Рішення № 59107145, 19.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016р. Справа№ 914/1475/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор», м.Дрогобич

до відповідача: Білицької сільської ради, с.Біличі, Львівська область

про стягнення 80 919,41 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор» до Білицької сільської ради про стягнення 80 919,41 грн.

Ухвалою від 02.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.06.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить протокол судового засідання від 14.06.2016 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.06.2016року, про відкладення розгляду справи виконав частково.

11.07.2016 року за вх.№29397/16 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 02.06.2016року, про відкладення розгляду справи не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить протокол судового засідання від 14.06.2016 року, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стривігорі» (надалі – позивач, по договору - підрядник) та Білицькою сільською радою (надалі – відповідач, по договору - замовник) укладено Договір підряду №13 (надалі – договір) (а.с. 10).

У відповідності до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов»язання своїми силами та засобами провести капітальний ремонт дороги по вул.Воїнів УПА в с.Біличі Старосамбірського району Львівської області.

Згідно п.3.1 договору вартість робіт за цим договором становить 78 894,20 грн., в тому числі ПДВ 13 149,03 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник перераховує підряднику 30% авансу на розрахунковий рахунок підрядника на протязі трьох днів з дня підписання договору, решту – на протязі трьох днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Як стверджує позивач, останній виконав свої зобов»язання згідно договору, що підтверджується: Актом №120 приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за грудень 2014 року (примірна форма №КБ-2в) на суму 78 894,20 грн. (а.с.11-12), Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2014 року на суму 78 894,20 грн. (а.с.13).

У визначені Договором підряду строки відповідач не провів з позивачем розрахунку за виконані та прийняті роботи.

На думку позивача, відповідач свої зобов»язання згідно договору виконав частково, сплатив 17 078,00 грн. (виписка за 20.10.2015 року – на суму 17 078,00 грн. (а.с.14), що підтверджується виписками за особовим рахунком позивача, долученими до матеріалів справи.

Внаслідок наведеного вище у відповідача, станом на день звернення з позовом, виникла заборгованість згідно договору в розмірі – 61 861,20 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки виконаних робіт (послуг) та проведених взаєморозрахунків від 10.12.2015 року.

Як стверджує позивач, зобов»язання щодо сплати 78 894,20 грн. за виконані роботи, згідно договору підряду, мало бути виконано у термін до 20.12.2014 року.

Крім того, позивачем нараховано штрафні санкції.

За період з 20.12.2014 року по 05.02.2015 року (48 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 14% річних, тому штрафні санкції за цей період складають 2 905,04 грн. (78 894,20 грн. * 14% * 2 / 100% * 48 днів / 365 днів = 2 905,04 грн.)

За період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року (26 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 19,5%, тому штрафні санкції за цей період складають 2 191,75 грн. (78 894,20 грн. * 19,5% *2 / 100% *26 днів /365 днів = 2 191,75 грн.)

За період з 04.03.2015 року по 19.06.2015 року (108 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 30%, тому штрафні санкції за цей період складають 14 006,42 грн. (78 894,20 грн. *30%*2/100%*108 днів/365 днів = 14 006,42 грн.)

Всього штрафні санкції за шість місяців від дня, коли зобов»язання щодо сплати 78 894,20 грн. за договором підряду мало би бути виконано, становлять – 19 103,21 грн.

18.03.2016 року позивачем на адресу відповідача скеровано претензію з вимогою сплатити 80 919,41 грн., яка отримана відповідачем 24.03.2016 року, проте залишена без задоволення.

За твердженням позивача, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач взяті на себе зобов»язання в повній мірі не виконав.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Стривігор» заборгованість в розмірі 61 816,20 грн., штрафні санкції в розмірі 19 103,21 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду №/13, відповідно до п.1.1 замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов»язання своїми силами та засобами провести капітальний ремонт дороги по вул.Воїнів УПА в с.Біличі Старосамбірського району Львівської області.

Факт виконання позивачем своїх обов’язків за даним договором підтверджується Актом №120 приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за грудень 2014 року (примірна форма №КБ-2в) на суму 78 894,20 грн. (а.с.11-12), Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за грудень 2014 року на суму 78 894,20 грн. (а.с.13).

Відповідач свої зобов»язання згідно договору виконав частково, сплатив 17 078,00 грн. (виписка за 20.10.2015 року – на суму 17 078,00 грн.) (а.с.14)

Докази сплати заборгованості в повному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи оригінал Акту звірки взаєморозрахунків станом на 08.06.2016 року на суму 61 816,20 грн., підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений мокрими печатками (а.с.38).

За твердженням позивача, суму основного боргу відповідач визнав перед позивачем у розмірі 61 816,20 грн. шляхом підписанням зазначеного Акту звірки.

У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3.2 договору замовник перераховує підряднику 30% авансу на розрахунковий рахунок підрядника на протязі трьох днів з дня підписання договору, решту – на протязі трьох днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Як встановлено судом, Акт приймання виконаних будівельних робіт №120 на суму 78 894,20 грн. підписано сторонами без будь-яких зауважень 17 грудня 2014 року. Отже, враховуючи п.3.2 договору, днем, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане відповідачем є 20 грудня 2014 року. Отже, позивач вправі нарахувати пеню відповідачу, починаючи з дня, коли зобов»язання мало бути виконане і протягом 6 місяців, тобто, з 20.12.2014 року по 19.06.2014 року, відповідно до ст.232 ГПК України.

Судом встановлено, що позивачем вірно нараховано пеню в розмірі 19 103,21 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості становить – 80 919,41 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор» до Білицької сільської ради про стягнення 80 919,41 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Білицької сільської ради (82070, Львівська область, Старосамбірський район, с.Біличі; код ЄДРПОУ 04371377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стривігор» (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Бориславська,8; код ЄДРПОУ 32831048) заборгованість в розмірі 80 919,41 грн.: з яких 61 816,20 грн. основної заборгованості та 19 103,21 грн. пені, а також 1 378,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2016 р.

Суддя Горецька З. В.