопотання ФОП ОСОБА_2 та її представник посилається на те, що прокурором у позовній заяві зазначено площу самовільно зайнятої земельної ділянки по вул. Миру,12 у м. Полтаві 828,8 кв.м., з чим не може погодитися відповідач, оскільки відповідно до технічного завдання №137 від 14.09.2015 року ОСОБА_2 надано право на розробку проекту розподілу території з метою визначення межі земельної ділянки для обслуговування громадської будівлі та земельних часток для обслуговування нежитлових приміщень за адресою м. Полтава, вул. Миру, 12.

Колегія суддів, вважає клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи необґрунтованим, оскільки в поданому клопотанні заявленні правові питання, які будуть вирішуватись в судовому процесі при рогляді даної справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 24 квітня 2002 року між Полтавським обласним закритим акціонерним товариством "Турист" та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 230,70 кв.м. за адресою: вул. Миру,12 у м. Полтаві, що розташовані на земельній ділянці переданій у користування.

Пунктом 7 договору передбачено, що покупець бере на себе зобов'язання по переоформленню документів на земельну ділянку за вказаною адресою, несе витрати пов'язані з переоформленням та сплачує податок на землю.

Суд першої інстанції встановив, що на вказаній земельній ділянці відповідачем побудовано дерев'яний будинок (лазню) мансардного типу, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі виконаних робіт, що підписані між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ "Агрус" від 26.06.2003 р., 15.09.2003 р., 13.10.2003 р.

Прокурор в позовній заяві зазначив, що ФОП ОСОБА_2 здійснила самовільне будівництво без дозвільних документів у межах прибережної захисної смуги річки Ворскла, що підтверджується приписом Полтавської міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 01.10.2003 р., постановою міської інспекції ДАБК про накладення штрафу від 01.10.2003 р., актом міської інспекції ДАБК від 28.10.2003 р., актом обстеження будівництва сауни по вул. Миру, 12 від 16.01.2004 р. В акті, крім іншого, зазначено, що поряд з існуючим цегляним приміщенням сауни влаштовано басейн і дані споруди побудовано без дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю.

06.03.2014 р. державним інспектором сільського господарства в Полтавській області ОСОБА_3 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2, якою встановлено, що остання використовує частину земельної ділянки, площею 4164 кв.м. по вул. Миру,12 для обслуговування проїздів загального використання, відкритих майданчиків та нерухомого майна, що належить їй згідно договору купівлі-продажу від 24.02.2002 №1932 без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, частина земельної ділянки площею 656 кв.м. огороджена парканом, який разом із будівлею лазні-сауни обмежує вільний доступ до зазначеної частини земельної ділянки. В межах цієї земельної ділянки також розташовані споруди, право власності на які не отримано.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за результатами проведеної перевірки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 53-1 ОСОБА_2 та вручено особисто під підпис припис, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути порушення земельного законодавства шляхом припинення користування земельною ділянкою, звільнивши її або оформити право користування земельною по вул. Миру,12. Про виконання припису повідомити до 03.04.2014 р. 13.03.2014 р., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за статтею 53-1 ОСОБА_2 та накладення штрафу у розмірі 340 грн.

З метою з'ясування стану виконання припису, держаним інспектором здійснено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2, в ході якої встановлено, що припис від 06.03.2014 р. не виконано, порушення не усунуто.

06.05.2014 р. державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 ОСОБА_2 та повторно видано припис усунути порушення земельного законодавства, оформивши право на земельну ділянку по вул. Миру,12 в м. Полтава відповідно до вимог чинного законодавства або припинити користування вказаною земельною ділянкою.

12.05.2014 державним інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-51 ОСОБА_2 та накладено штраф у розмірі 255 грн. У ході перевірки 21.05.2014 встановлено, що порушення не усунено.

31.07.2014 р. відповідно до висновку №537/538 комплексної судової будівельно-технічної експертизи площа самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій розташована будівля сауни, за адресою: м.Полтава, вул. Миру, 12, що належить ФОП ОСОБА_2 становить 828,8 кв.м., на земельну ділянку, що знаходиться під будівлею сауни площею 290 кв.м. не оформлені правовстановлюючі документи. Частина земельної ділянки, якою користується ФОП ОСОБА_2 знаходиться в межах прибережної смуги р.Ворскла. Площа земельної ділянки складає 485,2 кв.м. Здійснене будівництво будівлі, що використовується як сауна та басейн на земельній ділянці по вул. Миру, 12 в м. Полтава є самочинним та не відповідає вимогам земельного законодавства та будівельним нормам.

Згідно із висновком №758/759 додаткової комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 30.09.2014р. відповідно даних зазначених в робочому проекті паспортизації водних об'єктів в межах міста Полтави, частина самовільно зайнятої земельної ділянки, якою користується ФОП ОСОБА_2, знаходиться в межах прибережної смуги р. Ворскла. Площа даної земельної ділянки складає 286 кв.м.

Відповідно до висновку №1030 судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2014 р. досліджуваний об'єкт по вул. Миру, 12 в м. Полтава не являється спорудою, а являється одноповерховою з мансардним поверхом будівлею. Зазначена будівля відноситься до класу відповідальності "ССТ" (незначні наслідки), в залежності від капітальності основних конструкцій та наявного інженерного обладнання відноситься до 6 класу з терміном служби 30-50 років та ступенем вогнестійкості ІІІб.

06 березня 2014 року уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2 №26/6 встановлено, що остання використовує частину земельної ділянки площею 4 164 кв.м., по вул. Миру, 12, без документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 06 травня 2014 року №26/14 ФОП ОСОБА_2 були виявлені порушення щодо самовільно зайнятої земельної ділянки.

Уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 21 травня 2014 року №26/17 ФОП ОСОБА_2 встановлено, що остання використовує частину земельної ділянки по вул. Миру, 12, без документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Прокурор зазначив, що у зв'язку з проведенням експертизи №537/538 від 31.07.2014 Державною інспекцією сільського господарства в Полтавській області здійснено уточнений розрахунок суми збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та сума завданої шкоди складає 16778,60 грн.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №993 від 05.01.2016 р. по справі №917/1399/15, загальна площа земельної ділянки, як знаходиться у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_2, складає 1147 кв.м. та складається з двох частин: під будівлею основної частини лі. В-І - 290 кв.м. та під двором огородженим огорожею - 857 кв.м.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (стаття 2 ЗК України). Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа-роз'яснення Держкомзему України №14-17-4/12991 від 11.11.2008р. "Щодо застосування терміну "Самовільне зайняття земельної ділянки", згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об'єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 п. "г" ч. 2 статті 61 Земельного кодексу України, ч. 1 п. 4 ч. 2 статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних. гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем у справі не спростовано факт будівництва та облаштування на самовільно зайнятій земельній ділянці будівлі сауни за адресою: м. Полтава, вул. Миру, 12, без будь-яких дозволів та рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається прокуратура в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, які посвідчують право на земельну ділянку, та згідно розрахунку розміру шкоди (а.с. 69), заподіяної ФОП ОСОБА_2 комунальній громаді міста Полтави внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 829 кв.м. по вул. Миру, 12 розмір шкоди становить 16 778,60 грн. що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищою Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на застосування строків позовної давності, оскільки в даному випадку йдеться про триваюче правопорушення. Враховуючи, що власником земельної ділянки є територіальна громада міста Полтави в особі Полтавської міської ради та внаслідок самовільного зайняття ФОП ОСОБА_2І земельної ділянки позбавлена можливості користуватись нею, відтак позовна давність до вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не застосовується.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора Ленінського району міста Полтави у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.1,61,116,124,152 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.16 у справі №917/1399/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.07.16

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.