Рішення № 59106966, 14.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016Справа №910/8035/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-8» простягнення 120709,95 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 представник від відповідачаОСОБА_2 представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-8» 120709,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №5031/4-14 від 13.02.1998 в частині здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 82425,50 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18041,76 грн, 3% річних у розмірі 1855,15 грн, пеню у розмірі 1902,43 грн та штраф у розмірі 16485,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/8035/16 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/8035/16 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 14.07.2016.

Представник позивача в судове засідання зявився, позов підтримав.

Відповідач відзив на позов не надав. Водночас, за твердженням відповідача, після отримання копії позовної заяви відповідачем було перераховано позивачу в рахунок погашення заборгованості кошти у загальній сумі 100200,00 грн.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.02.1998 між Державним Комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Більшовик-8» (абонент) було укладено договір №5031/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин; в) здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

За умовами п.2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Відповідно до п.п. 3.1 3.3 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованого постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п.3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У відповідності до п. 3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобовязаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що цей договір укладається з 13.02.1998 по 13.02.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжували існувати під час набрання зазначеним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №7028/4-11 від 20.08.1999 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди:

- код 2-665 (водопостачання та водовідведення питної води);

- код 2-50665 (постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих на підставі Договору послуг.

За розрахунком позивача, станом на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість у загальному розмірі 82425,50 грн, з яких 20055,96 грн за питну холодну воду та стоки (за кодом 2-665) та 62369,54 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (за кодом 2-50665).

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 62369,54 грн за постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення (код 2-50665) суд відзначає таке.

Наведена сума заборгованості, за твердженням позивача, включає в себе заборгованість за постачання питної води, що йде на підігрів, у розмірі 9908,09 грн за період з 01.04.2013 по 31.07.2014 та заборгованість за відведення води, що йде на підігрів, у розмірі 52461,45 грн за період з 01.04.2013 по 29.02.2016.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі якого втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні). Більш того, даний факт сторонами не оспорюється.

За правилами ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то вимога позивача до відповідача про оплату послуг з постачання такої води є неправомірною.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9908,09 грн за воду, обліковану позивачем за кодом 2-50665 (за період з 01.04.2013 по 31.07.2014), як на підігрів для виготовлення гарячої води, задоволенню не підлягають.

Водночас, суд відзначає, що наведені вище положення не стосуються прийняття стічних вод за кодом 2-50665, оскільки обов'язок відповідача по оплаті послуг з прийняття стічних вод, передбачений Договором, не залежить від мети використання води.

З наявних в матеріалах справи документів (в тому числі актів про зняття показань з приладу обліку, розшифровок рахунків абонента) вбачається, що за період з 01.01.2016 по 29.02.2016 позивачем було надано відповідачу послуги з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-665) на суму 23805,12 грн, а також відведення води (код 2-50665) на суму 71972,34 грн (з урахуванням перерахунку на суму 2608,17 грн), а всього на суму 95777,46 грн, обов'язок по оплаті яких покладається на відповідача.

Однак, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем своїх зобовязань з оплати наданих послуг в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Позивач стверджує, що відповідачем в рахунок оплати послуг з холодного водопостачання та водовідведення за кодом 2-665 було сплачено 3749,16 грн, а послуг з відведення води за кодом 2-50665 19510,89 грн. Доданий до позовної заяви розрахунок здійснено позивачем станом на 29.02.2016. Позивач наполягає на актуальності наведених у розрахунку даних і станом на момент розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи відповідачем було надано суду платіжні доручення №50 від 06.04.2016 на суму 10200,00 грн (призначення платежу: «Оплата за постачання питної води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код абон.2-665)» та №52 від 13.04.2016 на суму 20400,00 грн (призначення платежу: «оплата за водовідведення гарячої води (код 2-50665) згідно дог. №05031/4-14 від 13.02.1998»).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до моменту звернення позивача з даним позовом до суду (29.04.2016) відповідачем в рахунок оплати заборгованості за Договором було сплачено 30600,00 грн (з яких 10200,00 за кодом 2-665 та 20400,00 грн за кодом 2-50665), а отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі становив 41917,41 грн (9855,96 грн за надані послуги з постачання та відведення води за кодом №2-665 та 32061,45 грн за надані послуги водовідведення за кодом 2-50665).

Для долучення до матеріалів справи відповідачем було також подано такі платіжні доручення:

- №69 від 25.05.2016 на суму 34200,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за постачання питної води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код абон.2-665)»;

- №70 від 27.05.2016 на суму 35400,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за відведення гарячої води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код 2-50665)».

Отже, з наведених платіжних доручень слідує, що після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з постачання та відведення води за кодом 2-665 та за послуги з відведення води, що йде на підігрів (код 2-50665), було сплачено 9855,96 грн та 32061,45 грн відповідно.

Таким чином, сума заборгованості у загальному розмірі 41917,41 грн (за абонентським кодом 2-665 за надання послуг з постачання та відведення питної води за період з 01.01.2016 по 29.02.2016 у розмірі 9855,96 грн та за абонентським кодом 2-50665 за надання послуг з відведення води, що йде на підігрів, за період з 01.04.2016 по 29.02.2016 у розмірі 32061,45 грн) сплачена відповідачем в повному обсязі.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41917,41 грн підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні решти заявленої до стягнення суми основної заборгованості суд відмовляє, оскільки, як встановлено судом, відповідна сума заборгованості була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з даним позовом.

Доводи позивача стосовно того, що надані відповідачем платіжні доручення не є належними доказами сплати заборгованості саме за спірний період (у звязку з відсутністю посилання на конкретний період у графі «призначення платежу») судом відхиляються.

Відповідач наполягає на тому, що кошти були сплачені саме в рахунок погашення заборгованості, яка є предметом розгляду справи даної справи. Як пояснив присутній у судовому засіданні керівник Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-8», вказана сума коштів сплачена позивачу з метою врегулювання судового спору мирним шляхом, у звязку з чим відповідачем було направлено відповідне звернення до керівництва підприємства позивача.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18041,76 грн, 3% річних у розмірі 1855,15 грн, пеню у розмірі 1902,43 грн та штраф у розмірі 16485,10 грн.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по оплаті послуг з постачання питної води, яка використовується для підігріву (за кодом 2-50665), правові підстави для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафу за невиконання такого зобов'язання відсутні, що свідчить про необхідність відмови в задоволенні вимог позивача в цій частині.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в якості оплати наданих послуг з постачання питної води та прийняття стічних вод за кодом 2-665, прийняття стічних вод за кодом 2-50665 належним чином не виконував та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За здійсненим судом перерахунком, у звязку із простроченням виконання відповідачем грошових зобовязань з оплати послуг за постачання та відведення води за кодом 2-665 та відведення води за кодом 2-50665, в межах визначеного позивачем періоду нарахування та з урахуванням часткових проплат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1902,43 грн, 3% річних у розмірі 1199,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 10470,77 грн та штраф у розмірі 14503,48 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки сума заборгованості у розмірі 41914,41 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-8» (02068, м.Київ, вулиця Анни Ахматової, 13-б; проспект Гргоренка Петра, 19-А, ідентифікаційний код 22933838) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) пеню у розмірі 1902 (одна тисяча девятсот дві) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 1199 (одна тисяча сто девяносто девять) грн 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 10470 (десять тисяч чотириста сімдесят) грн 77 коп. та штраф у розмірі 14503 (чотирнадцять тисяч пятсот три) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 1049 (одна тисяча сорок девять) грн 81 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-8» заборгованості у розмірі 41914,41 грн припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.07.2016

Суддя Ю.М. Смирнова