Рішення № 59107488, 14.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2016 р.Справа № 916/1345/16

За позовом: державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача: Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

про стягнення 27 007,96 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність

У відповідності до приписів до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.06.2016р. до 10 год. 20 хв. 30.06.2016р.

Суть спору: позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою, в якій просить стягнути з Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті 27 007,96 грн., де 11 279,75 грн. основний борг, 15 337,45 грн. пеня, 144,30 грн. 3% річних, 246,46 грн. індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2016р. позовну заяву (вх.№1444/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1345/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№14999/16 від 15.06.2016р.).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

21 лютого 2011р. між державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Балансоутримувач) та Одеською регіональною службою Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №2/142-0, згідно умов п.1.1. якого Балансоутримувач Іллічівський морський торговельний порт забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходяться за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, 5 термінал (надалі - Будівля), загальною площею 1542,7 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар користується нежитловим приміщенням другого поверху двохповерхової будівлі АБК на контейнерно-транспортній площадці 5-го терміналу ІМТП, загальною площею 14,2 кв.м., експертною вартістю 49 166,00 грн. (надалі орендоване Приміщення) згідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5/30, укладеного сторонами 09.02.2009р.

Орендоване приміщення використовується для здійснення роботи підрозділів Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Відповідно до п.2.2.3. Договору, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі 806,26 грн. з урахуванням ПДВ на рахунок Балансоутримувача Будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, а також за комунальні послуги згідно з Додатком.

Балансоутримувач має право в однобічному порядку змінювати місцеві тарифи на послуги за даним Договором шляхом повідомлення про таку зміну Орендаря рекомендованим листом з повідомленням, під опис змісту конверта, не пізніше, ніж за 30 днів до зміни тарифів, за винятком випадків зниження тарифів.

У відповідності до п.4.2. Договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зі змісту п.5.1. Договору, вбачається, що даний Договір набуває чинності від дня його укладення сторонами, але регламентує взаємовідносин між сторонами з 09 лютого 2009р. відповідно до Договору №5/30 згідно зі ст.631 ЦКУ.

Протягом 2011р. - 2014р. між сторонами було укладено низку додаткових угод, якими сторони погодили внесення змін до вищенаведеного Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №2/142-0.

На виконання умов вищенаведеного договору позивачем відповідачу було надано послуги з утримання об'єкту Оренди, водопостачання, водовідведення, постачання теплової енергії, постачання електричної енергії на загальну суму 11 279,75 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та у зв'язку з чим, виставив відповідачу рахунки на оплату зазначених послуг.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що вартість отриманих від позивача послуг відповідачем залишено без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 11 279,75 грн.

З врахуванням того, відповідач всупереч договірним зобов'язанням оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України зобовязання щодо оплати вартості отриманих від позивача послуг не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 11 279,75 грн., у зв'язку з чим стягненню з Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 11 279,75 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 15 337,45 грн., 3% річних в сумі 144,30 грн., інфляційні витрати в сумі 246,46 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 144,30 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у звязку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Зі змісту п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., із змінами і доповненнями, вбачається що, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.

Перевіривши розрахунок пені позивача, судом було встановлено, що його було здійснено без врахування статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України, у зв'язку з чим, судом було самостійно розраховано пеню, згідно наступного розрахунку:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ на деньСума пені за період прострочки354.7713.06.2015 - 27.08.20157630.0000 %0.164 %*44.32354.7728.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*14.70354.7725.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*14.97354.7730.10.2015 - 13.12.20154522.0000 %0.121 %*19.25219.0913.06.2015 - 27.08.20157630.0000 %0.164 %*27.37219.0928.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*9.08219.0925.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*9.24219.0930.10.2015 - 13.12.20154522.0000 %0.121 %*11.88302.7513.07.2015 - 27.08.20154630.0000 %0.164 %*22.89302.7528.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*12.54302.7525.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*12.77302.7530.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*17.88302.7518.12.2015 - 13.01.20162722.0000 %0.121 %*9.85354.7713.07.2015 - 27.08.20154630.0000 %0.164 %*26.83354.7728.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*14.70354.7725.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*14.97354.7730.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*20.96354.7718.12.2015 - 13.01.20162722.0000 %0.121 %*11.55354.7713.08.2015 - 27.08.20151530.0000 %0.164 %*8.75354.7728.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*14.70354.7725.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*14.97354.7730.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*20.96354.7718.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*17.96354.7729.01.2016 - 13.02.20161622.0000 %0.120 %*6.82387.9813.08.2015 - 27.08.20151530.0000 %0.164 %*9.57387.9828.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*16.07387.9825.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*16.37387.9830.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*22.92387.9818.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*19.64387.9829.01.2016 - 13.02.20161622.0000 %0.120 %*7.46662.7013.09.2015 - 24.09.20151227.0000 %0.148 %*11.77662.7025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*27.96662.7030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*39.14662.7018.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*33.55662.7029.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*27.88662.7004.03.2016 - 13.03.20161022.0000 %0.120 %*7.97634.4213.10.2015 - 29.10.20151722.0000 %0.121 %*13.00634.4230.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*37.47634.4218.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*32.12634.4229.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*26.69634.4204.03.2016 - 13.04.20164122.0000 %0.120 %*31.27656.0613.11.2015 - 17.12.20153522.0000 %0.121 %*27.68656.0618.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*33.22656.0629.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*27.60656.0604.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*38.65656.0622.04.2016 - 13.05.20162219.0000 %0.104 %*14.991620.2413.12.2015 - 17.12.2015522.0000 %0.121 %*9.771620.2418.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*82.031620.2429.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*68.171620.2404.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*95.441620.2422.04.2016 - 13.05.20162219.0000 %0.104 %*37.011339.0913.01.2016 - 28.01.20161622.0000 %0.120 %*25.761339.0929.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*56.341339.0904.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*78.881339.0922.04.2016 - 13.05.20162219.0000 %0.104 %*30.591935.0513.02.2016 - 03.03.20162022.0000 %0.120 %*46.531935.0504.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*113.991935.0522.04.2016 - 13.05.20162219.0000 %0.104 %*44.202458.0613.02.2016 - 03.03.20162022.0000 %0.120 %*59.102458.0604.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*144.802458.0622.04.2016 - 13.05.20162219.0000 %0.104 %*56.15

Таким чином, загальний розмір пені за розрахунком суду складає 1 871,63 грн.

За наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. Про судове рішення, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у звязку з неправомірними діями відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.

Так, у звязку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у звязку з порушенням відповідачем умов даного Договору, суд вважає зменшити розмір пені та встановити її в розмірі 1 000,00 грн., оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Наразі, наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні витрати позивача наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.06.2015 - 13.05.2016354.771.07426.35381.1213.06.2015 - 13.05.2016219.091.07416.27235.3613.07.2015 - 13.05.2016302.751.07021.19323.9413.07.2015 - 13.05.2016354.771.07024.83379.6013.07.2015 - 13.05.2016354.771.07024.83379.6013.08.2015 - 13.05.2016387.981.08131.35419.3313.09.2015 - 13.05.2016662.701.09059.32722.0213.10.2015 - 13.05.2016634.421.06541.25675.6713.11.2015 - 13.05.2016656.061.07951.86707.9213.12.2015 - 13.05.20161620.241.05893.801714.0413.01.2016 - 13.05.20161339.091.05167.681406.7713.02.2016 - 13.05.20161935.051.04179.662014.7113.03.2016 - 13.05.20162458.061.045111.472569.53

Таким чином, за самостійним розрахунком суду інфляційні витрати позивача складають 649,89 грн., але з врахуванням того, що інфляційні позивачем заявлено в меншому розмірі в сумі 246,46 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати в сумі 246,46 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", у звязку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11 279,75 грн. основного боргу, 1 000,00 грн. пені, 144,30 грн. 3% річних, 246,46 грн. індексу інфляції В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 691,07 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 7, код ЄДРЮОФОПГФ 00485993) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 01125672) суму основного боргу у розмірі 11 279 (одна тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 75 коп., пеню в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 144 (сто сорок чотири) грн. 30 коп., інфляційні у розмірі 246 (двісті сорок шість) грн. 46 коп., витрати на оплату судового збору у розмірі 691 (шістсот дев'яносто одна) грн. 07 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 19 липня 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський