Рішення № 59106987, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/8647/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомприватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Ловлен»

простягнення заборгованості у розмірі 5 270,83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність № 0046/16 від 22.01.2016);

від відповідача:не зявились,

В С Т А Н О В И В:

11.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА» (далі позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ловлен» (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 270,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що між ним та відповідачем були укладені договори про надання послуг мобільного звязку № 5412421 від 05.05.2011, № 5525426, № 5525439, № 5525739, № 5525742 від 23.08.2011, № 5727012 від 07.03.2012, а також договір про надання послуг рухомого (мобільного) звязку № 5426459 від 19.05.2011 (далі договори), згідно з умовами яких позивач зобовязувався надавати відповідачу послуги мобільного звязку (далі послуги), а відповідач зобовязувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Проте, відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з умовами договору, не виконав, послуги, надані позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 270,83 грн.

Провадження у справі № 910/8647/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 та призначено її розгляд на 06.06.2016.

06.06.2016 представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 16.05.2016, які були задоволені судом. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було відкладено на 22.06.2016.

22.06.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, було відкладено на 11.07.2016.

08.07.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема, зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги звязку становить 214,55 грн, заборгованість зі сплати збору до Пенсійного фонду України 11,24 грн, розмір договірної санкції 5 045,04 грн.

11.07.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та були повернуті відправнику підприємством поштового звязку оскільки адресата не знайдено. Викладене підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та довідками підприємства поштового звязку форми 19, долученими до матеріалів справи.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 ГПК України та з урахуванням п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

між приватним акціонерним товариством «МТС УКРАЇНА» (далі позивач або оператор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ловлен» (далі відповідач або абонент) було укладено сім договорів про надання послуг мобільного звязку, на підставі яких відповідача було приєднано до мережі мобільного звязку позивача на надано телефонні номери:

- 05.05.2011 договір про надання послуг мобільного звязку № 5412421, телефонний номер (099)443-79-13;

- 23.08.2011 договори про надання послуг мобільного звязку № 5525426, № 5525439, № 5525739, № 5525742, телефонні номери (050)445-45-74, (050)445-45-79, (050)445-47-41, (050)445-47-44;

- 07.03.2012 договір про надання послуг мобільного звязку № 5727012, телефонний номер (050)351-96-66;

- договір про надання послуг рухомого (мобільного) звязку № 5426459, телефонний номер (066)574-55-69.

Згідно з умовами вищевказаних договорів (далі договори або основні договори) позивач зобовязувався надавати відповідачу послуги мобільного звязку (далі послуги), а відповідач зобовязувався вказані послуги оплачувати вчасно та в повному обсязі.

Крім того, 23.08.2011 між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди № 5025244 (до договору № 5525426), № 5025245 (до договору № 5525439), № 5025249 (до договору № 5525739), № 5025246 (до договору № 5525742).

24.10.2012 між сторонами була укладена додаткова угода № 5326233 (до договору № 5412421).

Умовами вищевказаних додаткових угод сторонами були передбачені підстави та порядок застосування, а також розмір договірної санкції.

Відповідно до п. 3.1 договорів кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента номерами телефонів.

Згідно з умовами договорів відповідачу був присвоєний номер особового рахунку 1.12277953.

За особовим рахунком № 1.12277953 позивачем були складені рахунки за телекомунікаційні послуги:

- № НОМЕР_1 від 31.12.2012, з якого вбачається, що залишок на особову рахунку відповідача станом на 01.12.2012 складав 61,07 грн; вартість спеціальних послуг (збереження номеру/мережевого ID), наданих позивачем протягом періоду з 01.12.2012 по 31.12.2012 становить 95,62 грн, з яких 5,62 грн збір до Пенсійного фонду України (далі Пенсійний фонд); а заборгованість відповідача (враховуючи ПДВ та ПФ) станом на 31.12.2012 складала 34,55 грн (95,62 - 61,07);

- № НОМЕР_2 від 31.01.2013, з якого вбачається, що вартість спеціальних послуг (збереження номеру/мережевого ID), наданих позивачем протягом періоду з 01.01.2013 по 31.01.2013 становить 95,62 грн, з яких 5,62 грн збір до Пенсійного фонду; а заборгованість відповідача (враховуючи ПДВ та ПФ) станом на 31.01.2013 складала 130,17 грн (95,62 + 34,55);

- № НОМЕР_3 від 28.02.2013, з якого вбачається, що вартість спеціальних послуг (збереження номеру/мережевого ID), наданих позивачем протягом періоду з 01.02.2013 по 28.02.2013 становить 95,62 грн, з яких 5,62 грн збір до Пенсійного фонду; а заборгованість відповідача (враховуючи ПДВ та ПФ) станом на 28.02.2013 складала 225,79 грн (95,62 + 130,17).

Відповідач зобовязання, взяті на себе згідно з умовами договорів, не виконав, послуги, надані позивачем протягом грудня 2012, січня та лютого 2013, не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № С 1.12277953/04 від 25.04.2013, якою повідомив відповідача про те, що дія договорів припинена з 30.03.2013, а також про наявність заборгованості в розмірі 5 270,83 грн. Направлення зазначеної претензії підтверджується Результуючим файлом обробки групи поштових відправлень, сформованим 02.06.2016, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Проте відповіді не отримав, відповідач заборгованість не оплатив.

У звязку з цим позивач звернувся до суду та, з урахуванням пояснень, поданих 08.07.2016, просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 270,83 грн, з яких: 214,55 грн заборгованість за послуги звязку; 11,24 грн заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду; 5 045,04 грн договірна санкція.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Частинами 1, 7 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. 2.4.2 договорів обовязком абонента є своєчасно сплачуваи рахунки за надані послуги та плату за збереження номеру при тимчасовому відключенні в мережі мобільного звязку оператора по всіх телефонах, зареєстрованих на його особистому рахунку (збереження номеру при тимчасовому відключення в мережі сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента). Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Згідно з п. 2.4.6 договорів обовязком абонента є у разі неодержання рахунків до 15 числа місяця, наступного за розрахунком, зателефонувати до оператора за телефоном 111, +380442400000 для одержання інформації щодо подальших розрахунків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нарахування за надані послуги здійснюється згідно з тарифами оператора, які є невідємною часиною цього договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 3.1 договорів).

Відповідно до п. 3.3 договорів за наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

Згідно з п. 3.7 договорів вартість пакета та вартість додаткових сервісів пакета послуг нараховуються та сплачуються абонентом на наступний розрахунковий період авансом.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім протягом грудня 2012-лютого 2013, становить 225,79 грн, з яких: заборгованість за послуги звязку 214,55 грн (34,55 грн (заборгованість станом на 31.12.2012) + 90,00 грн (вартість послуг звязку без ПФ за січень 2013) + 90,00 грн (вартість послуг звязку без ПФ за лютий 2013); заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду 11,24 грн (5,62 грн х 2 місяці).

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 214,55 грн заборгованість за послуги звязку та 11,24 грн заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача договірну санкцію в розмірі 5 045,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 1.2 додаткових угод № 5025244, № 5025245 та № 5025246 від 23.08.2011 забезпеченням виконання зобовязання абонента перед оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція. Договірна санкція встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого п. 1.1 цієї додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання оператором своїх зобовязань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 основного договору в звязку з несплатою абонентом наданих йому послуг звязку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 2,74 грн за кожний день, що залишився до закінчення строку, встановленого п. 1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Пунктом 1.2 додаткових угод № 5326233 від 24.10.2012 та № 5025249 від 23.08.2011 аналогічного змісту договірна санкція встановлена в розмірі 1,92 грн.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобовязань шляхом встановлення окремого виду відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань договірної санкції, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про те, що передбачене п. 1.2 додаткових угод забезпечення виконання зобов'язань не суперечить чинному законодавству.

Згідно з п. 1.1 додаткових угод № 5025244, № 5025245 та № 5025246 від 23.08.2011 починаючи з дати підписання цієї додаткової угоди сторонами та протягом 365 календарних днів з моменту її підписання абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії за основним договором, та надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою. У випадку тимчасового обмеження (призупинення) надання послуг за основним договором, включаючи обмеження послуг голосової телефонії, за ініціативою оператора з підстав, обумовлених основним договором, або за заявою абонента в період строку, встановленого цим пунктом, вказаний строк продовжується на весь період, протягом якого надання послуг було призупинено.

Пунктом 1.1 додаткових угод № 5326233 від 24.10.2012 та № 5025249 від 23.08.2011 аналогічного змісту встановлений строк дії зазначених додаткових угод протягом 730 календарних днів з дати їх підписання.

У поясненнях, наданих представником позивача 06.06.2016, зазначено, що в тексті п. 1.2 додаткових угод допущена технічна описка та помилково вказане посилання на п. 5.2 основних договорів, у той час як вірним слід вважати посилання на п. 6.2 вказаних договорів.

Відповідно до п. 6.2 договорів договір припиняється, якщо абонент має несплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення, а також у випадках, передбачених Умовами користування.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом № D 1.12277953/01 від 17.01.2013, яким повідомив про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 34,55 грн та тимчасове призупинення надання послуг за договорами, а також попередив, що у випадку не сплати заборгованості та платежів за поточний місяць позивач буде змушений повністю відключити номери телефонів та вжити заходів по примусовому стягненню заборгованості. Вказаний лист був направлений позивачем 19.01.2013, що підтверджується Результуючим файлом обробки групи поштових відправлень, сформованим 02.06.2016, копія якого долучена до матеріалах справи.

Крім того, позивач направляв відповідачу претензію № С 1.12277953/04 від 25.04.2013, якою повідомив останнього про те, що дія договорів припинена з 30.03.2013, а також про наявність заборгованості в розмірі 5 270,83 грн. Направлення зазначеної претензії підтверджується Результуючим файлом обробки групи поштових відправлень, сформованим 02.06.2016, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Відповідач факт направлення йому позивачем листа № D 1.12277953/01 від 17.01.2013 та претензії № С 1.12277953/04 від 25.04.2013 не заперечив, момент припинення дії договорів, визначений позивачем, не оспорив, документів, що спростовують доводи позивача, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договори, укладені сторонами, були припинені з 30.03.2013 у звязку з невиконанням відповідачем свого обовязку з оплати послуг звязку, наданих позивачем. Відтак, позивач має право вимагати від відповідача сплати договірної санкції.

Згідно з п. 2.1.2 договорів оператор має право тимчасово обмежити надання послуг мобільного звязку, зокрема, у разі несплати рахунків, наданих оператором, за будь-яких причин, в тому числі з причини неотримання рахунків у звязку зі зміною абонентом адреси та не повідомленням про таку зміну оператора.

Надання позивачем послуг звязку за договорами призупинялось, у звязку з наявністю заборгованості на особовому рахунку відповідача, а також за заявами відповідача, копії яких долучені до матеріалів справи. Так, у заяві від 29.08.2011 відповідач просив позивача тимчасово призупинити надання мобільного звязку за договорами № 5525439, № 5525742, № 5525739; у заяві № 200 від 23.10.2012 за договором № 5525739; у заяві № 201 від 26.10.2012 за договорами № 5727012, № 5426459, № 5412421.

Пунктом 3.5 договорів передбачено, що кількість та вартість послуг, наданих абоненту за розрахунковий період, визначається відповідно до показників, належних операторові технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Активація номера телефону після тимчасового відключення відбувається після фактичного зарахування коштів на особовий рахунок абонента (п. 3.9 договорів).

Судом встановлено, що додаткова угода:

-№ 5025244 укладена сторонами 23.08.2011 на строк 365 календарних днів, тобто до 22.08.2012; при цьому тимчасове обмеження надання послуг звязку тривало з 16.12.2011 по 23.02.2012 70 днів, з 15.03.2012 по 15.03.2012 1 день, з 05.04.2012 по 29.03.2013 359 днів, всього 430 днів, тобто на підставі п. 1.1 додаткової угоди термін її дії подовжився на 430 днів та повинен був скінчитись 26.10.2013; отже нарахування договірної санкції повинно здійснюватись протягом періоду з 30.03.2013 по 26.10.2013 (тобто, відповідно до п. 1.2 додаткової угоди, починаючи з дня припинення дії основного договору і за кожний день, що залишився до закінчення строку дії додаткової угоди);

-№ 5025245 укладена сторонами 23.08.2011 на строк 365 календарних днів, тобто до 22.08.2012; при цьому тимчасове обмеження надання послуг звязку тривало з 29.08.2011 по 29.03.2013 579 днів, тобто термін дії додаткової угоди подовжився на 579 днів та повинен був скінчитись 24.03.2014; отже нарахування договірної санкції повинно здійснюватись протягом періоду з 30.03.2013 по 24.03.2014;

-№ 5025246 укладена сторонами 23.08.2011 на строк 365 календарних днів, тобто до 22.08.2012; при цьому тимчасове обмеження надання послуг звязку тривало з 29.08.2011 по 29.03.2013 579 днів, тобто термін дії додаткової угоди подовжився на 579 днів та повинен був скінчитись 24.03.2014; отже нарахування договірної санкції повинно здійснюватись протягом періоду з 30.03.2013 по 24.03.2014;

-№ 5326233 укладена сторонами 24.10.2012 на строк 730 календарних днів, тобто до 24.10.2014; при цьому тимчасове обмеження надання послуг звязку тривало з 29.10.2012 по 29.03.2013 152 дні, тобто термін дії додаткової угоди подовжився на 152 дні та повинен був скінчитись 25.03.2015; отже нарахування договірної санкції повинно здійснюватись протягом періоду з 30.03.2013 по 25.03.2015;

-№ 5025249 укладена сторонами 23.08.2011 на строк 730 календарних днів, тобто до 22.08.2013; при цьому тимчасове обмеження надання послуг звязку тривало з 29.08.2011 по 07.06.2012 284 дні, з 24.10.2012 по 29.03.2013 157 днів, всього 441 день, тобто термін дії додаткової угоди подовжився на 441 день та повинен був скінчитись 06.11.2014; отже нарахування договірної санкції повинно здійснюватись протягом періоду з 30.03.2013 по 06.11.2014.

Перевіривши розрахунок договірної санкції, наданий позивачем, суд встановив, що початок її нарахування визначений позивачем з 31.03.2013, а у розрахунку допущені арифметичні помилки. У звязку з цим, судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Номер додаткової угодиПеріод нарахування санкціїКількість днів у періодіРозмір договірної санкції, визначений умовами додаткової угоди (грн)Розмір договірної санкції№ 502524431.03.2013-26.10.20132102,74575,40№ 502524531.03.2013-24.03.20143592,74983,66№ 502524631.03.2013-24.03.20143592,74983,66№ 532623331.03.2013-25.03.20157251,921392,00№ 502524931.03.2013-06.11.20145861,921125,12Всього5059,84

Здійснивши власний розрахунок договірної санкції, суд встановив, що її розмір є більшим ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України йому надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Позивачем, як заінтересованою особою, відповідного клопотання подано не було, тому договірна санкція підлягає стягненню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 5 045,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними, а позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом повністю, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов приватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ловлен» (03067, м. Київ, провулок Машинобудівний, буд. 28; ідентифікаційний код 37553083) на користь приватного акціонерного товариства «МТС УКРАЇНА» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 14333937) заборгованість у розмірі 5 270,83 грн (пять тисяч двісті сімдесят грн 83 коп.) з яких: заборгованість за послуги звязку становить 214,55 грн (двісті чотирнадцять грн 55 коп.); заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України складає 11,24 грн (одинадцять грн 24 коп.); договірна санкція становить 5 045,04 грн (пять тисяч сорок пять грн. 04 коп.); а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 липня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань