Рішення № 59106930, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/10062/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 268,58 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 19268,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №0288551 від 06.12.2013 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 1191 Цивільного кодексу України страховою компанією отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 було порушено провадження у справі № 910/10062/16, розгляд справи призначено на 11.07.2016.

14.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит стосовно страхового полісу № АС/7175204.

Представник позивача в судове засідання 11.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.07.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що сплативши на користь позивача 20660,04 грн. відповідач виходив із звіту про визначення вартості матеріального збитку ТОВ «ЕАК «Довіра» у якому розраховано та застосовано коефіцієнт фізичного зносу Ез=0,5776 (розділ 3.2. Звіту). Отже, ПрАТ «УПСК» у повному обсязі сплатило належне ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страхове відшкодування. Щодо доплати у розмірі 19268,58 грн. відповідач зазначає, що відповідно до положень ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик за полісом обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог у сумі 19268,58 грн. відповідач просить суд відмовити.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 між ОСОБА_2 (далі страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі позивач) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №0288551 (далі договір добровільного страхування), відповідно до якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є ОСОБА_3.

Строк дії договору встановлено з 07.12.2013 по 06.12.2014.

17.04.2014 о 19 год. 40 хв. в м. Києві, по вул. Артема 40, відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «LEXUS», державний номерний знак НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2014 у справі №761/13327/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

18.04.2014 вигодонабувач за договором добровільного страхування, звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити страхове відшкодування на СТО.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №8667 від 28.04.2014, завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 17.04.2014, складає 33345,67 грн.

Одночасно, згідно з рахунком-фактурою №АС-00001305 від 25.04.2014, складеним СТО Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосиметрія", вартість ремонту автомобіля «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 37665,38 грн. з ПДВ.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.01 від 05.05.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 16 857,40 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 1293.206.14.01.01 від 05.05.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 857,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 11644 від 19.05.2014.

11.07.2014 за фактом ремонту автомобіля «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, ТОВ «Автосиметрія» було складено акт виконаних робіт № АС-0000541 на суму 37865,38 грн.

В подальшому, позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.02 від 17.07.2014, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18 919,98 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 1293.206.14.01.02 від 17.07.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 919,98 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 17697 від 23.07.2014.

Вказані виплати були здійснені позивачем окремо, тобто розмежовані на дві виплати, оскільки перша частина передбачала виплату страхового відшкодування частково (75%) від загальної суми, а друга частина виплати склала 25% від загальної суми страхового відшкодування, що передбачено умовами договору страхування, зокрема п. 15.5.3.

В подальшому, було виявлено приховані дефекти транспортного засобу, про що було складено Додатковий протокол огляду транспортного засобу від 20.02.2015, в якому зазначено, що при експлуатації автомобіля відчувається занесення відпрацьованих газів в салон автомобіля, оглядом вихлопної системи виявлено негерметичність в зєднанні каталізатор-вихлопна труба, в процесі зняття вихлопної системи та подальшого дефектування виявлена деформація кронштейнів кріплень каталізатора та інше.

04.03.2015 позивачем був складений та підписаний страховий акт № 1293.206.14.01.03, згідно з яким пошкодження автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 151,24 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 1293.206.14.01.03 від 04.03.2015 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 151,24 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 4473 від 06.03.2015.

Позивач звертався до відповідача (як особи, відповідальної за завдану шкоду) із заявою №1293/2014 від 10.06.2014 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу та листами № 1293/2014 від 04.08.2014, № 1293/2014 від 12.03.2015 про доплату грошового відшкодування в порядку регресу.

У відповіді № 2094 від 19.05.2015 на заяву позивача відповідач вказав, що розрахунок суми страхового відшкодування було здійснено згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 8667 від 28.04.2014 ТОВ «ЕАК «Довіра» з врахуванням фізичного зносу замінних складових ТЗ. Оскільки позивачем не надано жодного додаткового звіту, де б були зафіксовані приховані пошкодження у відповідності до вимог п. 8.5.13 Методики, сума страхового відшкодування розрахована обєктивно і підстав для доплати немає.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування) слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» виплативши страхове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 за договором добровільного страхування, отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на які посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, транспортний засіб автомобіль марки «Lexus GX», державний номерний знак НОМЕР_2, водієм якого спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_4.

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом марки «Lexus GX», д.н.з. НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому, враховуючи положення статті 62 Конституції України, які закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а саме постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2014 у справі №761/13327/14-п (провадження №3/761/2856/2014).

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Lexus GX», державний номерний знак НОМЕР_3, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач), згідно з Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7175204, строк дії якого встановлено з 05.04.2014 по 04.04.2015.

Вказана обставина також підтверджується довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України, що надійшла на запит суду та копією полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7175204, що долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/7175204, д.н.з. НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована у відповідача.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АС/7175204 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Одночасно, згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з положень п.14.4.1.2 Договору добровільного страхування, визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі документів ремонтної організації «СТО», які, згідно чинного законодавства України, підтверджують необхідні витрати на ремонт транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності.

З урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність в матеріалах справи страхових актів № 1293.206.14.01.01 від 05.05.2014, №1293.206.14.01.02 від 17.07.2014, № 1293.206.14.01.03 від 04.03.2015, рахунків № АС-00001305 від 25.04.2014, № АС-00000454 від 20.02.2015, акту виконаних робіт № АС-0000541 від 11.07.2014 та платіжних доручень № 11644 від 19.05.2014, № 17697 від 23.07.2014, № 4473 від 06.03.2015 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.04.2014.

При цьому Законами України Про страхування та Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW 320d», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 40928,62 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах 40928,62 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АС/7175204 розміри лімітів відповідальності (50000 грн.), франшизи (1000,00 грн.) та часткової оплати відповідача (20660,04 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 19268,58 грн. (40928,62 грн. (розмір фактичних витрат) 1000,00 грн. (франшиза) 20660,04 грн. (часткова оплата = 19268,58 грн.)

Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а заперечення відповідача є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги, оскільки розмір відшкодування, право вимоги виплати якого виникло у позивача до відповідача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, за вирахуванням встановленої полісом франшизи.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, місто Київ, вулиця Воззєднання, будинок 19; ідентифікаційний код: 30968986) страхове відшкодування в розмірі 19 268 (девятнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2016.

Суддя О.А. Грєхова