Рішення № 59106864, 11.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016Справа №910/9604/16За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС. КАПІТАЛ»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування шкоди у розмірі 13 200,18 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 13 200,18 грн., з яких матеріальна шкода в сумі 11 252,83 грн., інфляційні втрати в розмірі 461,37 грн., 3% річних в сумі 98,04 грн. та неустойка в розмірі 1387,94 грн.

Ухвалою суду від 30.05.2016р. було порушено провадження у справі №910/9604/16 та призначено її розгляд на 13.06.2016р.

Представник позивача 10.06.2016р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 13.06.2016р. надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.06.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 13.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 11.07.2016р.

Представником відповідача 11.07.2016р. через відділ діловодства суду було подано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.07.2016р. представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких проти позовних вимог заперечив.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.07.2016р.

В судовому засіданні 11.07.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту страхового акту №05-13/0027, складеного ОСОБА_3 акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт», 22.09.2012р. у м. Дніпропетровськ по вул.Панікахи сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу 1. Hyundai Matrix, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, транспортного засобу 2. Ford державний номер НОМЕР_2 та 3. Honda Civic, державний номер НОМЕР_3, внаслідок якої водій автомобіля Hyundai Matrix, державний номер НОМЕР_1 не витримав безпечної дистанції та здійснив наїзд на автомобіль НОМЕР_4.

Станом на дату настання страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Hyundai Matrix, державний номер НОМЕР_1, була застрахована ОСОБА_3 акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» на підставі полісу №АВ/8582921.

Внаслідок настання страхового випадку, ОСОБА_3 акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» було здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає виплаті потерпілій особі ОСОБА_5, та визначено його розмір у сумі 11 252,83 грн.

05.08.2013р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (цесіонарій) та ОСОБА_5 (цедент) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до п.1 якого цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобовязується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у звязку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Hyundai Matrix, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, відповідальність якого застрахована згідно договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.09.2012р., номер полісу АВ/8582921 в ОСОБА_3 акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт».

У п.1.1 договору від 05.08.2013р. вказано, що внаслідок укладання договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобовязаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі, право одержання грошового відшкодування шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або Моторного (транспортного) страхового бюро України, в передбачених законом випадках.

Характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 11 252,83 грн. (п.1.2 договору від 05.08.2013р.).

Згідно п.1.3 вказаного правочину зобовязаною стороною (боржником) є: особа, визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4; Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.2.1 договору відступлення за передані права вимоги до боржника за договором страхування цесіонарій сплачує цеденту 3375 грн.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.6.1 договору від 05.08.2013р.).

05.08.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №1/05-08/2013, в порядку та на умовах якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобовязується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобовязаннями, що виникли у клієнта з договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 05.08.2013р.

Згідно з п.1.2 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. в силу цього правочину фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п.1.3 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу становить 11 252,83 грн.

Згідно з п.1.4 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. зобовязаними особами є: особа, визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4; Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У п.1.5 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. вказано, що зобовязання клієнта перед боржником за основним договором на момент укладення цього договору клієнтом виконані повністю.

Для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт передає під час підписання цього договору наступні документи: засвідчену копію основного договору; пакет документів відповідно до п. 3.1 основного договору (п.2.1 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р.).

Пунктом 4.1 договору факторингу визначено, що за передані права вимоги до боржника фактор сплачує клієнтові 3715 грн.

Згідно з п.4.2 вказаного правочину фактор зобовязується протягом 10 банківських днів після набуття чинності цим договором перерахувати платіжним дорученням на поточний рахунок клієнта грошову суму, визначену у п.4.1 цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, з огляду на наведене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги у розмірі 11 252,83 грн. до боржників, які визначені у п. 1.4 договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р., а саме до особи, визнаної винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4; ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»; Моторного (транспортного) страхового бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 18.11.2013р. господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/20063/13 про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт».

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» за договорами факторингу на загальну суму 283018,96 грн., в тому числі, і за договором №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. на суму 11252,83 грн., що ґрунтуються на невиконаних ОСОБА_3 акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» зобовязаннях з виплати страхового відшкодування потерпілим за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій просило визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» та включити грошові вимоги у вказаному розмірі до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. у справі №910/20063/13 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» визнано кредитором ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», в тому числі, за договором №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. на суму 11252,83 грн.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Таким чином, розмір грошової вимоги у сумі 11252,83 грн. та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» встановлені в ухвалі від 21.05.2014р. господарського суду міста Києва у справі №910/20063/13, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В силу положень частини першої та другої статті 41 вказаного закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За приписами частин першої-третьої статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2015р. у справі №910/20063/13 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт» та припинено провадження у справі.

Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у звязку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

З огляду на викладене суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України для задоволення вимог його кредиторів.

Таким чином, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, його визнано кредитором страхової компанії банкрута із грошовими вимогами, в тому числі, у розмірі 11 252,83 грн., проте, під час провадження у справі про банкрутство такої особи не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним обєднанням страховиків, які здійснюють обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну третім особам.

Відповідно до п. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.

Отже, МТСБУ відшкодовує шкоду за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ у двох випадках: визнання страховка банкрутом або ліквідації страховика, а також у випадку недостатності коштів страховика та існування заборгованості за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, з огляду на всі представлені до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку про наявність необхідних умов для здійснення відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, а саме: визнання страховика-учасника Моторного (транспортного) страхового бюро України (ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт») банкрутом та його ліквідацію, а також недостатність коштів і майна останнього для здійснення грошових виплат його кредиторам, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ».

Наразі, заперечення відповідача про те, що позивачем за договором факторингу набуто лише право грошової вимоги до страхової компанії, яку визнано банкрутом, а не права виплати страхового відшкодування, судом до уваги не приймається з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До основних ознак договору факторингу слід віднести, зокрема, предмет договору, яким є відступлення права грошової вимоги, у зв'язку з чим відбувається заміна кредитора у зобов'язанні. Метою такого відступлення є отримання фінансування від фактора (банка чи іншої фінансової установи), що, в свою чергу, зумовлює віднесення факторингу до фінансових операцій. Віднесення факторингу до фінансових послуг обумовило ще одну відмінну ознаку такого договору, а саме специфіку його сторін, зокрема фактором може бути банк чи інша фінансова установа, а клієнтом юридична особа чи фізична особа-підприємець. Окрім цього, фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів (факторинг) відбувається за плату (окрім випадків, коли факторинг має забезпечувальний характер), розмір якої визначається договором, це може бути як сплата відсотків, так і фіксованої ставки за таку фінансову послугу. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Тобто, договір факторингу, поєднує в собі ознаки різних договорів: цесії (відступлення права вимоги), кредитування, страхування, застави, поруки, і є окремим видом правочину, який регулюється спеціальними нормами законодавства, а саме Главою 73 ЦК України Факторинг, Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг тощо.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р. у справі № 910/11399/15.

Як зазначалось, 05.08.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (фактор) було укладено договір №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. про надання фінансових послуг факторингу, в порядку та на умовах якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобовязується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобовязаннями, що виникли у клієнта з Договору відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування

В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Тобто, позивач на підставі договору №1/05-08/2013 від 05.08.2013р., отримав від первісного кредитора право вимоги з одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди (за договором обовязкового страхування цивільно-правової відподальності власників наземних транспортних засобів) до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», а відтак правомірно набув прав нового кредитора у зобов'язанні.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України матеріальної шкоди в сумі 11 252,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 461,37 грн., 3% річних в сумі 98,04 грн. та неустойки в розмірі 1387,94 грн. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику (потерпілій особі).

Як було встановлено судом, за договором №1/05-08/2013 від 05.08.2013р. позивач набув права вимагати у боржника, в тому числі, неустойку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача неустойку у розмірі 1387,94 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобовязаний виконати свій обовязок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У частині третій статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобовязанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобовязання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обовязок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобовязаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Саме до таких грошових зобовязань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

Сторонами договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобовязання згідно з договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобовязань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобовязання. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 01.06.2016р. Верховного Суду України по справі 6-927цс16, висновки наведені в якій у відповідності до приписів 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних суд дійшов висновку, що останній містить помилку, а обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 97,77 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, який представленого заявником, є вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, ЄДРПОУ 21647131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС. КАПІТАЛ» (36020, м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави, 14-А/22, ЄДРПОУ 37686922) матеріальну шкоду в сумі 11 252,83 грн., інфляційні втрати в сумі 461,37 грн., неустойку в розмірі 1387,94 грн., 3% річних в сумі 97,77 грн. та судовий збір в сумі 1377,97 грн.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.07.2016р.

Суддя О.М. Спичак