Рішення № 59107290, 18.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016Справа №910/10360/16

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»До Третя особа,Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Простягнення 3 190,55 грнСуддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

третя особа: не зявився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 3 190,55 грн.

Ухвалою суду від 06.06.2016 порушено провадження у справі №910/10360/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 17.06.2016.

Представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.06.2016 подано документи на виконання вимог ухвали суду, а 16.06.2016 клопотання про долучення документів до справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача 15.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.06.2016 подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідачем були частково визнані та сплачені, ще до подачі даного позову, предявлені до нього позивачем вимоги на суму 2 232,87 грн (з урахуванням коефіцієнт зносу деталей 0,4423); позивач, як новий кредитор у зобовязанні, не повідомив відповідача про заміну кредитора.

Представник позивача в судове засідання 17.06.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Третя особа в судове засідання 17.06.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.06.2016 розгляд справи відкладено на 18.07.2016.

18.07.2016 представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення на відзив, а в судовому засіданні надав пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2016 не зявився, проте, у поданому 15.06.2016 відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у відсутності відповідача.

Третя особа в судове засідання 18.07.2016 не зявився, проте, 06.07.2016 до господарського суду надійшли пояснення третьої особи, в яких, серед іншого, просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 18.07.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2014 на вул. Сумській, 130 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_2.

Згідно постанови Київського районного суду міста Харкова від 22.08.2014 у справі №640/12770/14-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту 25500Га/14х/шв від 31.01.2014 страховиком автомобіля марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 є Приватне акціонерне товариство акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (позивач).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно відомостей №9416007 про дорожньо-транспортну пригоду, сформованими АІПС ДТП, під час зазначеної вище ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до калькуляції №1.002.14.0 від 28.07.2014 вартість ремонту автомобіля марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7 640,00 грн.

Згідно рахунку №ВС0000198 від 28.07.2014, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» вартість ремонту автомобіля марки «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7 640,20 грн.

Відповідно до страхового акту №1.002.14.04348/VESKO22718 від 04.08.2014, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування 6 423,42 грн, виплата якого за договором добровільного страхування наземного транспорту 25500Га/14х/шв від 31.01.2014 підтверджується платіжними дорученнями №123547 від 05.08.2014 на суму 6 423,42 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6919736.

Як зазначав позивач, надіслана ним заява №АХА-1 378 АГ від 11.03.2015 про виплату страхового відшкодування, задоволена відповідачем частково в розмірі 2 232,87 грн, в звязку з чим його заборгованість становить 3 190,55 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначав про те, що відповідачем були частково визнані та сплачені, ще до подачі даного позову, предявлені до нього позивачем вимоги на суму 2 232,87 грн (з урахуванням коефіцієнт зносу деталей 0,4423); позивач, як новий кредитор у зобовязанні, не повідомив відповідача про заміну кредитора.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО або акту виконаних робіт.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до калькуляції/висновку №1.002.14.0 від 28.07.2014, наданого позивачем, вартість ремонту автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7 640,20 грн.

Як вбачається з рахунку-фактури від 28.07.2014 №ВС-0000198, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 7 640,20 грн.

Зі змісту експертного висновку №1200\14СЕ від 06.05.2016, наданого відповідачем, вартість ремонту автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 без ПДВ становить 5 025,82 грн, вартість ремонту з ПДВ 6 030,98 грн.

Згідно з пунктами 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З урахуванням викладеного, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2010 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП 25.07.2014, строк експлуатації останнього не перевищував строку, вказаного у Методиці для відповідного транспортного засобу.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість оціненої шкоди, завданої власнику автомобіля «Fiat», реєстраційний номер НОМЕР_2 виходячи із фактичної (реальної) суми, визначеної рахунком-фактури 28.07.2014 №ВС-0000198.

Крім того, суд зазначає про те, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування, обовязок повідомляти про це безпосередньо особу, відповідальну за заподіяний збиток, або особу, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність ні Законом України «Про страхування», ні Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачений.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/6919736 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 грн, франшиза 1 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 3 190,55 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) 3 190 (три тисячі сто девяносто) грн 55 коп. страхового відшкодування, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.07.2016

Суддя О.М. Спичак