Рішення № 59107088, 13.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7769/16 13.07.16 р.

За позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

доПублічного акціонерного товариства "Київгаз"

простягнення 613 900,03 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю № 14-94 ВІД 18.04.2014 р.;

від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю № Д-10/16 від 19.03.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 613 900,03 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2016 р.

17.05.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про застосування строків позовної давності.

У судове засідання 19.05.2016 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 19.05.2016 р. подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 19.05.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.06.2016 р.

15.06.2016 р. по справі оголошувалась перерва до 30.06.2016 р.

Ухвалою суду від 30.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 13.07.2016 р.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову частково заперечила з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 13.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі позивач, Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (надалі відповідач, Покупець) укладено Договір№13-326-Б на купівлю продаж природного газу (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 8 від 22.12.2014 р. до Договору) Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2013-2015 роках природний газ (надалі газ), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

За умовами п. 1.2 Договору, газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу (надалі Споживачам Покупця).

Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 11 від 20.03.2015 р.) Продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 58 966,620 тис. куб. м у тому числі: у 2013 році 23 240,458 (тис. куб. м); у 2014 році 19 087,015(тис. куб. м); у 2015 році 16 639,147 (тис. куб. м).

Відповідно до п. 5.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 10 від 10.03.20105 р.) ціна за 1000 куб. м газу становить 8 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати за 1000 куб м газу 8 900,00 грн., крім того ПДВ -20%- 1 780,00 грн., усього з ПДВ 10 680,00 грн.

Пунктом 6.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р.) сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного Сторонами акту приймання передачі газу.

За умовами п. 11. Договору (в редакції Додаткової угоди №11 від 20.03.2015 р.), Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Зобовязанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з січня 2013 року по червень 2015 року включно позивачем поставлено природний газ на загальну суму 249 113 935,58 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання передачі природного газу ( від 31.01.2013 б/н за січень на суму 16 990 670,64 грн.; від 28.02.2013 б/н за лютий на суму 14 637 018,71 грн.; від 31.03.2013 б/н за березень на суму 15 678 008,48 грн.; від 30.04.2013 б/н за квітень на суму 7 878 912,10 грн.; від 31.05.2013 б/н за травень на суму 1 780 027,27 грн.; від 30.06.2013 б/н за червень на суму 1 718 659,08 грн.; від 31.07.2013 б/н за липень на суму 1 415 788,07 грн.; від 31.08.2013 б/н за серпень на суму 1 268 472,02 грн.; від 30.09.2013 б/н за вересень на суму 2 007 717,06 грн.; від 31.10.2013 б/н за жовтень на суму 7 776 278,90 грн.; від 30.11.2013 б/н за листопад на суму 9 447 229,10 грн.; від 31.12.2013 б/н за грудень на суму 16 703 894,26 грн.; від 31.01.2014 б/н за січень на суму 11 029 601,09 грн.; від 28.02.2014 б/н за лютий на суму 10 217 210,75 грн.; від 31.03.2014 б/н за березень на суму 8 417 137,60 грн.; від 30.04.2014 б/н за квітень на суму 5 136 117,62 грн.; від 31.05.2014 б/н за травень на суму 2 469 051,50 грн.; від 30.06.2014 б/н за червень на суму 285 966,28 грн.; від 31.07.2014 б/н за липень на суму 2 095 698,67 грн.; від 31.08.2014 б/н за серпень на суму 1 256 710,61 грн.; від 30.09.2014 б/н за вересень на суму 1 800 588,17 грн.; від 31.10.2014 б/н за жовтень на суму 4 741 540,27 грн.; від 30.11.2014 б/н за листопад на суму 14 477 845,32 грн.; від 31.12.2014 б/н за грудень на суму 21 310 127,40 грн.; від 31.01.2015 б/н за січень на суму 19 075 275,84 грн.; від 28.02.2015 б/н за лютий на суму 16 654 709,16 грн.; від 31.03.2015 б/н за березень на суму 19 855 796,76 грн.; від 30.04.2015 б/н за квітень на суму 6 759 322,56 грн.; від 31.05.2015 б/н за травень на суму 2 518 806,53 грн.; від 30.06.2015 б/н за червень на суму 1 709 753 76 грн.).

Пунктом 5 Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року до Договору сторони погодили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. Договору).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на порушення відповідачем строків оплати послуг за Договором, просить стягнути з останнього 530 968,54 грн. пені та 82 931,49 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову частково заперечує, посилаючись, на те, що позивачем здійснено неправильний розрахунок пені та 3 % річних, оскільки при здійсненні розрахунку було враховано останній день виконання зобовязань (20 число місяця, наступного за звітним), а також день оплати поставленого газу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновку про його невірність, оскільки до розрахунку включено день сплати відповідачем заборгованості.

При цьому, суд не погоджується і з контррозрахунком, наданим відповідачем, з огляду на наступне.

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, без зазначення про включення 20 числа до можливого строку розрахунків.

Таким чином, відповідно до погоджених сторонами умов Договору, останнім днем виконання зобовязань відповідачем щодо оплати поставленого товару являється 19 число місяця, наступного за місяцем поставки, у звязку з чим суд вважає законним та обґрунтованим початок нарахування сум пені та 3 % річних з 20 числа.

За таких обставин, з метою встановлення дійсної суми заявлених до стягнення нарахувань, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок сум пені та 3 % річних.

Крім того, відповідач у поданому 17.05.2016 р. клопотанні, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені та 3 % річних.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами ст. 259 Кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Згідно зі ст. ст. 263, 264 Кодексу, перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Статтею 268 Кодексу встановлено, позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування); 6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Судом встановлено, що розрахунки пені та 3 % річних позивачем виконано з 20.02.2013 р., що входить за межі строку позовної давності згідно зі ст. ст. 257, 258 ЦК України.

При цьому, суд зазначає, що позивачу було відомо про порушення строків оплати поставленого товару, з моменту такого прострочення; жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не надано.

Як зазначено в п. п. 4.4., 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» розяснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних (загальний строк позовної давності у 3 роки) та до вимог про стягнення сум пені (спеціальний строк позовної давності в 1 рік).

За таких обставин, обґрунтованим являється нарахування 3 % річних починаючи з 22.04.2013 р., пені з 22.04.2015 р.

Виконавши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що обґрунтованим являється стягнення з відповідача суми 3 % річних у розмірі 57 750,78 грн., виходячи з такого розрахунку: за період з 22.04.2013 р. по 22.04.2016 р. (1 день) 1 289,34 грн.; з 20.05.2013 р. по 27.05.2013 р. (8 днів) 5 180,65 грн.; з 20.06.2013 р. по 24.06.2013 р. (5 днів) 731,52 грн.; з 20.07.20163 р. по 21.07.2013 р. (2 дні) 282,52 грн.; з 20.08.2013 р. по 20.08.2013 р. (1 день) 116,37 грн.; з 20.09.2013 р. по 25.09.2013 р. (6 днів) 625,55 грн.; з 20.10.2013 р. по 21.10.2013 р. (2 дні) 330,04 грн.; з 20.11.2013 р. по 26.11.2013 р. (7 днів) 4 474,02 грн.; з 20.01.2014 р. по 29.01.2014 р. (10 днів) 13 729,23 грн.; з 20.02.2014 р. по 27.04.2014 р. (8 днів) 7 252,34 грн.; з 20.03.2014 р. по 27.03.2014 р. 8 днів) 6 718,17 грн.; з 29.03.2014 р. по 30.03.2014 р. (2 дні) 300,13 грн.; 20.04.2014 р. по 28.04.2014 р. (9 днів) 6 226,38 грн.; з 29.04.2014 р. по 29.04.2014 р. (1 день) 129,90 грн.; з 20.05.2014 р. по 26.05.2014 р. (7 днів) 2 433,74 грн.; з 20.06.2014 р. по 24.06.2014 р. (5 днів) 1 014,68 грн.; з 20.07.2014 р. по 23.07.2014 р. (4 дні) 727,02 грн.; з 20.08.2014 р. по 26.08.2014 р. (7 днів) 1 205,34 грн.; з 20.09.2014 р. по 21.09.2014 р. (2 дні) 38,93 грн.; з 22.09.2014 р. по 22.09.2014 р. (1 день) 8,97 грн.; з 23.09.2014 р. по 23.09.2014 р. (1 день) 8,84 грн.; з 24.09.2014 р. по 24.04.2014 р. (1 день) 4,09 грн.; з 20.10.2014 р. по 26.10.2014 р. (7 днів) 348,78 грн.; з 20.04.2015 р. по 26.04.2015 р. (7 днів) 3 480,48 грн.; з 20.05.2015 р. по 20.05.2015 р. (1 день) 223,87 грн.; з 21.05.2015 р. по 21.05.2015 р. (1 день) 190,07 грн.; з 22.05.2015 р. по 24.05.2015 р. (3 дні) 407,16 грн.; з 25.05.2015 р. по 25.05.2015 р. (1 день) 107,04 грн.; з 26.05.2015 р. по 26.05.2015 р. (1 день) 103,57 грн.; з 27.05.2015 р. по 27.05.2015 р. (1 день) 58,84 грн.; з 28.05.2015 р. по 28.05.2015 р. (1 день) 2,80 грн.

Згідно з розрахунком суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 71 588,12 грн., виходячи з наступного розрахунку: з період з 22.04.2015 р. по 26.04.2015 р. (5 днів) 49 721,18 грн.; з 20.05.2015 р. по 20.05.2015 р. (1 день) 4 477,32 грн.; з 21.05.2015 р. по 21.05.2015 р. (1 день) 3 801,32 грн.; з 22.05.2015 р. по 24.05.2015 р. (3 дні) 8 143,26 грн.; з 25.05.2015 р. по 25.05.2015 р. (1 день) 2 140,82 грн.; з 26.05.2015 р. по 26.05.2015 р. (1 день) 2 071,31 грн.; з 27.05.2015 р. по 27.05.2015 р. (1 день) 1 176,89 грн.; з 28.05.2015 р. по 28.05.2015 р. (1 день) 56,02 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 71 588,12 грн. пені та 57 750,78 грн. 3 % річних.

Також, відповідач просить зменшити суму пені до 1 000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи суми заборгованості, розмір нарахованої пені, періоди прострочення, а також враховуючи майновий стан та інтереси позивача у справі, зокрема, щодо своєчасного отримання коштів, у тому числі й від відповідача, суд не вважає штрафні санкції, а саме, пеню у розмірі 71 588,12 грн., надмірно великою, та не вбачає можливості для її зменшення, у звязку з чим відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 71 588,12 грн. пені та 57 750,78 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б; код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 71 588 (сімдесят одну тисячу пятсот вісімдесят вісім) грн. 12 коп. пені, 57 750 (пятдесят сім тисяч сімсот пятдесят) грн. 78 коп. 3 % річних та 1 940 (одну тисячу девятсот сорок) грн. 08 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.07.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна